Сторінка
5
Вимірюють довжину l і ширину a підстави. Визначають площу основи
Густина води
.
Обчислення. Підставляючи знайдені значення 
в формулу (1), обчислюють глибину h занурення банки, застосовуючи при цьому правила наближених обчислень.
Дослідна перевірка. На вертикальній стінці банки кольоровою лінією відзначають глибину занурення, знайдену з досліду і наступних розрахунків, і ставлять банку в посудину з водою. Дослід показує, що глибина занурення збігається зі знайденим значенням,
У зв'язку з розв’язком задачі пояснюють принцип визначення осадки корабля.
Підсумувавши все вищесказане, можна виділити загальну структуру розв’язування задачі, що включає наступні етапи:
1-й етап-ознайомлення з умовою задачі;
2-й етап-складання плану виконання завдання;
3-й етап, здійснення розв’язку;
4-й етап-перевірка правильності розв'язання задачі.
У діяльності вчителя з навчання учнів умінню розв’язувати задачі можна виділити дві структурні частини: теоретичну, яка включає оволодіння теорією, і практичну. При цьому розв’язують такі педагогічні завдання, як визначення обсягу знань, які повинні бути засвоєні учнями під керівництвом вчителя, складу умінь, необхідних для розв’язання задач, і послідовність формування в учнів уміння виконувати окремі операції.
Теоретична підготовка вчителя повинна забезпечити:
1. Чітке уявлення про методи розв’язування фізичних завдань. (Як зазначалося методисти виділяють аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний методи).
2. Знання способів розв’язування задач з фізики.
Під способом розв’язування фізичної задачі слід розуміти сукупність засобів реалізації того чи іншого методу. Наявні засоби розв’язування навчальних завдань дозволяють виділити три способи: логічний, математичний і експериментальний.
Математичний спосіб включає кілька різновидів, які в основному визначаються окремими розділами математики: арифметичним, алгебраїчним і геометричним.
3. Знання змісту і структури способу розв'язання задачі
Спосіб розв’язування навчальної задачі також має свою структуру, на певному рівні. Цій структурі треба спеціально навчати учнів. Структура завдання і структура способу її розв’язання повинні стати об'єктом навчання.
У структурі способу розв’язування навчального завдання в даний час можна виділити чотири основних етапи: ознайомлення з умовами завдання, складання плану її розв’язання, здійснення цього плану та перевірка отриманого результату.
4. Розгляд алгоритму розв'язання задач певного класу як конкретизацію загального алгоритму для певного розділу або теми курсу фізики.
5. Уміння виділити в алгоритмі розв'язання задач певного класу його структурні елементи і зміст окремих дій.
Вчителю необхідно вміти аналізувати і оцінювати різні навчальні алгоритми.
6. Уміння вірно визначати раціональний спосіб введення алгоритму в навчальний процес.
Практична частина діяльності з навчання учнів умінню розв’язувати задачі включає такі елементи:
1. Озброєння учнів знанням змісту та загальної структури завдань, а також завдань різних видів їх класифікації;
2. Озброєння учнів знанням структури процесу розв'язання навчальної задачі;
3. Навчання учнів загальній структурі розв’язання фізичних задач;
4. Навчання учнів особливостям вирішення завдань різних видів (обчислювальних, логічних, експериментальних, графічних, завдань, малюнків);
5. "Вироблення" алгоритмів розв'язання задач з конкретних тем і на їх основі формулювання загального алгоритму розв’язку навчальних завдань;
6. Проведення спеціальної роботи по засвоєнню учнями структури алгоритму, розкриття перед ними змісту окремих дій;
7. Визначення послідовності розв’язання задач по конкретній темі, щоб в процесі розв’язання перших задач відпрацьовувалися конкретні операції, а потім здійснювалося згортання їх в узагальнені дії;
8. Забезпечення реалізації учнями всіх етапів виконання завдань в процесі розв’язання.
Види та форми здійснення диференціального навчання в процесі навчання фізики у загальноосвітній школі
Принцип гуманізації сучасної освіти передбачає зосередження уваги до особистості кожного учня, створення умов, необхідних для розвитку закладених природою задатків. Одним із можливих шляхів його втілення є диференціація освіти. Однак повна диференціація у масштабах країни — це крайність.
В освіті діє принцип єдиності і диференціації. Найголовніше у функціонуванні цього принципу — це забезпечити одночасну дію цих двох плечей освітнього важеля. Єдиність означає не тільки доступність школи для всіх дітей, відсутність соціальних і національних перешкод, рівні права для випускників, наступність всіх типів шкіл, а й спільність принципів навчально-виховного процесу, єдиність програм і навчальних планів у масштабах країни.
Диференційоване навчання — це така організація навчального процесу, при якій створюються умови, які дають змогу кожному учневі розкрити всі свої потенціальні навчальні можливості. Навчання, у ході якого усім дітям ставляться однакові вимоги, нехтує індивідуальними особливостями дітей. У школах колишнього Союзу співвідношення єдиності і диференціації варіювало в межах 90 на 10 на користь єдиності.
Нині розрізняють зовнішню, профільну і внутрішню, рівневу диференціацію. Зовнішня диференціація проявляється в існуванні різних типів шкіл, які дають принципово відмінну освіту: елітну і масову. Внутрішня диференціація — це дидактична диференціація.
Зовнішня, профільна диференціація. Зовнішня диференціація — це така організація навчально-виховного процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється у спеціально організованих класах, групах, школах. Тобто комплектування цих шкіл, класів, груп учнями здійснюється на основі певних критеріїв. Такими критеріями є задатки, нахили, здібності, майбутній професійний інтерес. Нині зовнішня диференціація проявляється у широкій мережі гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, класів з поглибленим вивченням предметів, профільних класів, класів з випереджальним розвитком, класів вирівнювання, класів за рівнем знань, факультативів, курсів за вибором. Це без сумніву, — позитивні моменти в житті сучасної школи.
Загальна схема здійснення диференціації, як свідчить світова практика, така: у перші 3-4 роки після закінчення початкової школи навчання відбувається за загальною програмою із загальноосвітніх предметів і разом з тим цілеспрямовано виявляються здібності кожного учня. На цій основі визначаються напрями освіти, що відповідають об’єктивним даним про учня, його бажанням і бажанням його батьків, а також виявленому професійному інтересу. У наступні 3-4 роки учні вибирають профільні навчальні предмети, навчальні курси, які вони вивчають поглиблено. Тобто зовнішня диференціація — це поділ учнів за різними типами шкіл, усередині шкіл - за потоками чи класами, всередині класу — за групами, а далі — індивідуальна робота з кожним конкретним учнем.