Сторінка
24

Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку

– культивування у школярів потреби у морально-духовному розвитку;

– збагачення морального досвіду, формування життєвої компетентності школярів;

– виховання особистості в колективі, формування умінь налагодження взаємодії, співпраці, гармонійного виходу з конфліктів;

– використання можливостей дитячих громадських організацій, об’єднань, учнівського самоврядування у вихованні активної соціальної позиції школярів, розвитку їх ініціативності, самостійності, готовності брати на себе відповідальність за прийняті рішення;

– удосконалення трудового виховання, сприяння професійному самовизначенню школярів;

– впровадження здоров’язберігаючих технологій, виховання у школярів ціннісних орієнтацій здорового способу життя, сприяння збереженню їх морального, психічного, фізичного здоров’я.

Сім’я є першим соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості. Особливість виховних впливів сім’ї полягає в емоційному характері взаємин її членів між собою та з дитиною, в переважанні інтимного спілкування над діловим, у тривалості життєвих зв’язків дитини з батьками. Сім’я покликана створити сприятливі умови для розвитку емоційного життя дитини, становлення в неї почуття самоцінності, впевненості у собі, компетентності в різних сферах життєдіяльності.

Виховання в сім’ї здійснюється завдяки застосуванню специфічних форм і методів впливу і спрямовуються на особистісний розвиток дитини та її соціалізацію. У родині як першому мікросоціальному середовищі визначаються соціальний статус дитини, її права й обов’язки, виникає прихильність до рідних, закладається підґрунтя для становлення світогляду, переконань дитини, ціннісних орієнтацій, морально-етичних ідеалів, естетичного смаку, уподобань, соціальної поведінки, трудових навичок.

Основою виховання дітей у сім’ї виступає соціальна домінанта, яка синтезує ідеал самої сім’ї як першооснови життя людини, найважливішої умови її соціального, фізичного і духовного становлення як особистості. Усталеними віками цінностями сімейного життя є: гуманне ставлення до людей (добродушність, доброзичливість, піклування про молодших та старших членів сім’ї, бажання надавати допомогу слабшим і хворим), працелюбність, поважне ставлення до праці людей та її результатів, демократичність відносин, гармонійність стосунків представників різних поколінь.

Важливим аспектом родинно-сімейного виховання є виховання пошани до предків, дотримання народних звичаїв, збереження та збагачення традицій, посилення національно-ціннісних орієнтирів: формування національної свідомості та самосвідомості, любові до рідної землі, народу, відданості Україні; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають в Україні; виховання мовної культури.

Суттєву роль у вихованні дітей та учнівської молоді відіграють позашкільні навчальні заклади. Позашкільна освіта задовольняє індивідуальні запити та інтереси дітей та учнівської молоді у певній сфері наукових знань, техніки, виробництва, культури, життєвої практики.

Позашкільна освіта забезпечує:

– вільний розвиток особистості та становлення її соціально-громадського досвіду;

– умови для здобуття знань, вмінь та навичок відповідно до соціокультурних і освітніх потреб дітей, учнівської молоді;

– задоволення потреб у творчій самореалізації та професійному самовизначенні;

– формування ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, себе, природи, мистецтва, праці;

– соціальний захист та організацію змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців.

Виховання у системі позашкільної освіти здійснюється за напрямами: художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-реабілітаційний, оздоровчий, гуманітарний.

Сприятливі умови для морально-духовного виховання школярів створюють дитячі громадські об’єднання. Вони:

– є важливим ресурсом засвоєння дітьми суспільних норм, правил і процедур;

– фундують умови для розвитку лідерського творчого потенціалу, сприяють формуванню життєвої компетентності дітей, задоволенню їхніх потреб та інтересів;

– з одного боку, стають суб’єктом соціального захисту дітей, з іншого – покликані підготувати дітей до самозахисту, до виживання в нових соціально-економічних умовах тощо.

Виховна діяльність у дитячих громадських об’єднаннях базується на потребах та вимогах, що стоять перед дітьми і молоддю сучасного суспільства і спрямована:

– допомогти дитині справитись з інтенсивними соціальними перемінами, які вимагають особистісної зрілості, гнучкості та швидкодії;

– знайти надійну життєву опору, яка базується на духовних цінностях, осмисленні себе і свого місця у житті, набуття впевненості у своїх силах;

– ствердити чуття власної причетності до розвитку суспільства, держави, чуття соціальної значущості та корисності;

– навчитись усвідомлювати значущість та силу індивідуальної ініціативи;

– оволодіти навичками співробітництва та уміння працювати в одній команді;

– навчитись розуміти свої почуття та володіти ними;

– навчитись справлятись із шкідливими звичками;

– навчитись брати відповідальність на себе, конструювати самого себе і оточуючий світ за різних життєвих обставин;

– навчитись достойно справлятись із ситуаціями соціального неуспіху та залишатись оптимістом.

Взаємодія закладів освіти з інститутами громадянського суспільства з питань морального виховання дітей та учнівської молоді здійснюється Управлінням стратегічних розробок Апарату Верховної Ради, Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, Академією педагогічних наук України та її підрозділами – Інститутом проблем виховання та Інститутом педагогіки і психології у співпраці з представниками відомств і громадських організацій у Комісії з проблем виховання дітей та учнівської молоді при Науково-методичній раді МОН України, Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі. Така взаємодія передбачає:

– розробку довготермінової міжвідомчої програми з питань морального виховання дітей та учнівської молоді;

– координацію діяльності органів управління освітою з неурядовими організаціями з питань виховання моральності дітей і молоді;

– створення регіональних волонтерських центрів виховання дітей та учнівської молоді;

– поширення досвіду і спільне проведення конференцій, семінарів з морального виховання;

– створення міжвідомчих комісій як засобу становлення державної системи морального виховання юних громадян;

– підтримку ініціатив неурядових організацій, громадських дитячих і молодіжних об’єднань у галузі морального становлення особистості.

У ході виконання цього дипломного проекту ми теоретично та практично дослідили морально-правову соціалізацію дітей молодшого шкільного віку.

Ми здійснили науковий аналіз філософської, етичної, соціологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури з питань морально-правової соціалізації особистості. Насамперед, це дало нам змогу обґрунтувати, головні соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку, які полягають в тому, що в процесі життя індивіда відбувається взаємодія його з соціальним середовищем, яке впливає на нього. Але зовнішні обставини впливають на молодшого школяра через внутрішні умови – через ті якості, що в нього сформувалися раніше. При цьому в індивіді, що розвивається, виникають суперечності між вимогами, які ставить життя і суспільство до особистості, і тим, чим він вже володіє. Звідси прагнення дитини до подальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду. Морально-правова соціалізація молодшого школяра протікає не тільки звичайним нагромадженням морально-правових якостей. Тому, що в процесі морально-правової соціалізації школяр змінюється не тільки в кількісному, а і в якісному відношенні.