Сторінка
10

Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня

Таким чином, професійну компетентність педагога вищої школи можна визначити як сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик викладача, що забезпечує ефективне виконання ним завдань і обов’язків педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації, є мірою й основним критерієм його відповідності професійній діяльності.

Основними діяльнісно-рольовими компонентами професійної компетентності викладача вищого навчального закладу, які представлені в стандартах вищої освіти, визначені професійні знання, вміння і навички.

Подальший теоретичний аналіз аспектів професійної компетентності дав змогу виявити, що сучасні науковці серед ключових компонентів професійної компетентності віддають значну перевагу автономізаційній компетентності та моральній компетентності і при цьому визначають особистісні якості вчителя як неодмінну складову поняття професійної компетентності вчителя. Ці позиції дають змогу констатувати, що сучасному вчителю для продуктивного виконання професійних обов'язків необхідна розвинута здатність до саморозвитку, потреба у творчій діяльності, самовизначенні, самоосвіті, конкурентоспроможності (автономізаційна компетентність). При цьому слід враховувати готовність, спроможність та потребу вчителя жити за традиційними моральними нормами (моральна компетентність). Формування цих норм можливе лише на підґрунті особистісних якостей вчителя, а саме: терпимості, доброзичливості, чуйності, урівноваженості, витонченості, толерантності, людяності, рефлексії тощо.

Узагальнюючи вище сказане, складові професійної компетентності це інформаційна, комунікативна, математична, автономізацій на, соціальна, продуктивна, моральна, психологічна, предметна компетентність.

У методичній системі ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації центральним процесом, що визначає її характер, є процес професійного зростання педагога (Додаток 2), ефективність роботи якого залежить від чітко побудованого управління. Це вимагає створення системи інформації, що аналізується і на основі якої приймаються рішення, безпосередньо цим у ВНЗ займаються методичні кабінети. Методист одержує величезний потік інформації, але за найменшого намагання упорядкувати її, зазнають труднощів, що пов’язані зі створенням інформаційно-аналітичної системи.

Досить часто значна частина інформації, яку отримує методист у процесі спостереження за діяльністю викладачів, залишається у записниках і різних папках, через відсутність глибокої та своєчасної аналітичної переробки, і розробленої програми процесу професійного зростання викладача на основі здійсненого аналізу.

Наслідком відсутності спеціального аналізу методичних проблем у діяльності педагогів спостерігається зниження ефективності як освітнього так і виховного процесів.

Тому нині є доцільним розробка комплексної цільової програми проведення моніторингу професійної компетентності педагогічного колективу.

Така програма - це методично упорядкована сукупність відібраних та проаналізованих залежностей і обумовлених відомостей про рівень професійної компетентності педагогічного колективу до освітньої чи виховної роботи зі студентами.

Розробка комплексно-цільової програми та умови її впровадження у ВНЗ І-ІІ рівня

В Електромеханічному технікумі ХНАМГ обраний напрямок на підвищення професійної компетентності педагогічного колективу. Вибору передував глибокий аналіз стану навчально-виховного процесу, методичної роботи за останній рік існування технікуму (2008-2009 р.р.).

Основним об’єктом аналізу виступало внутрішньотехнікумівське середовище: результати успішності студентів, рівень розвитку, вихованості студентів; стан матеріально-технічної бази, фінансування; інтелектуальний та творчий потенціал педагогів; традиції; резерви, можливості; недоліки тощо. А також зовнішнє середовище: нормативно-правова база, програмне забезпечення, особливості соціуму, запит батьків. Нами було з’ясовано, що на даному етапі технікум знаходиться на рівні оптимального функціонування, а, значить, потребує переводу системи на більш високий рівень розвитку.

У процесі формування професійної компетентності педагогічного колективу необхідно пройти наступні етапи:

І етап. Усвідомлення важливості, необхідності і неминучості майбутніх змін одним із членів адміністративної команди, тобто наявність свого роду “ідейного лідера” і “генератора” майбутніх ідей. Цим “надихачем” стає у нашому випадку директор технікуму – уже формальний лідер, із своїми владними повноваженнями.

ІІ етап. Формування директором своєї команди – у нашому випадку не стільки адміністративну (менеджерську) команду, скільки ідейних прихильників із педагогічного колективу, методично і технічно підготовлених до впровадження тих чи інших нововведень.

ІІІ етап. Мотивація членів педагогічного колективу і формування готовності викладачів до інноваційної діяльності. На даному етапі виникали запитання серед членів колективу такого змісту: Навіщо потрібні передуючі зміни? Що особисто ми, викладачі, отримаємо від них? Для чого все це нам потрібно? (це далеко не повний перелік запитань). Адже директор на даному етапі уже був заручений підтримкою більшої кількості педагогічних працівників, які увійшли в його команду. Без цього безглуздо і навіть небезпечно починати будь-які зміни. В цілому форми і методи мотивації педагогічного та технічного персоналу визначає на даному етапі керівник освітнього закладу.

ІV етап. Проблемний аналіз технікуму, побудова “проблемного поля” і визначення головної (ключової), на сьогодні, проблеми свого навчального закладу.

V етап. На основі отриманих результатів проблемного аналізу і визначеної ключової проблеми – вироблення проектної ідеї розвитку професійної компетентності педагогічного колективу. Це вибір об’єкта нововведень, який має виходити із життєвої необхідності навчального закладу й однозначно бути зрозумілим більшості учасникам навчального процесу.

VІ етап. Визначення конкретних управлінських рішень щодо реалізації виробленої ідеї, тобто складання плану або програми її реалізації.

VІІ етап. Відстеження перших кроків щодо реалізації проектної ідеї з метою корекції наступних управлінських дій.

У пройдених нами етапах переводу навчального закладу в режим розвитку ключовим став ІV етап, у ході якого визначилася головна проблема технікуму. Без цього всі подальші кроки й зусилля будуть носити чисто формальний характер, бо без визначення конкретної проблеми неможливо розпочати діяльність, котра вирішила б конкретні проблеми конкретного навчального закладу.

Проблемний аналіз, ядром якого є професійна компетентність педагогічного колективу навчального закладу, являє собою результат групової роботи найбільш професійних і зацікавлених змінами викладачів технікуму. У проблемному аналізі Електромеханічного технікуму взяли участь 60% педагогічних працівників, а також батьки та студенти. Підрахунком кількості виборів кожної проблеми визначена ключова проблема – низька ефективність уроку.

Після визначення необхідності підвищення професійної компетентності педагогічного колективу нами були розроблені концептуальні основи розвитку навчального закладу. Нижче ми приводимо ті перші кроки та ідеї, які, на наш погляд, були найбільш значимі на даному етапі розвитку технікуму: