Сторінка
12

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

наукове дослідження характеризується систематичністю: тут упорядковані, наведені в систему й сам процес дослідження, і його результати;

академічна компетенція студент навчальний

йому властива стругаючи доказовість, послідовне обґрунтування зроблених узагальнень і висновків.

Ціль науково-теоретичного дослідження полягає в тому, щоб знайти загальне в ряду одиничних явищ, розкрити закони, за якими виникають, функціонують і розвиваються такого роду явища, тобто проникнути в їхню глибинну сутність. Результати наукових досліджень втілюються в наукових працях (статтях, монографіях, підручниках, дисертаціях і т.д.) і лише потім, після їхньої всебічної оцінки використовуються в процесі практичного пізнання.

Таким чином, наукова праця на відміну від навчальної, що полягає в основному засвоєнні знань, щодо яких вироблена відносна єдність думок, пов'язана з розробкою проблем наукового характеру. Під проблемою розуміється складне теоретичне або практичне питання, суперечлива ситуація, які вимагають вивчення й дозволу. Найчастіше науково-дослідна робота студента (НДРС) складається з наступних напрямків:

участь у наукових проблемних групах (наукових кружках, товариствах);

публікація наукових статей;

участь у наукових конференціях;

участь у наукових конкурсах.

Потрібно пам'ятати, що активність, виявлена при виконанні наукової (втім, як і будь-якої іншої соціально корисної) роботи, завжди заохочується як викладацьким колективом, так й адміністрацією вищого навчального закладу, не говорячи вже про особливе задоволення, яке одержується творчою особистістю в процесі наукової діяльності.

Розглянуті прийоми, способи, правила навчальної й наукової пізнавальної діяльності дозволяють студентам істотно підвищувати, якість самостійної роботи, успішно освоювати програму навчання в університеті. Але ефективність використовуваної техніки й методики самостійної роботи у вирішальному ступені залежить від певних особистісних якостей студента.

Організація самостійної роботи студентів - складний і багатомірний процес, що містить у собі й формування мотивації, професійної позиції майбутнього фахівця, і органічне включення самостійної роботи в процес освоєння змісту навчальних дисциплін, і інтеграцію самостійної роботи студентів з досвідом використання сучасних педагогічних технологій, і вибір форм контролю за результатами самостійної роботи.

Успіх у веденні СРС багато в чому залежить від її організації.

Правильна організація, уміле планування дозволяють істотно підвищити якість й ефективність самостійної навчальної діяльності студентів, виконати значно більший обсяг роботи.

Сутність організації самостійної праці коротко можна виразити наступними словами: максимум ефективності при мінімальних витратах часу, сил і засобів.

Реалізація вимог організації праці студентів спрямовується на досягнення трьох цілей:

максимальна економія й ефективний розподіл часу, що відводиться на СРС;

створення й уміле використання сприятливих умов праці й відпочинку;

турбота про здоров'я й всебічний розвиток особистості.

Обговорення проблем організації самостійної роботи - це пошук

взаєморозуміння різних поколінь, це встановлення зв'язків між свободою й відповідальністю, це узгодження прагнень викладачів й інтересів студентів, ця побудова "освітньої зустрічі", у якій формується самостійність як головна мета освіти, як особлива якість професійної свідомості майбутнього фахівця.

Найважливішою складовою у процесі модернізації вищої професійної школи є актуалізація самостійної роботи студентів. СРС здійснюється в учбово-пізнавальній, науково-дослідній й науково-інформаційної діяльності.

В організаційно-педагогічному відношенні ефективність управління якістю СРС визначається рядом умов:

збільшення частки самостійної роботи за рахунок зменшення аудиторних занять;

розробка достатнього учбово-методичного забезпечення, підвищення ролі так називаного задачного підходу;

цілеспрямована робота з реалізації методу проектів;

введення системи залікових одиниць;

озброєння студентів уміннями й навичками самостійної роботи (формування навчальних, дослідницьких й інформаційних компетенцій);

послідовне застосування засобів мотивації до активної самостійної роботи;

організація СРС у контексті майбутньої професійної діяльності.

У процесуально-змістовному відношенні СРС можна розглядати як процес розв'язання творчого завдання, що у свою чергу дозволяє виділити ряд етапів.

На першому етапі в результаті складної аналітико-синтетичної роботи відбувається виявлення протиріччя, формується проблема, визначаються вихідні дані.

На другому етапі здійснюється інформаційний пошук необхідної інформації, визначаються передбачувані шляхи, способи рішення завдання.

Добір, оцінка отриманої інформації, переклад інформації в знання. Дослідно-експериментальна робота.

Переклад особистого знання в "експортну модель", тобто створення нового інформаційного продукту (наприклад, письмове оформлення отриманого знання для його поширення серед споживачів).

Навчальне завдання, яке спрямоване на пошук нового знання, формує досвід пізнавальної діяльності, готовність до застосування знань на практиці.

Самостійна робота студентів реалізується в навчальний та позанавчальний час. Відмінна риса СРС полягає не в тому, що студент працює без допомоги викладача, а в тому, що він самостійно управляє власною діяльністю.

СРС у навчальній діяльності пов'язана із засвоєнням знань, нагромадженням індивідуального досвіду застосування знань на практиці. Як показує досвід, найчастіше студентам для самостійної діяльності пропонуються робота з навчальною літературою, відповіді на питання, виконання завдань до аудиторних занять. Однак самі студенти випробовують бажання виявити себе в підготовці дидактичних засобів: роздавальних матеріалів, таблиць, малюнків, аудіо-відео матеріалів, комп'ютерних програм.

У нових умовах для розвитку досвіду самостійної роботи варто пропонувати студентам такі завдання, як підготовка програмного забезпечення, залучення до роботі зі створення банку даних, бази знань.

Вищою формою СРС є науково-дослідна робота студентів (НДРС).

Значення НДРС ще більше зростає, коли вона має прикладну спрямованість, тобто результати цієї роботи мають практичне значення.

Мотивація до самостійної науково-дослідної діяльності в студентів буде значно вище, якщо ця робота організована в контексті майбутньої професійної діяльності, якщо результати цієї роботи можуть бути затребувані споживачем (тобто тими, для кого вона призначалася), якщо пророблена робота одержує своєчасну й позитивну оцінку. Необхідно пам'ятати, що головним рушійним мотивом до дослідницької роботи в студента є потреба в досягненні значного успіху. Ось чому дуже важливо вчасно й адекватно оцінити цей успіх.

Важливим засобом підвищення якості НДРС є залучення студентів до наукових досліджень, проведеним у рамках діяльності наукових шкіл, наукових центрів, лабораторій, що створює умови для індивідуалізації наукової діяльності студентів, викладачів.