Сторінка
2
Практика засвідчує, що більшість викладачів фахових дисциплін у вищих технічних закладах освіти не має базової педагогічної підготовки, тому формування педагогічних умінь відбувається неефективно, методом спроб і помилок, шляхом дублювання досвіду колег і не гарантує накопичення психолого-педагогічних знань, оволодіння методиками викладання спеціальних дисциплін, методами активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, застосування новітніх педагогічних технологій у практиці тощо. Виникає протиріччя між сучасними вимогами до педагогічної кваліфікації викладачів і фактичним рівнем їхньої підготовки.
Зазначене дозволяє стверджувати, що проблема розвитку професійно-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін у вищих технічних закладах освіти є актуальною і недостатньо розробленою; нагальність її вирішення спричинена соціальним замовленням суспільства на висококваліфікованих спеціалістів промислово-технічного комплексу, підтверджена окресленими протиріччями та нормативними вимогами до науково-педагогічних працівників (Закон України “Про вищу освіту ”, стаття 48).
Це зумовило вибір теми дослідження: “Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня”.
Мета дослідження: полягає в науковому обґрунтуванні й визначенні механізмів підвищення якості надання освітніх послуг шляхом впровадження комплексно-цільової програми моніторингу професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.
Гіпотеза дослідження: у своєму дослідженні ми виходимо з припущення, що при впровадженні комплексно-цільової програми підвищиться рівень професійної компетентності педагогічного колективу та забезпечиться якість надання освітніх послуг.
Задачі дослідження
Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з питань професійної компетентності та визначити механізми підвищення якості надання освітніх послуг ВНЗ І-ІІ рівня акредитації;
Розробити комплексно-цільову програму «Моніторингу професійної компетентності педагогічного колективу Електромеханічного технікуму ХНАМГ»;
Розробити та провести експертне оцінювання комплексно-цільової програми;
Створити методичні рекомендації впровадження комплексно-цільової програми в діяльність навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
Методи дослідження:
1) загальнонаукові: вивчення, аналіз, систематизація, порівняння і узагальнення наукової літератури та навчально-методичної документації Електромеханічного технікуму ХНАМГ з проблеми дослідження;
2) емпіричні: діагностичні (анкетування, ранжування, бесіди); обсерваційні (педагогічне спостереження, самоспостереження); прогностичні (експертна оцінка отриманих результатів).
3) експериментальні: діагностуючий, констатуючий, формуючий етапи педагогічного експерименту; аналіз передового і масового педагогічного досвіду, аналіз результатів діяльності педагогів-новаторів;
4) статистична обробка експериментальних даних: з’ясування ефективності діагностики компетентності педагогічного колективу.
Структура проведення дослідницької роботи
І етап – підготовчий – постановка мети, встановлення термінів проведення, вивчення відповідної літератури;
ІІ етап – практичний – збір інформації шляхом спостереження, співбесід, тестування, анкетування, відвідування занять, проведення позааудиторних заходів;
ІІІ етап – аналітичний – розробка рекомендацій і пропозицій щодо організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Об'єкт дослідження: процес моніторингу професійної компетентності педагогічного колективу ЕМТ ХНАМГ.
Очікуваний результат: підвищення професійного потенціалу педагогів, рекомендації з підвищення професійного потенціалу, програми і практичні розробки семінарів з проблеми, перехід взаємодії учасників освітнього процесу з режиму функціонування в режим розвитку, перетворення організаційно-управлінських технологій, документообігу, розширення контактів з різними сферами системи освіти міста.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (86 найменувань) на 7 сторінках, 11 додатків на 16 сторінках. Робота містить 6 рисунків, 5таблиць. Загальний обсяг роботи становить 105 сторінки.
Сутнісні характеристики та механізм використання моніторингу в освіті
Перш ніж розглядати можливості моніторингу як засобу дослідження та інструменту вимірювання різних складових багатогранного й складного об’єкту – якості освіти і виховної діяльності, здається доцільним з’ясувати, що ми розуміємо під поняттям „моніторинг”.
У науковій педагогічній літературі є багато тлумачень поняття «моніторинг». Взагалі це поняття утворилося від латинського monitor – «той, що застерігає». Під ним розуміють спеціально організоване, систематичне спостереження за станом об’єктів, явищ, процесів з метою їх оцінки, контролю або прогнозу.
Монітором називався старший учень, помічник учителя в школах, які працювали в школах за белл-ланкастерською системою взаємного навчання. Такі школи існували в Англії, США, Франції, Швейцарії, Бельгії, Росії наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. Монітори виступали помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою молодших учнів. У деяких англійських школах і школах Швейцарії монітор-учень, який виконує обов’язки схожі з обов’язками старости класу.
У синонімічному плані поняття „моніторинг ” іноді підміняється словом „контроль ”. В українському педагогічному словникові тлумачення терміну „моніторинг ” є поки ще відсутнім. Але значення слова „монітор” (англ. monitor від лат. monitor – той, що контролює) натякає на подібність функцій двох понять, тобто контролю і моніторингу.
У „Новому тлумачному словнику української мови ” слово монітор подається як „баштовий броньовий військовий корабель із великокаліберною артилерією, призначений для операцій біля морських берегів і на річках ”
У дисертаційному дослідженні З.В. Рябової науково підтверджується відмінність понять „моніторинг” і „контроль”. Поняття „моніторинг” вважається більш ємним, ніж поняття „контроль”, оскільки моніторинг органічно зв’язаний з усіма функціями управління. Він не тільки створює наукову об’єктивну базу для прийняття управлінського рішення, а й забезпечує поточне регулювання та прогнозування подальшого розвитку об’єкта. Контроль вважатимемо необхідним процесом під час здійснення моніторингу.
Популярність моніторингу як засобу дослідження та оцінювання будь-якого об'єкта чи системи зростає в усьому світі з року в рік. Уперше моніторинг був використаний в екології, потім поступово перекачував до сфери виробництва, банківської справи та фінансів, медицини та освіти.
Узагальнюючи основні підходи щодо визначення поняття моніторингу та педагогічного моніторингу, зокрема І. Шимків, під моніторингом розуміє постійний контроль, ретельне дослідження, спеціально організоване спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або початковим прогнозом, спосіб отримання певної інформації, можливості використання якої залежать від компетентності суб’єкта, у розповсюдженні якого вона опинилась, систематичний збір даних про важливі аспекти освіти на національному, регіональному й локальному рівнях, щоб повсякчас знати її стан і прогнозувати її розвиток.