Сторінка
7

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

загально-предметні - належать до визначеного кола навчальних предметів й освітніх областей;

предметні - стосовно двох попередніх рівнів компетенції, що мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.

Таким чином, ключові освітні компетенції конкретизуються на рівні освітніх областей і навчальних предметів для кожного щабля навчання.

Перелік ключових освітніх компетенцій ми визначаємо на основі головних цілей загальної освіти, структурного уявлення соціального досвіду й досвіду особистості, а також основних видів діяльності студента, що дозволяють йому опановувати соціальним досвідом, одержувати навички життя й практичної діяльності в суспільстві.

Загальнокультурна компетенція - коло питань, у яких студент повинен бути добре обізнаний, мати пізнання й досвідом діяльності. Це особливості національної й загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів, культурологічні основи сімейного, соціального, суспільних явищі й традицій, роль науки й релігії в житті людини, їхній вплив на мир, компетенції в побутовій і культурно-досуговій сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу.

Навчально-пізнавальна компетенція

Це сукупність компетенцій студента в сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, загально-навчальної діяльності, співвіднесеної з різними пізнаваними об'єктами. Сюди входять знання й уміння постановки цілей, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. Студент опановує креативними навичками продуктивної діяльності, добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами рішення проблем. У рамках цієї компетенції визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання імовірнісних, статистичних й інших методів пізнання.

Інформаційна компетенція

За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір) і інформаційних технологій (аудіо - і відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет), студент повинен уміти самостійно шукати, аналізувати й відбирати необхідну інформацію, організувати, перетворювати, зберігати й передавати її. Ця компетенція забезпечує навички діяльності студента з інформацією, що міститься в навчальних предметах й освітніх областях, а також у навколишньому світі.

Комунікативна компетенція включає знання необхідних мов, способів взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми й подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі. Студент повинен уміти представити себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, звістки дискусію й ін. Щоб освоїти цю компетенцію в навчальному процесі, фіксується необхідна й достатня кількість реальних об'єктів комунікації й способів роботи з ними для студента кожного щабля навчання в рамках кожного досліджуваного предмета або освітньої області.

У кожному навчальному предметі (освітньої області) варто визначити необхідне й достатнє число пов'язаних між собою реальних досліджуваних об'єктів, формованих при цьому знань, умінь, навичок і способів діяльності, що складають зміст певних компетенцій.

Проектована на такій основі освіта зможе забезпечувати не тільки розрізнену предметну, але й цілісну компетентнісну освіту. Освітні компетенції студента будуть грати багатофункціональну мета предметну роль, що проявляється не тільки в школі, але й у сім'ї, у дружньому колі, у майбутніх виробничих відносинах.

У ключових освітніх компетенціях дістають концентроване взаємозалежне втілення наступні компоненти загально-предметного (метапредметного) змісту освіти:

реальні об'єкти досліджуваної дійсності;

загальнокультурні знання про досліджувану дійсність;

загально-навчальні вміння, способи діяльності.

Варто розділити загальні (загальноосвітні) і загально-навчальні вміння, навички, способи діяльності. Якщо перші в більшому ступені належать до тематичного загально-предметного змісту освіти, наприклад, до оволодіння загальнонауковими поняттями й категоріями, то другі - до властиво навчального процесу, володіння студентами самоорганізацією, плануванням, рефлексією, самооцінкою й іншими аналогічними способами діяльності.

Для зручності проектування освітніх компетенцій згрупуємо загальнонавчальні вміння, навички й способи діяльності в блоки відповідних особистісних якостей, що підлягають розвитку:

когнітивні (пізнавальні) якості - уміння почувати навколишній світ, задавати питання, відшукувати причини явищ, позначати своє розуміння або нерозуміння питання й ін.;

креативні (творчі) якості - натхнення. фантазія, гнучкість розуму, чуйність до протиріч; розкутість думок, почуттів, прямувань; прогностичність; критичність; наявність своєї думки й ін.;

організаційно-діяльнісні (методологічні) якості - здатність усвідомлювати цілі навчальної діяльності й уміння їх пояснити, уміння поставити ціль й організувати її досягнення, здатність до творчості, рефлексивне мислення, самоаналіз і самооцінка й ін.;

комунікативні якості, пов'язані з необхідністю взаємодіяти з іншими людьми, з об'єктами навколишнього світу і його інформаційних потоків; уміння відшукувати, перетворювати й передавати інформацію; виконувати різні соціальні ролі в групі й колективі, використовувати сучасні телекомунікаційні технології (електронна пошта, Інтернет) і ін.;

5) світоглядні якості, що визначають емоційно-ціннісні установки студента, його здатність до самопізнання й саморуху, уміння визначати своє місце й роль у навколишньому світі, у сім'ї, у колективі, у природі, державі, національні й загальнолюдські устремління, патріотичні якості особистості, здатність до толерантності й т.п.

Перелік груп якостей спирається на цілісне уявлення про студента як про людину, що має фізичну, емоційну й інтелектуальну складові, а також ціннісну, духовно-моральну основу життєдіяльності. Тому ці якості особистості - наскрізні стосовно перерахованих блоків якостей.

Пророблена аналітико-синтетична робота з вивчення сутності поняття "компетенція" дозволяє визначити склад компетентностей, що являються компонентами академічної культури.

Таким чином, компетентності - це укрупнені одиниці на макрорівні компетентнісного підходу. Компетенції - це складові частини кожної з компетентностей, виділювані на мезорівні компетентнісного підходу.

У свою чергу в кожній окремій компетенції можна побачити операціональні вміння й навички (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація й т.д.), виділювані на мікрорівні компетентнісного підходу (таблиця 1.1.).

Успішність формування, розвитку ключових компетенцій (у тому числі й навчально-пізнавальних, науково-інформаційних) залежить не тільки від дидактичного, навчально-методичного, але й психологічного забезпечення освітнього процесу.