Сторінка
17

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

усвідомлення потреби в інформації й формулювання запиту;

пошук інформації в інформаційних джерелах;

аналіз і синтез інформації, співвіднесення її з обсягом накопиченого знання й соціальним досвідом індивіда;

оцінка, критичне й творче переосмислення інформації;

практичне використання кінцевого результату діяльності.

Майбутній фахівець повинен також навчитися на основі згортання й розгортання інформації вступати в різні інформаційні контакти, здійснювати інформаційний обмін і спілкування, організовувати інформаційні бази у вигляді особистих бібліотек, картотек, комп'ютерних банків даних.

Методичні заходи розвитку академічних компетенцій

У групу методичних заходів забезпечення ефективності процесу формування в студентів академічних компетенцій входять:

цілеспрямована робота в ході навчальних занять (на лекціях, семінарах, у ході практики, підготовки дипломних проектів);

методичне забезпечення самостійної роботи;

розробка сучасних контролюючих методик.

При організації навчання в контексті науково-інформаційної діяльності семінарські, практичні заняття в структурному відношенні являють собою послідовну зміну проблемних ситуацій, у яких виконуються самостійні завдання - індивідуально, у групах, фронтально. Основою пропонованих завдань є попередньо зібрані самими студентами зведення, організовані ними у формі інформаційного продукту, а також підготовлений викладачем дидактичний роздавальний матеріал (навчальні тексти, картки для індивідуальної, групової й фронтальної роботи). Викладач бере активну участь у ході заняття, реалізуючи мотиваційну й управлінську функції.

Роль семінару як форми організації вузівського заняття винятково велика, насамперед, тому, що воно, по суті, організується на основі максимального включення студентів у самостійну роботу при підготовці до нього й настільки ж максимальної їхньої активності в процесі обговорення питань теми на самому занятті. У процесі підготовки до семінару студенти розвивають такі важливі навички роботи з літературними джерелами, як добір матеріалу і його логічна обробка відповідно до з'ясування певної проблеми, літературне оформлення результатів при підготовці до семінару (складання плану, тез, конспектування, виписки й т.д.).

Мета семінару буде визначати й найбільш ефективні в цьому випадку методи його проведення. Залежно від цільової спрямованості й методів її реалізації семінарські заняття можна підрозділити на такі найбільш загальні їхні види: конференція, семінар-бесіда (співбесіда), дискусія, комбінований семінар.

Практично всі курси вузівської підготовки фахівця супроводжуються практичними заняттями. На молодших курсах практичні заняття є своєрідною школою розумової праці.

Ці заняття містять у собі такі види робіт, як: виконання типових розрахунків; лабораторні й інші роботи, які носять переважно тренувальний характер (рішення завдань, придбання вмінь у користуванні встаткуванням; перевірка знань, отриманих на лекціях, семінарах і самостійно). Внаслідок цього форми практичних занять можуть бути різними: спостереження, вивчення й аналіз професійного досвіду, складання розробок (планів, програм, заходів) навчально-виховної роботи з дітьми, рішення пізнавально-практичних завдань, типові розрахунки.

Будь-яка самостійна робота ефективна, якщо вона добре оснащена підручником, монографією, устаткуванням (наприклад, комп'ютерними програмами, таблицями, іншими ілюстративними матеріалами, аудіовізуальними засобами).

Нерідко СРС у навчальній діяльності обмежується роботою з навчальною літературою, виконанням усних і письмових завдань до аудиторних занять. Набагато рідше студентам поручається виготовлення дидактичних засобів: роздавального матеріалу, таблиць, малюнків, моделей, аудіо-відеозаписів, фотодокументів і т.п. В умовах інформатизації освіти особливого значення набувають такі завдання, як залучення до підготовки програмного забезпечення, до участі в роботі зі створення банку даних, бази знань, до розробки інших способів і засобів зберігання й поширення інформації, до підготовки реклами освітніх можливостей вузу.

Маючи на меті підвищення якості підготовки фахівців, треба поряд з повідомленням певних програмних відомостей, більш активно здійснювати управління процесом одержання й засвоєння знань студентами при їхній самостійній роботі.

Певний внесок у рішення цього завдання повинна внести більш ретельна розробка й впровадження в процес навчання сучасних, науково обґрунтованих навчальних і методичних посібників, які по використаним у них способам представлення знань відходять від традиційного виконання, характерного для більшості навчальних літератур.

Разом з тим навчальні посібники повинні виконувати не тільки інформаційну, але й організаційно-контролюючу й керуючу функції.

Керуюча функція навчального посібника проявляється:

в рубрикації,

у текстовому виділенні основних положень навчального матеріалу,

у наявності структурно-логічних схем, що виявляють взаємозв'язок навчальних матеріалів,

в узагальнюючих висновках.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента навчальні посібники повинні також доповнюватися методичними посібниками, що виконують тільки керівну й напрямну роль. Зміст такого посібника повинен вказувати, у якій послідовності варто вивчати матеріал дисципліни, звертати увагу на особливості вивчення окремих тим і розділів, допомагати відбирати найбільш важливі й необхідні відомості зі змісту навчального посібника, а також давати пояснення питанням програми, які звичайно викликають найбільші утруднення й приводять до помилок.

Організаційно-контролююча функція навчального посібника проявляється при переході до активних форм навчання, що сприяє розвитку самостійної роботи в навичку. Разом з тим розумову активність, що дозволяє студентові повністю розкрити свої здібності й прискорити процес засвоєння одержуваної інформації, необхідно організовувати в процесі навчання.

Одним з методів активізації навчальної діяльності може служити створення проблемної ситуації. Проблемні ситуації ставлять студента перед необхідністю вибору у процесі ухвалення рішення, що формує не тільки його волю, але і його мислення.

Постановка студента перед необхідністю вибору та ухвалення рішення може бути реалізована за допомогою навчальних посібників керуючого типу, у яких створюються умови для самоконтролю й самокорекції в процесі самостійного вивчення програмного матеріалу.

Такого роду посібник складається із трьох частин. Перша включає інформаційний текст, складений на підставі програми навчальної дисципліни, вивчаючи яку, студент одержує можливість визначити обсяг необхідного для засвоєння матеріалу. Якщо за даним курсом існує підручник, що відповідає навчальному плану, то ця частина посібника може бути виключена.

Здійснення самоконтролю починається із другої частини посібника, що містить питання до інформаційного тексту й вибіркові відповіді до них, які студент повинен піддати аналізу. Перед питанням приводиться порція інформації, що зосереджує увагу на певній частині раніше вивченого матеріалу й з якої послідовно випливає поставлене питання.