Сторінка
14

Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку

Усвідомлення цих реальностей, яке відбувається в межах панівних світоглядно-ідейних поглядів у суспільстві, їх ціннісна раціоналізація та наукова концептуалізація стають ідейним підґрунтям соціально-педагогічної діяльності та організації її інституційної системи в сучасних європейських країнах.

Цими обставинами визначається об’єктивний зміст соціального замовлення щодо якостей молоді та форм її соціалізації як мети педагогічної діяльності. Це замовлення існує і виявляється як сукупність соціальних запитів, очікувань і вимог до молодих ленів суспільства, а відповідно і до педагогів як їхніх наставників та всієї педагогічної системи загалом. Отже, соціалізація в дійсності виявляється державною та освітньою політикою в дії. Водночас, як зазначав М.Ф.Головатий, “ефективність соціалізації молоді найбезпосереднішим чином пов’язана з тим, наскільки тісно узгоджені потреби суспільства, система освіти і професійної підготовки молоді та її життєві плани. Точніше, система освіти молоді є своєрідним з’єднувальним “містком” між потребами суспільства та життєвими планами молоді”.

Отже, сутність соціалізації як предмета наукового пізнання вочевидь розкривається у проблемі взаємної зумовленості і співмірності людини та суспільства. Порушення цієї гармонії призводить до знецінення людського життя і до втрати внутрішнього сенсу суспільного життя.

Діагностика рівня сформованості морально-правових якостей школярів в учбово-виховному процесі

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити сенс свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

Учбова діяльність значима на усіх вікових етапах, але особливо в молодшому шкільному віці, оскільки в цьому шкільному віці починає формуватися учбова діяльність, а від рівня сформованості залежить успіх усього навчання не лише в початковій ланці, але і в старших класах, оскільки учбова діяльність є ведучою, в процесі якої формуються основні новоутворення, психічний розвиток дитини йде інтенсивно. В процесі взаємодій особистих ресурсів і умов середовища, як спеціально організованих для впливу на розвиток, так і іншого призначення, в структурі психіки дитини проходять якісні зміни.

Мораль – це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Поняття “мораль” є складним комплексним утворенням, яке наявне не лише тільки у пізнанні, але й у процесах соціального життя та культури у світогляді людини, що необхідно враховувати при формуванні моральної особистості.

На першому етапі дослідження, для виявлення стану рівня сформованості морального виховання в учбовій діяльності, ми використали діагностичні опитування учнів.

Базою нашого дослідження була середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Хмельницького.

Дослідження проводилося у 3-А (20 учнів) і 4-В (24 учня) класах. Дітям були запропоновані питання морального характеру. Мета полягала у виявленні рівня морального виховання.

В якості початкового матеріалу, на якому вивчався моральний досвід молодших школярів, були вибрані такі моральні норми, як “відповідальність” і “доброзичливість”, які дуже актуальні на сучасному етапі життя суспільства. Аналіз теоретичної літератури дозволив виділити основні змістовні характеристики цих норм.

При визначенні відповідальності вказувалося на добровільне прийняття зобов’язань, при появі об’єктивної необхідності, суворе дотримання взятих зобов’язань з урахуванням реальних умов, готовність відповідати за теперішні і майбутні результати своєї діяльності, співвідношення своїх умов і їх можливих наслідків з інтересами інших людей. Відповідальність означає спроможність правильно зрозуміти потреби інших людей як свої особисті. Людина тоді поводитися відповідально стосовно інших, коли поважає в них особистість. Бути відповідальними означає розумне вміння керувати особистою поведінкою, не даючи волі ірраціональним пристрастям.

Моральна норма “доброзичливість” характеризувалася більшою мірою взаємовідносинами між людьми. Доброзичливість визначається нашими знаннями, як прагнення бачити в іншому позитивні якості, віра в можливість зміни людини до кращого і в її здатності, готовності прийти на допомогу порадою і справами.

На вказані ознаки моральних норм ми орієнтувалися при визначенні особливостей морального досвіду випробовуваних.

Завдання дослідження визначили вибір методик. При цьому ми виходили з того, що моральний досвід представляє перед собою єдність інтелектуального і емоційного компонентів. Інтелектуальний компонент розглядається як знання школярем моральних принципів і норм, виражених в естетичних поняттях і абстрактно-логічних побудовах. Моральні знання і стосунки проявлялися в реальній поведінці школярів. Звідси використані нами методики мали спрямованість на вивчення знань, стосунків і способів поведінки.

При визначенні особливостей морального досвіду молодших школярів використовувалися наступні критерії: міра відповідності моральній нормі, знань, стосунків і способів поведінки учнів; узагальненість знань; їх глибина і широта; міра стійкості.

Для оцінки моральних знань випробовуваних виділялися такі прояви, як розуміння ними змісту моральних норм, знання способів поведінки, знання переживань, що виникають у людини у разі дотримання або недотримання моральної норми.

Про моральне відношення дізнавалися по оціночних судженнях школярів про вчинки іншої людини, про свої вчинки, а також по особливостях виконання моральної діяльності і їх мотивах.

На першому етапі дослідження учням 3 і 4 класів були запропоновані завдання коротко відповісти на питання:

1.Скажи, як ти думаєш, що таке відповідальність?

2.Як завжди поводиться відповідальна людина?

3.Як завжди поводиться безвідповідальна людина?

4.Скажи, як ти думаєш, що таке доброзичливість?

5.Як завжди поводиться доброзичлива людина?

6.Як завжди поводиться недоброзичлива людина?

Аналіз відповідей і висловлювань двох випробовуваних класів показує, що моральні знання досить неоднозначні. У експериментальних класах необхідно передусім виділити випробовуваних, відповіді і висловлювання яких, свідчать про те, що ці школярі (порівняно з іншими) неправильно розуміють зміст моральних норм. Показником того, що випробовувані мають відносно низький рівень знань про зміст моральних норм, являється тим, що вони зазвичай не бачать моральну проблему там, де вона є. У ситуації морального вибору, випробовувані цієї групи зазвичай пропонують способи поведінки, що не відповідає моральній нормі. Ґрунтуючись на вищесказаному, ми виділяємо цих школярів в групу з низьким рівнем морального досвіду. У третьому класі вони складають 40%, у четвертому – 36%.