Сторінка
5

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

Таким чином, головна ідея організації навчання, спрямованого на формування компетенцій, полягає в інтеграції різних дисциплін в області формування узагальнених умінь рішення пізнавальних і професійних завдань.

В останні роки в науковій літературі все частіше, поряд з терміном "професійна компетентність", використовується термін "компетенції".

Компетенції - здатність суб'єкта доцільно застосувати наявні в нього знання й уміння в конкретній ситуації для ефективного рішення поставленого завдання.

Освітні компетенції - це не тільки знання, уміння, навички, але й здатність (готовність) ефективно застосовувати знання й уміння в реальній ситуації. Освітні компетенції - це знання, уміння, з'єднані із соціально важливими й професійно значимими якостями особистості. З погляду А. Хуторського, "освітня компетенція - це сукупність взаємозалежних значеннєвих орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності студента, необхідних, щоб здійснювати особистісно й соціально значиму продуктивну діяльність стосовно об'єктів реальної дійсності" .

Серед ключових освітніх компетенцій виділяють: ціннісно-значеннєву (ціннісні орієнтації, що складають ядро світогляду); загальнокультурну; навчально-пізнавальну (компетенції в сфері самостійної пізнавальної діяльності); науково-інформаційну; комунікативну; соціально-трудову; компетенцію саморегуляції й рефлексії.

Ядром поняття "компетенція", як сказано вище, є здатність (готовність) до практичного застосування знань, умінь.

У психологічному аспекті така готовність включає наступні компоненти: мотиваційний (спрямованість до успіху, спрямованість на знаходження соціально значимими й професійно важливих якостей); емоційний (впевненість у власних силах, задоволеність від досягнутих результатів); вольовий (самоконтроль, саморегуляція); інтелектуальний (розумова працездатність); операціональний (володіння прийомами й способами діяльності).

Одним з ефективних способів підвищення мотивації студентів до оволодіння освітніми та іншими компетенціями є орієнтація на досягнення успіху, моделювання ситуації успіху. Участь студентів у науково-інформаційній діяльності, у різних конкурсах, конференціях, олімпіадах, навчальні досягнення, вторинна зайнятість - все це є найважливішими засобами досягнення успіху, формування професійної гідності особистості, засвоєння корпоративних норм поведінки .

Перш ніж переходити до відбору ключових компетенцій, визначимося з дефініцією цього поняття, його родовими й відмітними ознаками.

Щоб розділити загальне й індивідуальне в змісті компетентнісної освіти, ми будемо відрізняти синонімічно використовувані поняття "компетенція" й "компетентність":

Компетенція - сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються стосовно певного кола предметів і процесів і необхідних, щоб якісно продуктивно діяти стосовно них.

Компетентність - володіння людиною відповідною компетенцією, що включає її особистісне відношення до неї та предмета діяльності.

Там, де це можливо й необхідно, ми будемо розділяти ці поняття, маючи на увазі під компетенцією наперед задану вимогу (норму) до освітньої підготовки учня, а під компетентністю - особистісну якість, що вже відбулася його (сукупність якостей) і мінімальний досвід стосовно діяльності в заданій сфері.

Категоріальна база компетентнісного підходу безпосередньо пов'язана з ідеєю цілеспрямованості освітнього процесу, при якому компетенції задають вищий, узагальнений рівень умінь і навичок студента, а зміст освіти визначається чотирьохкомпонентною моделлю змісту освіти (знання, уміння, досвід творчої діяльності й досвід ціннісного ставлення). Відповідно, компетенція жорстко корелює з культурним прообразом: так, наприклад, культурно-досугові компетенції розглядаються як прояв європейської культури, у той час як українська культура співвідноситься більшою мірою з духовними компетенціями й загальнокультурною діяльністю.

Усередині компетентнісного підходу виділяються два базових поняття:

компетенція й компетентність, при цьому перше з них "включає сукупність взаємозалежних якостей особистості, що задають стосовно певного кола предметів і процесів", а друге співвідноситься з "володінням, володінням людиною відповідною компетенцією, що включає її особистісне відношення до неї й предмету діяльності".

У цьому ж контексті функціонує й поняття "освітньої компетенції", що розуміється як "сукупність значеннєвих орієнтації, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня стосовно певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно та соціально-значеннєвої продуктивної діяльності" . У цьому зв'язку освітні компетенції диференціюються автором за тими ж рівням, що й зміст освіти.

Однак найбільш показовими в обговоренні компетентнісного підходу як і раніше залишаються дві недостатньо оцінених обставини, що виявилися в процесі подальших обговорень.

Причини введення в професійну освіту (крім знань, умінь і навичок) нових освітніх конструктів - компетентностей, компетенцій та ключових кваліфікацій - науково обґрунтовані вченими країн Європейського Союзу в середині 80-х рр. минулого сторіччя (Д. Мертенс, Б. Оскарсон, А. Шелтен, Р. Бадер, СаймонШо й ін.).

Компетентнісний підхід - це пріоритетна орієнтація на меті - вектори освіти: навченість, самовизначення (самодетермінація), самоактуалізація, соціалізація й розвиток індивідуальності. Як інструментальні засоби досягнення цих цілей виступають принципово нові освітні конструкти: компетентності, компетенції й метапрофесійні якості. Останні три конструкти поєднуються нами в мета освітній концепт - ключові кваліфікації.

Компетентності, на відміну від узагальнених, універсальних знань, мають діючий, практико-орієнтований характер. Тому вони, крім системи теоретичних і прикладних знань, включають також когнітивну й операціонально-технологічну складові. Тобто компетентності - це сукупність (система) знань у дії. Придбання, перетворення й використання знань передбачає активну пізнавальну діяльність, а тому в структуру компетентності входять також емоційно-вольові й мотиваційні компоненти. Але головним компонентом компетентностей є діяльнісні, процесуальні знання.

Компетентність - це інтегративна цілісність знань, умінь і навичок, що забезпечують професійну діяльність, це здатність людини реалізовувати на практиці свою компетентність.

Розглянемо модель професійної освітньої програми. Пропонована нами професійна освітня програма повинна сформувати в студентів наступні основні компетенції:

здатність продемонструвати знання основ й історії базових дисциплін;

здатність правильно використовувати методи й технічні навички в рамках дисципліни, що передбачає підвищену увагу до організації різного роду практичних занять і самостійної роботи студентів;

здатність сприйняти нову інформацію в обраній професійній сфері й дати її тлумачення (ця вимога забезпечується великим обсягом загально-економічних дисциплін, що дозволяють випускнику легко орієнтуватися в обраній області, а також у майбутньому продовжити свою освіту за суміжними напрямками підготовки);