Сторінка
4

Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня

Мова йде про педагогів, які спроможні працювати відповідно до зростаючих обсягів наукової інформації, оволодівати інноваційними освітніми технологіями і впроваджувати їх у навчально-виховний процес.

Науково-методична робота – це відкрита, цілісна, динамічна, соціально-педагогічна система, мета функціонування якої полягає в: сприянні безперервному розвитку творчої особистості педагога, підвищенні творчого потенціалу всього педагогічного колективу; оволодінні викладачами сучасними технологіями навчання і виховання; свідомій участі педагогів в інтенсивній інноваційній діяльності.

Зміст науково-методичної роботи включає такі напрямки, як: нормативний, психолого-педагогічний, інформаційний, інноваційний, технологічний, дослідницький, управлінський.

Функціонування ж самої системи науково-методичної роботи опирається на діагностування та оцінювання її стану, врахування потреб викладачів у розвитку і вдосконаленні їх особистісних якостей та професійних умінь. Тому для здійснення якісної науково-методичної підготовки сучасний педагог повинен мати такі якості, як: високий рівень загальної педагогічної освіченості, компетентність, активність, комунікабельність, самостійність, здатність до самоаналізу і самооцінки. Уміння ставити цілі та завдання, творчо вирішувати педагогічні проблеми.

Система науково-методичної роботи працює ефективно за умови обов'язкового визначення головної мети її функціонування, встановлення тісного взаємозв'язку і взаємодії між її підсистемами, усіма структурними елементами, на основі реалізації повного циклу управлінських функцій. Вирішення зазначеної проблеми можливе на основі моніторингу науково-методичної діяльності педагогів.

Професійна компетентність педагогічного колективу навчального закладу

Компетентність педагогічного колективу – складна, багатоаспектна проблема, котра на сьогоднішній день не є достатньо дослідженою. У сучасній науці не існує загальноприйнятого визначення компетенції, хоча її концепція перебуває у стадії розвитку.

У психолого-педагогічній теорії і практиці існують різноманітні підходи до розуміння термінів „компетенція” та „компетентність”. Поняття компетенція і компетентність трактуються по-різному. Словник іноземних слів розкриває поняття „компетентний” як такий, що володіє компетенцією – колом повноважень певної галузі, особи або колом справ: competent (франц.) – компетентний, правомірний; competens (лат.) – відповідний, здібний; competence (англ.) – здібність (компетенція). Отже, компетенція та компетентність є взаємодоповнюючими та взаємообумовлюючими поняттями.

Розглянемо поняття «компетентність» що має латинське походження (табл. 1).

Таблиця 1

За визначенням О. Пометун, О. Смолянінова «компетенція» розглядається як відчуження, наперед задана соціальна норма до освітньої підготовки учня, що необхідна для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері

За Словником законодавчих термінів, «компетентність» - необхідний обсяг і рівень знань та досвіду особистості у певному виді діяльності.

Гіпертекстовий словник методичних термінів дає пояснення цього поняття як рівень досягнень індивіда (його знання, досвід) у певній галузі.

У останніх публікаціях ЮНЕСКО поняття компетентності трактується як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, вживаних у повсякденні (Rychen&Tiana, 2004). На конференції міжнародного рівня, що відбулась завдяки участі ЮНЕСКО, Міністерства освіти Норвегії (Департаменти технічної освіти та професійної підготовки) у 2004 році, науковці дійшли згоди у трактуванні поняття компетентності як здатності ефективно і творчо застосовувати знання та вміння в міжособистісних відносинах - ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми як у звичайному соціальному контексті, так і в професійних ситуаціях. У доповіді на міжнародній комісії з питань освіти XXI століття «Освіта: прихований скарб» Жак Делор сформулював «чотири стовпи», на яких має базуватися сучасна освіта: навчити пізнавати, діяти, жити разом та навчитися жити. Подана характеристика вважається основними глобальними компетентностями. Тому на сьогодні поняття компетентності - це поняття, яке логічно походить від ставлень до цінностей та набуття знань, від умінь. Це підтверджується висловлюванням Жака Делора: «Навчіться діяти з тим, щоб набути не тільки професійну кваліфікацію, але і в ширшому сенсі компетентність, яка дає можливість справлятися з різними ситуаціями і вміти працювати у групі».

У вітчизняній педагогічній літературі уживаються і поняття «компетенція», і поняття «компетентність». Тлумачний словник подає вельми схожі трактування цих загальних понять.

Компетенція – 1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.

Компетентність – властивість від компетентний.

Компетентний – 1) який має достатні знання в якій-небудь галузі, якій з чим-небудь добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікований; 2) який має певні повноваження, повноправний, повновладний.

Ця схожість не є випадковою, адже ці поняття походять з одного джерела: з латини competentia – узгодженість, відповідність, а com­peto – відповідати, бути годящим, здатним. І щоб не виникали «труднощі перекладу», слід розвести ці поняття, враховуючи вітчизняні мовні стереотипи. Поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень», «компетентність» же пов’язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном «компетентність».

Навчальний процес у ВНЗ реалізується в спеціальній діяльності студентів і викладачів, і, звичайно, ефективність його залежить, у першу чергу, від високої компетентності та відповідної професійної майстерності професорсько-викладацького складу ВНЗ, уміння дати відповіді на запитання кого вчити, чому вчити і як вчити.

Головним у характеристиці особистості викладача є знання дисципліни, ерудиція та його педагогічна (методична) майстерність.

У поняття «педагогічної майстерності» входять такі вміння викладача: