Сторінка
8
Таблиця 1.1.
Система академічних компетенцій, які виділено на мезорівні компетентнісного підходу
|
Інформаційні |
Мовні |
Інтелектуально-евристичні |
Наукової організації праці |
Рефлексивні |
Комунікативні |
|
Пошук інформації, її оцінка, систематизація, класифікація. |
Аудіювання, слухання, мовлення. |
Здатність бачити причини та наслідки, формулювати гіпотези. |
Вміння організовувати навчання. |
Самоаналіз, саморегуляція. |
Готовність працювати в команді. |
|
Використання універсальних комп’ютерних програм |
Конспектування тексту, конспектування лекцій. |
Вміння вибирати засоби вирішення проблеми. |
Володіння навичками раціонального читання. |
Адекватність самооцінки. |
Готовність до діалогу. |
|
Організація, переробка та передача інформації |
Володіння стилями мови. |
Готовність генерувати ідеї. |
Планування навчальної праці. |
Критичність мислення. |
Готовність до конструктивного розв’язання конфліктів. |
|
Звертання інформації |
Вміння складати та редагувати текст. |
Уява, асоціативність мислення, готовність відмовитися від помилкової ідеї. |
Уміння зрозуміти та прийняти іншу точку зору. | ||
|
Використання інформаційних мереж, баз даних, баз знань. |
Володіння засобами формулювання думки (структурування, комплектація). |
Володіння поняттями, ідеями, концепціями, теоріями. |
Уміння вести переговори. | ||
|
Володіння засобами представлення інформації |
Здатність вирішувати нестандартні завдання. |
Психологічне забезпечення освітнього процесу включає: психологічну діагностику та типологізацію студентів за психологічними особливостями, створення умов для особистісного й професійного розвитку, систему мотивації студентів до навчально-пізнавальноїй та науково-інформаційної діяльності; психодіагностичний контроль досягнень студентів.
Таким чином, психологічне забезпечення освітнього процесу здійснюється шляхом цілеспрямованого й планомірного використання психологічних знань в організації й керуванні процесом формування освітніх компетенцій.
Аналіз досвіду стимулювання розвитку академічних компетенцій
Ефективність процесу формування готовності до навчальної й наукової діяльності в чималому ступені залежить від багатьох умов і все ж таки головна з них - самостійна робота студентів. Традиційна мета самостійної роботи - засвоєння знань, придбання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково-інформаційної діяльності, вироблення індивідуального стилю діяльності.
Самостійну роботу прийнято поділяти на навчальну, наукову й соціальну. Всі ці види взаємозалежні й взаємообумовлені. Самостійна робота представлена такими формами навчального процесу, як лекція, семінар, практичні й лабораторні заняття, екскурсії, підготовка до них.
Студент повинен уміти вести короткі записи лекцій, складати конспекти, плани й тези виступів, підбирати літературу й т.д.
Навчальна й наукова праця мають в основному освітнє призначення, формують інтелектуальні якості майбутнього фахівця.
Навички роботи в колективі студент здобуває, як правило, через участь у суспільному житті вузу (рис.2.1.):
 |
Рис.2.1 Види й форми самостійної роботи студентів
Організація самостійної роботи студентів повинна сполучатися з усіма застосовуваними у вузі методами навчання й разом з ними представляти єдину систему засобів з придбання знань і вироблення навичок.
Аналіз об'єктів проектування дозволив виявити ряд недоліків в організації самостійної роботи студентів в аспекті предмета нашого дослідження:
у структурі видів навчальної діяльності (співвідношення аудиторної й самостійної роботи) як і раніше переважає увага до аудиторних занять, а не до організації самостійної роботи студентів;
недостатність у студентів мотивації до науково-дослідної діяльності, вузькість можливостей, умов для самореалізації студентів у творчому змаганні, у досягненні успіхів в інформаційній та учбово-дослідницькій діяльності;
низький рівень розвитку в значної частини студентів мовної культури;
вузькість спектра використання різноманітних видів навчальної діяльності, організаційних форм;
недостатність розробленості учбово-методичного супроводу учбово-пізнавальної й дослідницької діяльності;
низький рівень, мала ефективність методичного управління учбово-пізнавальним процесом.
У процесі навчання студенти опановують компетенціями для розв'язання наступних трьох типів задач: дослідницькі задачі (уміння планувати й проводити дослідницьку роботу); практичні задачі (спрямовані на одержання конкретного результату); педагогічні задачі.
Відповідно до предмета нашого дослідження ми зосереджуємо увагу на формуванні академічних компетенцій.
Реалізація цілей, задач формування академічних компетенцій залежить від дотримання ряду принципів, вимог, правил (принципи активності, самостійності, організації навчання в контексті професійної діяльності, єдності традиційних й інноваційних технологій, принцип міждисциплінарного підходу).
Мета дослідження: Виявити реальний рівень сформованості академічних компетенцій, систематизувати недоліки й запропонувати засоби їхнього подолання.
Завдання дослідження:
визначити рівень сформованості мовної компетентності (робота з текстом);
діагностувати ступінь готовності вирішувати творчі завдання;
ступінь сформованості інформаційних компетенцій;
визначити ступінь інтересу студентів до методик оволодіння інтелектуальними вміннями, навичками (спрямованість на оволодіння культурою розумової праці).
Базою дослідження став Сумський державний педагогічний університет. Усього дослідженням було охоплено 80 студентів інституту психології. Дослідження проводилося з листопада 2011 р (І етап дослідження) по березень 2013 р (ІІ етап дослідження).