Сторінка
4

Семінар як форма навчання учнів умінню працювати з різними джерелами інформації

Практикум – вирішення творчих, пошукових завдань, що мають виражений дослідницький характер, обґрунтування і доказ своїх результатів і виводів, обмін думками, пошук альтернативних доріг вирішення поставлених питань, робота парами або в групах з подальшим колективним обговоренням результатів за «круглим столом».

Тематичний - обговорення конкретної теоретичної або практичної теми по заздалегідь підготовлених виступах учнів, що пропрацював додаткову літературу в своїх мікрогрупах або індивідуально. Пошук, обґрунтування і обговорення зв'язків з іншими розділами теорії і практики даного предмету, прикладне вживання в навчанні і можливість вживання, корисність отриманих знань в різних ситуаціях.

Дослідницький – пошук вирішення проблем більш специфічних для підвищеного і поглибленого рівнів вивчення предметів, вимагаючого залучення і опрацювання що вчаться додаткової літератури, висунення припущень і гіпотез, можливо протилежних в різних групах учнів, або що мають в літературі різні підходи до рішення. Підсумком семінару не обов'язково будуть остаточні виводи. Його мета: показати таким, що вчиться процес пошуку і незакінченість знань людства, навчити науковій полеміці.

Диспут – найбільш складна форма семінарського заняття, що вимагає від вчителя миттєво реагувати на настрій аудиторії, репліки. значимі при обговоренні, артистизму, уміння створити нестандартну, бажано суперечливу ситуацію, штучно загострити протиріччя і уміння керувати пошуковим процесом учнів так, що б суперечливі думки не переходжували в особову плоскість. Диспут, дискусія розвиває в учнів творче мислення, уміння доказово, коректно викладати свою, можливо відмінну від інших, точку зору, формує пошану до чужої думки і переконаність в своїх світоглядних позиціях. Про дату, час і місце проведення диспуту оголошується заздалегідь і як можна ширше. Питання, що виносяться на обговорення на диспуті, вивішуються на видному місці для ознайомлення з ними учнів. Диспути, на які притягується як можна більша кількість школярів, зацікавлених в обговоренні теми диспуту, як правило ефективніші і мають більший резонанс серед учнів.

Міжпредметний – його метою є вчення комплексному вживанню різних галузей отриманих в школі знань як по однопрофільних так і по не суміжних дисциплінах ). Як ведучі виступатимуть викладачі різних предметів або що заздалегідь підготовлені вчаться, що захоплюються, або галуззю знань, або що вивчають предмет на поглибленому рівні.

Комбінований – вимагає досить великих тимчасових витрат і тому доцільне його розбиття на декілька етапів. Його метою є, як правило, здобуття кінцевого інтелектуального продукту, сформульованого учасниками семінару, як підсумок їх роботи, участі в семінарі. Завдання організатора ( організаторів) – поставити перед кожною групою, перед кожним учасником конкретну, позначену за часом, завдання, кінцеву мету роботи індивідуальною, груповою, всіх учасників

Обговорення рефератів, доповідей – передбачає формування уміння аналітичної діяльності, оцінювання науковості, логіки побудови робіт своїх однокласників, уміння відстоювати свою точку зору аргументовано, грамотному викладу своїх думок, умінню слухати інших і обговорювати, культурі спілкування.

Уміння роботи з різними джерелами інформації

Дуже важливим елементом в семінарі є вміння в процесі роботи застосовувати різні форми записів. Якою б міцною не була ваша пам’ять, цілком покладатися на неї не можна – іноді вона може підвести. Її надійною опорою можуть бути записи. Ведення їх виховує вдумливість у сприйняті тексту, поліпшує увагу й спостережливість, сприяє кращому запам’ятовуванню, дає змогу економити час при повторенні вивченого, підвищує рівень мовної культури. Читання джерела інформації з настановою записати її основні положення мобілізує увагу, стимулює думку, загострює пам’ять, зобов’язує до розміркувань і пов’язування нової інформації з уже відомою. Сам процес читання стає не просто пробіганням очима рядків документу, а вдумливим аналізом читаного з настановленням знайти в ньому головне, зрозуміти його й стисло та чітко викласти на папері. Пізніше записи дають змогу повертатися до того, що обов’язково треба знати й не забувати. Коли людина веде записи прочитаного, в запам’ятовуванні, крім здорової пам’яті, бере участь і моторна (рухова).

Важливою робою з джерелами інформації. Здебільшого – це цитати – дослівне відтворення якогось важливого уривка тексту, що привертає до себе увагу глибиною думки та яскравістю вислову або викликає сумнів і потребує перевірки фактів. Іноді виписки – це стислий, близький до дослівного виклад власними словами важливих положень книги, що привернули увагу, а також формули, схеми, таблиці, цифрові матеріали тощо. Але перевага надається цитатам, особливо, коли йдеться про формулювання законів і важливих положень, які треба зрозуміти й завчити напам’ять, до яких доведеться не раз звертатися.

Без із книжок не обійтися при підготовці семінару. Треба дбати, щоб виписки були не дуже довгими, а кількість їх – невеликою.

Уміння робити виписки — основа роботи над будь-якою книгою — навчальної, наукової, довідкової, художній, найцінніше знаряддя розумової праці. Виписки допомагають зібрати величезний матеріал, зібрати факти, проаналізувати думки, виявити протиріччя.

Тлумачний словник пояснює поняття виписок так: «Виписати, значить списати яке-небудь потрібне, важливе місце з книги, журналу, зробити вибірки». Складність виписування саме й складається в умінні знайти й вибрати потрібне з одного чи декількох джерел. З книг, журналів і газет виписують окремі положення, факти, цифровий і інший фактичний чи ілюстративний матеріал.

Виписки можуть бути дослівними (цитати) чи вільними — думки автора читач викладає самостійно. Великі уривки тексту, що важко цитувати в повному обсязі, треба намагатися, гранично скоротивши формулювання і, сконцентрувавши зміст, записати своїми словами. Яскраві й найважливіші місця з класичних творів краще завжди приводити дослівно.

Розглядати виписки, оцінюючи в сукупності їхній зміст, якщо запису на них займають не всю площу карток, наприклад, усього одну-дві рядка,— важко. І починає читач дорікати себе: чому він не робив записи підряд у зошиті. Тим часом вихід із положення простий — досить накласти картки одну на іншу, закривши в такий спосіб порожнечі. Розташувавши в потрібному порядку картки, читач зможе закріпити їх, якщо буде потрібно, на довгому шматку картону збоку канцелярськими скріпками. Якщо узяті для роботи виписки читач не планує знову розкидати по місцях (наприклад, по авторах, по записах з окремих книг), то замість скріпок застосовують клей.

Виписка — основа роботи, перший етап в освоєнні літературних джерел.

Цитати слід не просто запам’ятовувати, як математичні формули, а й розуміти їхню сутність у всій системі основних положень опрацьованої книги, вони повинні бути опорою, що дає змогу пригадати й інші, не зацитовані твердження автора.

Використовуючи у своїй роботі виписки, треба остерігатися рясного автоматичного виписування цитат, замість творчого освоєння й аналізу тексту.