Сторінка
1

Семінар як форма навчання учнів умінню працювати з різними джерелами інформації

Ефективною формою навчання є семінар. Його практикували ще в старогрецьких гімназіях і давньоримських школах. У XVII ст він прижився на старших курсах університетів, в XX ст семінар почали упроваджувати і в загальноосвітніх школах.

Семінар (лат. seminarium - розсадник) - організаційна форма навчання, яка передбачає обговорення проблем, що стосуються прочитаної лекції або розділу курсу.

Полягає в самостійному вивченні учнями, студентами проблеми, підготовці реферату, у повідомленні суті проблеми на занятті й відповідному аналізі, рецензуванні, доповненні повідомленого.

Семінарські заняття поділяють на просемінарські (підготовчі), власне семінарські заняття у школі (9—12 клас) й у вузі та семінари — конференції.

Для семінару слідує чітко і конкретно сформулювати тему і залучити до роботи весь клас або групу. Перелік його питань повинно містити явні і приховані протиріччя. Це спонукає думати, сперечатися, доводити свою точку зору. Управляючи диспутом, вчитель повинен проявляти тактовність, коректність, уважність.

Семінар покликаний розкрити певну проблему у вигляді тез та аргументів. Перед його проведенням учитель визначає опонентів, рекомендує учням літературу за темою, допомагає скласти план і тези виступу. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх фактами, ілюструє прикладами. Схожі за змістом на семінар семінарські заняття, на яких обговорюються реферати і творчі письмові роботи учнів.

Актуальність роботи полягає в тому,що семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета.

Проводять їх здебільшого у старших класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.

Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.

Семінар – форма навчання, сприяюча повнішому і усвідомленому сприйняттю теми програмного матеріалу, вивченого заздалегідь лише в його теоретичній частині.

Певне значення семінарські заняття як би переводять знання учня з області абстрактної теорії в область практичної діяльності, прикладній спрямованості вивченого раніше, а підготовка до семінару має на увазі самостійне розширення і поглиблення своїх знань.

Об’єктом даної роботи є те що вчитель при проведенні семінару повинен побудувати його так, що б кожен присутній став учасником, мав можливість висловити як вивчений, науковий погляд по темі семінару, так і своє бачення, свої питання і сумніви. Цілковиті творчості, пошуку, дискусії і здобуття виводів, перехідних в переконання, самовладання – цього повинен добиватися вчитель при підготовці до семінару, постановки його цілей і завдань, при проведенні.

Значення семінару полягає в тому, щоб дати змогу учневі, студентові відчути смак самостійного пошуку знань, глибше пізнати і розвинути власні можливості.

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, став­лять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимо­га до учнівських доповідей і повідомлень — наявність не­відомого іншим учням матеріалу, елементів власного дос­лідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ста­вить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

На думку А.А. Вербіцкого, головна мета семінару полягає в тому, щоб забезпечити студентам можливості практичного використання теоретичних знань, в умовах тих, що моделюють форми діяльності науковців, наочний і соціальний контексти цієї діяльності. А.М. Матюшкин підкреслює, що семінарські заняття покликані забезпечити розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань в учбових умовах

Методичні особливості організації та проведення семінарського заняття

Ефективність засвоєння учнями, студентами знань, формування у них умінь та навичок залежить не лише від вдалого підбору методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядну і в певному режимі.

Безумовно, форми організації навчання у загальноосвітній школі й вищому навчальному закладі суттєво різняться, що зумовлено віковими особливостями учнів і студентів, значними відмінностями завдань, які покликані вирішувати школа і вищий навчальний заклад. Зрештою, різняться вони і в школах, вищих навчальних закладах різних типів. Однак усе це не руйнує загальних засад навчальної діяльності, дає змогу забезпечувати наступність, послідовність навчального процесу в різних ланках освітньої системи.

У сучасній вітчизняній школі використовують класно-урочну систему навчання. Суть її полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакових віку й рівня підготовки у формі уроку.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів. Тривалість уроків становить: у перших класах — 35 хвилин, у других — четвертих — 40, у п'ятих — дванадцятих класах — 45 хвилин.

До організаційних форм навчання, що використовують у середній школі будь-якого типу, належать урок, семінар, практикум, факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота тощо. У вищих навчальних закладах до них додаються реферат, курсова та дипломна роботи.

Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш грунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.

Умовно можна сказати, що семінар – це творче поєднання позитивних властивостей бесіди й дискусії, але на більш високому методичному, науковому й теоретичному рівні, що передбачає відповідну підготовленість суб'єктів уміння. Проводиться, як правило, зі студентами, які мають відповідну підготовку й досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.

Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися вищевикладених рекомендацій і побажань щодо проведення бесіди й дискусії.

Ефективність семінару залежить від попередньої роботи педагога (організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрями якої найбільш оптимальні) й учнів, їх активної і творчої взаємодії.