Сторінка
1

Формування комунікативної сфери дітей дошкільного віку із дизартрією при ДЦП

Орієнтація сучасної логопедії, педагогіки, психології на гуманізацію виховного та освітнього процесу висуває в число актуальних проблем створення оптимальних умов розвитку особистості кожної дитини, її особистісного самовизначення. Особливо гостро ця проблема назріла відносно дітей із порушеннями мовлення, а саме – дошкільників із клінічним діагнозом "дизартрія", оскільки, за даними психолого-педагогічних досліджень, процес розвитку психічних процесів та особистісного розвитку і самовизначення цих дітей ускладнений.

Дизартрія, як складна проблема, інтенсивно вивчається й висвітлена в теоретичному і практичному аспектах у вітчизняній і світовій науковій літературі в клінічному, нейролінгвістичному, педагогічному та психологічному напрямах. Дизартрію, причини її виникнення та види розглядали М. Ейдінова, A. Куссмауль, О. Мастюкова, Л. Журба, Є. Соботович, B. Тарасун; класифікація дизартрії розроблена М. Маргулісом, О. Вінарською, Л. Щербаковою; шляхи, прийоми корекційної роботи визначили К. Семенова, О. Мастюкова, Л. Данілова, М. Іполітова, Л. Лопатіна, Н. Пахомова, Н. Серебрякова, В. Тарасун, М. Шеремет та інші; особливості психофізичного розвитку дітей дизартриків аналізували Л. Бадалян, Л. Журба, О. Мастюкова, Р.Мартинова.

Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням, яке посідає одне з перших місць у структурі дитячої інвалідності. Тяжкість цього захворювання обумовлена складністю рухових, психічних і мовленнєвих порушень (Т. Вісковатова, С. Євтушенко, Е. Калижнюк, О. Мастюкова, М. Рождествєнська, Л. Руденко, Л. Ханзерук та інші).

Мовленнєві порушення у дітей із церебральним паралічем вирізняються великою різноманітністю у зв'язку з різною формою і ступенем тяжкості дизартричних розладів. Усе це поєднується з особливостями психічної діяльності у дітей із дизартрією при ДЦП і значно утруднює спонтанний розвиток комунікативної поведінки.

Принциповий підхід до вирішення цієї проблеми представлений у працях Л. Виготського, який розглядав спілкування як головну умову особистісного розвитку й усунення недоліків аномальної дитини. Виходячи з концепції Л. Виготського, можна стверджувати, що формування комунікативних навичок дітей із дизартрією є одним з пріоритетних завдань спеціальних освітніх установ із корекційної роботи з ними, оскільки результативність і якість процесу розвитку та адаптації в соціумі дітей із дизартрією більшою мірою залежить від рівня комунікативних навичок суб'єктів спілкування.

У вирішені останніх концепцій дошкільної освіти особливе значення набуває формування у дітей навичок позитивної взаємодії із оточенням як запоруки їх благополуччя в розвитку. Згідно з поглядами вітчизняних психологів (Л. Виготський, А. Запорожець, О. Леонтьєв, М. Лісіна, С. Рубінштейн, Д. Ельконін) спілкування виступає однією з основних умов розвитку дитини, найважливішим чинником формування її особистості, врешті, провідним видом людської діяльності, спрямованої на пізнання і оцінку самого себе через посередництво інших людей.

У сучасних умовах особливого значення набуває пошук інноваційних шляхів підготовки дітей із дизартрією до школи, що реалізували б напрями, визначені в "Концепції лінгвістичної підготовки аномальних дітей до шкільного навчання", "Концепції державного стандарту освіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку", "Концепції стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку", у нерозривному зв'язку з онтогенезом мовленнєвого розвитку. Не зважаючи на те, що всебічний розвиток дітей із вадами мовлення є важливим надбанням дошкільного періоду, формування комунікативної поведінки дітей із дизартрією розглядається як процес підготовки до школи й особистісного становлення кожної дитини відповідно до її індивідуальних можливостей, що забезпечує успішність соціальної інтеграції дошкільника у шкільне життя.

Аналіз літературних джерел свідчить про істотні недоліки щодо теоретичного та практичного дослідження і створення програм з формування комунікативної поведінки дошкільників із дизартрією (К. Семенова, Є. Каліжнюк та О. Раменська, Г. Городецька, Н. Симонова, М. Ейдінова, О. Віпарська, Р. Абрамович-Лехтман, В. Кіріченко, М. Блюміна, М. Іпполітова, І. Мамайчук, О. Мастюкова та інші). Недостатньо вивчена структура комунікативної поведінки дошкільників, не розглядаються педагогічні умови і шляхи формування комунікативної поведінки таких дітей. Мало уваги приділяється формуванню комунікативної поведінки дошкільників із дизартрією з урахуванням їх індивідуальних показників розвитку (рівень розвитку комунікативних навичок, наявність або відсутність відхилень у психічному розвитку); недостатньо повно використовуються можливості таких практико-орієнтованих засобів формування комунікативних навичок, як сюжетно-рольові ігри; не приділяється уваги формуванню адекватної самооцінки та мотиваційної сторони як умов розвитку комунікативних навичок.

Успішність формування комунікативної поведінки може бути забезпечена розробкою і використанням комплексу педагогічних заходів, що базуються на принципах гуманістичної психології і реалізовують особистісно-орієнтовану модель взаємодії дорослого з дітьми.

Центральною ланкою цього комплексу має стати створення оптимальних емоційно-позитивних комунікативних ситуацій взаємодії дітей з дорослими й однолітками в іграх та інших видах діяльності, стимулюючих використання таких комунікативних засобів, які забезпечили б формування активної невербальної комунікативної поведінки у дітей із дизартрією при ДЦП.

Об'єкт дослідження: процес формування комунікативної сфери дітей дошкільного віку

Предмет дослідження: система роботи формування комунікативної сфери у дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП.

Мета дослідження: розробити і впровадити у навчанні,вихованні процесі систему робот з метою формування комунікативної сфери у дітей з дизартрією при ДЦП. Мета і предмет дослідження зумовили необхідність вирішення наступних завдань:

Висвітлити проблему комунікативної сфери дітей дошкільного віку у науковій літературі;

Розкрити особливості мовленнєвої діяльності дітей із нормальним розвитком і з дизартрією при ДЦП;

Визначити рівень сформованості комунікативної поведінки у дітей з дизартрією при ДЦП;

Розробити та експериментально перевірити систему роботи з метою формування комунікативної сфери дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП;

Гіпотеза дослідження: формування комунікативної сфери дітей з дизартрією при ДЦП буде ефективно реалізовано, якщо:

- комунікативний компонент буде виділений як головний, що забезпечує входження дитини з дизартрією при ДЦП до спілкування з оточуючими;

- будуть враховуватися особливості психофізичного розвитку дітей з дизартрією при ДЦП.

У ході дослідження були використані наступні групи методів:

- Теоретичний: аналіз і узагальнення наукової літератури, статей і нормативних документів з проблеми дослідження, що дозволило розширити зміст понять: "дизартрія", "дитячий церебральний параліч", порівняння, систематизація та узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність, види комунікативної сфери;