Сторінка
1

Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку

Поняття “соціалізація” дедалі обширніше використовується як наукова категорія представниками різного спектра наук – філософії, соціології, соціальної роботи, психології, політології, педагогіки та ін. Соціалізація – це прийняття індивідом суспільних норм, життєвих принципів, правил і цінностей.

В дипломній роботі ми теоретично та практично дослідили морально-правову соціалізацію дітей молодшого шкільного віку. Морально-правова соціалізація дітей молодшого шкільного віку – складний та суперечливий соціально-психологічний процес, який характеризується структурною ієрархією взаємопов’язаних компонентів (морально-правової норми, морально-правової свідомості, морально-правової культури, морального виховання та самовиховання, морально-правової регуляції, правомірної поведінки тощо), позитивно-емоційне поєднання яких, дає можливість сформувати правопослушну та високоморальну особистість.

Актуальність проблеми – проблема морально-правової соціалізації набуває дедалі більшого напруження як глобальна. Вона однаково хвилює громадськість, соціальних працівників, педагогів, уряди різних країн світу. Традиційна освіта, на жаль, не сприяє повною мірою формуванню у молодших школярів морально-правової соціалізованості як готовності до принципово нових соціально-політичних та духовних відносин.

Багато науковців вивчали дану проблему, вони вважали, що в процесі всього життя індивіда відбувається взаємодія його з навколишнім середовищем, яке впливає на нього. Але зовнішні обставини впливають на особистість через внутрішні умови, через ті якості, що в неї сформувалися раніше. При цьому в індивіда, що розвивається, виникають суперечності між вимогами, які ставить життя і суспільство і тим, чим воно вже володіє. Звідси прагнення людини до дальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду.

Базові особливості соціалізації дітей молодшого шкільного віку досліджено такими науковцями: Л.Виготським, В.Сухомлинським, Я.Корчаком, Ж.Піаже, А.Макаренком, Г.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо та ін.

Питання щодо моральної-правової поведінки, як важливої сторони морально-правової свідомості, вивчали: І.Бех, В.Оржеховська, Н.Крутов, Є.Суботський, М.Лукашевич та ін.

Об’єкт дослідження – морально-правова соціалізація дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – соціальні умови морально-правової соціалізації молодшого школяра.

Мета дослідження – визначити ефективність соціальних умов морально-правової соціалізації.

Гіпотеза – процес морально-правової соціалізації молодших школярів можна оптимізувати при створенні наступних соціальних умов: врахування індивідуальних особливостей школяра, підвищення рівня морально-правових знань, активної участі соціального працівника у формуванні морально-правової соціалізації даної вікової категорії.

Завдання дипломного дослідження:

1. Здійснити науковий аналіз філософської, етичної, соціологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури з питань морально-правової соціалізації.

2. Визначити особливості морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку.

3. Обґрунтувати соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку.

4. Розробити методичні рекомендації соціальним працівникам щодо морально-правової соціалізації молодших школярів.

У дипломній роботі були використані такі методи: теоретичні – аналіз, порівняння, систематизація; емпіричні – тестування, опитування, бесіда, методи статистичного обчислення.

База дослідження: Хмельницький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Хмельницького. У дослідженні брало участь 44 учня і 3 педагога.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені рекомендації можуть бути використані в діяльності соціального працівника з метою оптимізації морально-правової соціалізації молодших школярів.

Апробація результатів дослідження – матеріали роботи доповідались на “круглому столі” у Хмельницькому районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та на нараді у школі №20 м. Хмельницького.

Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння

Порівняльне дослідження соціально-педагогічних аспектів соціалізації молоді по-перше вимагає конкретного розуміння суспільного значення цього явища як логічної основи визначення соціально-педагогічного змісту та форм буття в оточенні різних культур. Це вихідний пункт розуміння проблематичного поля та характеру соціально-педагогічного вивчення цього явища.

Незважаючи на те, що поняття “соціалізація” відносно нещодавно набуло науково-термінологічного значення, воно привернуло неабияку увагу мало не всіх найбільш значущих сьогодні західних філософських шкіл.

Осмислення та вивчення проблем соціалізації відбувається у різних наукових галузях. Щодо тлумачення та використання поняття соціалізації існують певні постулати фундаментальних рис і визначень реальності судження про людину і суспільство в їх взаємовідносинах.

Множина цих поглядів у філософії відображає різноманітність соціальної реальності і місця людини в ній, а також дуже високий рівень свободи наукового пошуку. Взаємодія цих поглядів відображають культурну та смислову цілісність світу, який знаходиться у постійній динаміці змін. Це підстава, яка робить можливим, необхідним і продуктивним діалог між різноманітними філософськими школами, кожна з яких знаходить особливий елемент істини.

Така ситуація в європейській науковій думці у свою чергу підтверджує те, що реальним наслідком соціалізаційних процесів і зусиль у сучасному світі є, з одного боку, розвитку в особистості інтелектуальної і соціальної свободи, а з іншого – вдосконалення соціального діалогу, взаємодії, кооперації. Але сама стрімкість розвитку цього суспільства виявляється спричиненою в тому числі й результативністю соціалізаційного процесу, спрямованого до свободи як передумови соціальної творчості генерації і випрацювання високоефективних механізмів інтеграції людських творчих зусиль. Це є своєріднім підсумком осмислення проблеми соціалізації в західній філософії. Людський розвиток від самісіньких першоджерел є сходженням до свідомості, а потім до вищої свідомості як єдиного центра духовного тяжіння, до “пункту Омега”.

Соціалізація разом з персоналізацією є двома етапами, завдяки яким утворюється “духовний синтез” або “диференційована єдність”. І якщо персоналізація – це етап виникнення та вдосконалення особистості, то соціалізація – це сфера, в якій окремі свідомості і самостійності об’єднуються, проявляючи глибину та непередбачуваність свого “Его”.

Оцінюючи зміст думок різних вчених для соціально-педагогічного розуміння проблеми соціалізації, легко визначити, що вони безпосередньо наголошують на проблемі нерозривності інтелектуального та етичного, пізнавального та практичного, психофізичного та соціального, інтелектуального та чуттєвого аспектів людського становлення та існування. Висновки з цих аксіоматичних нібито істин сягають глибинних засад значення та організації процесу взаємодії дитини та суспільства, дитини та її оточення.