Сторінка
1

Місце та роль рівневих систем фізичних задач в процесі диференційованого навчання фізики

Сучасний етап реформування шкільної освіти характеризується переходом на позиції максимального врахування освітніх потреб кожного школяра. Досягненню цього сприяє впровадження у практику школи диференційованого навчання.

Проблема диференційованого навчання глибоко вивчалася психологами, дидактами та методистами. Вченими з'ясовувалися причини індивідуальних відмінностей дітей (Б.П.Ананьєв, Д.Н.Богоявленський, А.В.Брушлінський, Л.В.Занков, Є.Н.Кабанова-Меллер, Г.С.Костюк, Н.С.Лейтес, О.М.Леонтьєв, В.Д.Небиліцин, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теллов, В.Е.Чудновський, І.Е.Унт, В.Д.Шадріков та інші). На цій основі виокремлювалися різні типологічні групи учнів, яким пропонувався навчальний матеріал або практичні завдання різного рівня складності (Ю.К.Бабанський, В.П.Беспалько,А.А.Бударний, І.Д.Бутузов, Г.Л.Гінзбург, Г.А.Данілочкіна, З.І.Калмикова, Н.А.Менчинська, Л.М.Мітіна, Л.Д.Мунчинова, В.Ф.Паламарчук, А.В.Пономарьова, .Ф.Тализіна, Ї.М.Чередов та багато інших). Розроблялись теоретичні основи диференційованого навчання (О.І.Бугайов, С.У.Гончаренко, В.М.Монахов, В.А.Орлов, В.В.Фірсов, М.М.Шахмаєв, Н.І.Юдашина, І. С .Якіманська).

У методиці викладання фізики значну увагу цій проблемі було приділено В.В.Володарським, С.У.Гончаренком, В.Т.Гороновською, В.Р.Ільченко, Г.О.Захаровим, Є.В.Коршаком, О.І.Ляшенком, В.М.Остапчуком, А.Ф.Пантелєєвим, Г.Н.Плотніковим, А.В.Поно-марьовою, А.В.Самсоновою, О.В.Сергєєвим, Л.С.Сусською, І.І.Шерстюковим та іншими.

Згідно сучасної концепції фізичної освіти, практична реалізація диференційованого навчання передбачає перебудову існуючих методичних систем, зокрема, реорганізацію навчального процесу на засадах рівневої і профільної диференціації та віднайдення нових засобів здійснення такого навчання.

Одним з ефективних засобів навчання фізики, що має широкі пізнавальні та навчаючі можливості, є фізична задача. Вченими досліджувався процес розв'язання задачі як один з видів розумової діяльності людини (Г.О.Балл, Д.Н.Богоявленський, А.В.Брушлінський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, З.І.Калмикова, Г.С.Костюк, О.М.Матюшкін, Є.І.Машбіц, В.А.Моляко, Л.Л.Момот, Н.Ф.Тализіна); розроблялись методики формування в учнів узагальнених вмінь розв'язувати фізичні задачі (С.Є.Вознкж, Л.А.Закота, С.Е.Каменецький та В.П.Орехов, Л.Н.Ланда, А. І.Павленко, О.В.Сергєєв, М.М.Таченко, А.В.Токарев, А.В.Усова, Л.М.Фрідман та інші).

Одним з видів системного дослідження особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів ( зокрема, в процесі розв'язування ними фізичних задач різного змісту та рівня складності) і побудови на цій основі процесу навчання фізики може виступати задачний підхід. У ряді предметних методик навчання, зокрема, у методиці навчання фізики, намітилась тенденція до побудови систем задач (З.М.Беджанова, Л.М.Бірюков, В. Е. Володарський, А.І.Герваш, К.В.Даутова, Г.В.Касянова, Г.П.Конєєв, Г.А. Монахова, О.В.Москвин, М.В.Остапчук, А.І.Павленко, А.В. Токарев та інші), використання яких дозволяє вчителю активізувати розумову діяльність учнів, що мають різні рівні підготовки, та підвищити ефективність навчання.

Високо оцінюючи значення проведених досліджень для практичної реалізації принципу диференційованого навчання фізики, відзначимо, що методичний аспект даної проблеми висвітлений однобічно. Переважна більшість авторів методичних розробок використовувала у своїй роботі елементи внутрішньої (або рівневої) диференціації навчання, яка здійснювалась в межах єдиної навчальної програми з фізики. Пізнавальні нахили учнів та їх інтерес до різних галузей знання залишалися здебільшого поза увагою цих учених.

У зв'язку з цим мета нашого дослідження полягає в обґрунтуванні сутності системного задачного підходу як методичної основи побудови навчальної діяльності в умовах диференційованого навчання фізики та розробці відповідної методики застосування рівневих систем фізичних задач як засобу здійснення такого навчання фізики в старших класах середньої школи.

Об'єктом дослідження обрано задачний підхід до навчання та шляхи його реалізації в умовах диференційованого вивчення фізики.

Предметом дослідження визначено фізичну задачу та особливості методики її розв'язування в процесі диференційованого навчання фізики в профільних класах (хіміко-біологічної, медичної, хіміко-технологічної орієнтації)

Дослідження виконано на матеріалі молекулярної фізики і термодинаміки, оскільки в процесі його опанування в учнів класів зазначених профілів з'являється можливість найбільш широкої інтеграції навчального матеріалу з усіх природничих дисциплін та практичного використання набутих знань і навичок з фізики в курсах хімії, біології, медицини тощо.

В основу дослідження покладено наукову гіпотезу: якщо в основу організації процесу навчання фізики покласти системний задачний підхід, то це сприятиме підвищенню якості засвоєння та глибини розуміння учнями навчального матеріалу з фізики, оскільки спеціально розроблена рівнева система фізичних задач дозволяє задовольнити пізнавальні інтереси школярів в умовах диференційованого навчання фізики.

Завдання дослідження:

1.Дослідити стан проблеми диференційованого навчання фізики в педагогічній теорії та практиці шкільного навчання.

2.Конкретизувати зміст поняття "задачний підхід щодо навчання фізики"; обгрунтувати сутність (системний, діяльнісний та методичний аспекти) та етапи практичної реалізації задачного підходу в умовах диференційованого навчання фізики.

3.Розробити систему вихідних принципів щодо побудови рівневих систем фізичних задач певного профільного спрямування; визначити структуру і зміст цих систем задач, їх місце та роль у процесі диференційованого навчання фізики.

4.Визначити навчальні вміння, на формування яких має бути спрямований зміст задач стосовно вивчення молекулярної фізики і термодинаміки в старших класах.

5.Розробити методику використання рівневої системи фізичних задач як засобу здійснення диференційованого навчання фізики в 10-х класах.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження, контент-аналіз поняття "система задач" та принципів її побудови, моделювання педагогічних процесів;

експериментальні - спостереження навчального пронесу; вивчення та узагальнення передового досвіду вчителів та методистів; проведення досліджень по визначенню стану диференційованого навчання в класах прикладного курсу фізики, рівня сформованості навчальних навичок учнів; педагогічний експеримент.

В основу дослідження покладено: системний підхід як загальнонаукова методологія дослідження; задачний підхід до навчання фізики як методична основа побудови навчального процесу в умовах диференційованого навчання фізики; концепція реалізації задачного підходу до навчання фізики за допомогою рівневих систем фізичних задач як засобу здійснення диференційованого навчання фізики.

Практичне значення роботи визначають: з'ясована структура та основні напрямки у тематиці запропонованих систем фізичних задач з молекулярної фізики і термодинаміки для прикладного курсу вивчення фізики; побудовані конкретні рівневі системи фізичних задач.