Сторінка
8

Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня

Ґрунтовний аналіз сутності професійної компетентності вчителя дається у дослідженні В.Я. Синенка. Він вважає, що слід розрізняти професійну підготовку фахівця і його професіональну компетентність. Перше поняття відбиває процес оволодіння необхідними знаннями і навичками, а друге - результат цього процесу, якісну характеристику. Компетентність -- це ще і деяка перспектива, яка тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості та різні об'єктивні фактори. Поняття «педагогічна компетентність» він вважає категорією педагогічної науки. Професійна педагогічна компетентність відображає істотні властивості і відносини всіх предметів педагогічної науки.

Найбільш суттєвою ознакою досліджень В.Я. Синенка є трактування поняття «професійна, компетентність вчителя» як інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок учителя, його особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості і освіченості учнів). Дослідник визначає критерії професіоналізму вчителя: глибокі професійні знання і теоретичні уміння, комплекс практичних умінь і навичок, уміло застосованих на практиці навчання і виховання. У підсумку В.Я. Синенка робить наступний висновок про те, що професійна компетентність вчителя являє собою високий рівень його психолого-педагогічних і науково-предметних знань умінь у сполученні з відповідним культурно-моральним виглядом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку підростаючого покоління до життя.

Як вважає М.А. Чошанов, компетентність займає проміжне положення між виконуваністю і досконалістю.

О.М. Шиян доводить, що рівень професійної компетентності спеціаліста в будь-якій сфері діяльності залежить від його здібності розвивати творчий потенціал і продуктивно займатися самовдосконаленням.

Специфіка педагогічної діяльності педагога вищої школи полягає у тому, що він співпрацює з тією категорією студентів, яка має різноманітні загальні та професійні інтереси і яка потребує від нього не тільки володіння системою загальнокультурних, психолого-педагогічних знань, необхідних для організації й ефективної взаємодії в педагогічному процесі, а й спеціальних знань, необхідних для підготовки спеціалістів-професіоналів.

За Г.П. Щедровицьким, можна визначити три типи знань, які обслуговують педагогічну діяльність: практико-методичні, конструктивно-технічні (інженерно-конструкторські) й наукові (науково-теоретичні) знання.

Практично-методичні знання безпосередньо обслуговують практичну діяльність. Вони зорієнтовані на отримання визначеного продукту й організовані таким чином, щоб забезпечити створення (побудову) індивідом практичної діяльності у вигляді приписів (рекомендацій) щодо її реалізації.

Інженерно-конструкторські знання центровані на об’єкті перетворювання, вони вказують на те, що з ним відбувається чи може відбутися, і проявляються у міру того, як створюються і реально здійснюються нові види і типи практичного перетворювання об’єктів.

Виникнення наукових знань пов’язано з появою в діяльності практика розривів між цілями й тим, що практично одержано в реальності, з необхідністю прояснити причини розходження між цілями діяльності та її результатами. Наукові знання перетворюються в практико-методичні й інженерно-конструкторські знання.

Особливості організації та проведення моніторингу у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

На вирішення проблем удосконалення педагогічної майстерності викладацького складу вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації спрямована організація методичної роботи.

Методична робота представляє собою спеціальний комплекс взаємопов’язаних практичних заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну педагогічну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвину тості та вихованості студентів.

Зміст методичної роботи носить комплексний характер і реалізується за чотирма напрямами діяльності: технологічний, педагогічний, управлінський, науковий.

Технологічний – це організація контролю та діагностики педагогічної діяльності викладачів, вивчення та аналіз результатів навчально-виховного процесу в підрозділах комплексу.

Педагогічний – це надання консультативної, практичної, методичної допомоги викладачам, проведення заходів удосконалення їх майстерності, підвищення професійної та педагогічної кваліфікації, розробка та формування комплексів методичного забезпечення навчального процесу, створення інформаційного банку з педагогіки вищої школи та кращого досвіду роботи.

Управлінський – це створення сприятливого морально-психологічного клімату в педагогічному колективі, атмосфери довіри, відкритості, зацікавленості, доброзичливості, формування ініціативних творчих груп, схильних до запровадження інноваційних перетворень навчально-виховного процесу, реалізації досягнень кращого педагогічного досвіду; проведення оглядів-конкурсів методичної роботи.

Науковий – це організація дослідно-експериментальної роботи з апробації нових ідей, концепції розвитку навчально-науково-виробничого комплексу, організація авторських шкіл педагогів-майстрів професійної діяльності.

Методична робота в навчальному закладі реалізується за рівнями: викладач - предметна (циклова) комісія - методична рада.

Методичну раду очолює заступник директора з навчальної роботи, предметні (циклові комісії) – голови циклових комісій. (Додаток 1)

Загальна структура організації та проведення будь-якого моніторингового дослідження незалежно від рівня узагальнення результатів є досить сталою, що й забезпечує можливість отримання об'єктивної та надійної управлінської інформації.

Основними етапами проведення моніторингового дослідження є:

І етап. Цілепокладання та планування дослідження.

1. Визначення мети та завдань дослідження.

2. Визначення об'єкту дослідження.

3. Розрахунок та формування вибірки.

4. Побудова графіку дослідження:

- визначення термінів і процедур дослідження;

- підбір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.

5. Визначення критеріїв та показників оцінювання.

6. Вибір методів дослідження.

ІІ етап. Розробка інструментарію.

1. Розробка тестів та їх апробація, одержання стандартизованого тесту.

2. Розробка анкет та їх апробація.

3. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження.

4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.

ІІІ етап. Проведення дослідження.

1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).

2. Основне дослідження.

ІV етап. Збір та обробка результатів.

V етап. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

1. Узагальнення статистичної інформації.

2. Виявлення факторів впливу.

3. Підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо. Етапи організації моніторингу в освітньому процесі