Сторінка
18

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

Робота із другою частиною не припускає засвоєння нових знань, але дозволяє студенту коректувати раніше отримані знання (на лекціях, практичних заняттях і т.п.) з тими, котрими він опанував у ході вивчення інформаційного тексту, представленого в першій частині.

Вибравши й проаналізувавши відповідь, студент звертається за підтвердженням до третьої частини посібника - консультацій-коментарів до запропонованих відповідей на поставлені в попередній частині питання.

Консультації повинні бути побудовані так, що у випадку підтвердження вірогідності відповіді вони розвивають далі запропоновану думку, у випадку ж помилковості його допомагають знайти вірний шлях і визначити неточність. Самоконтроль за допомогою консультацій дає можливість осмислити помилку й самостійно її усунути.

Варто підкреслити, що зазначені матеріали не виконують роль тесту для контролю знань, тому що призначені для активізації пізнавального процесу. Разом з тим у цьому випадку виконується й методичне завдання: не розібравшись у питанні, студент не одержить нових зведень. Розуміння цього змушує його бути уважним до питань.

Приймаючи рішення й відкидаючи невірні відповіді, студент зустрічається з необхідністю не просто засвоювати інформацію, а аналізувати її, виключати несуттєве, робити висновки й у такий спосіб підходити до вірної відповіді на поставлене питання. Студент включається в активний пізнавальний процес, що супроводжується формуванням прийомів самостійної розумової діяльності .

Як форми звіту про СРС можуть бути наступні:

оцінка усної відповіді на питання, повідомлення, доповіді на практичних заняттях;

рішення ситуаційних завдань з практико-орієнтованих дисциплін;

конспект, виконаний з теми, досліджуваної самостійно;

представлені тексти контрольних, курсових робіт й їхній захист;

звіт про проходження практики, відгук й кваліфікаційна характеристика за підписом керівника бази практики й куратора практики;

тестування, виконання письмової контрольної роботи з досліджуваної теми;

модульно-рейтингова система оцінки знань студентів по блоках (розділах) досліджуваної дисципліни, циклам дисциплін;

успішна здача поточних курсових, циклових і комплексних іспитів і заліків, у тому числі державного міждисциплінарного комплексного екзамену із загально-професійних і спеціальних дисциплін;

захист випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи;

статті, тези виступу й інші публікації в науковому, науково - популярному, навчальному виданні за підсумками самостійної роботи й науково-дослідницької роботи, опубліковані за рішенням кафедри або факультету.

Надзвичайно корисно використовувати програмовані матеріали й комп'ютерні навчальні програми. Спостереження показують, що, крім індивідуалізації, вони, як правило, підвищують інтерес до предмета й забезпечують більш міцні й глибокі знання.

Правильній організації самостійної роботи студентів сприяє контроль, що реалізує навчальну, виховну й прогностичну функції викладання в навчальному процесі. Як одна з форм перевірки й оцінки засвоєних знань, контроль у той же час дозволяє вирішувати комплекс навчально-виховних завдань:

одержувати інформацію про характер пізнавальної діяльності, рівні самостійності студентів;

діставати інформацію про ефективність методів, форм і способів навчально-виховної діяльності;

співвідносити план, процес і результати діяльності;

забезпечити слідування певним зразкам діяльності;

дотримувати обмежень у поведінці й діяльності, порушення яких може негативно позначитися на результатах діяльності;

спостерігати за роботою студентів з метою коректування їхньої діяльності.

Форм контролю багато (перегляд конспектів лекцій, проведення контрольних тижнів, колоквіумів, контрольних робіт, тестування, застосування рейтингу, парний контроль, взаємоконтроль), і вони повинні бути приведені в систему.

Для цього складається загальний графік, що надає самостійній контрольованій роботі цілісний характер. Складання подібних графіків і виставляння оцінок студентам за виконання завдань дозволяють у ході навчального процесу бачити, який студент справляється із завданням у навчанні, а який ні, якими знаннями й уміннями він уже опанував, якими має ще опанувати.

Контроль із боку викладача повинен бути доповнений самоконтролем і самооцінкою студента. Виділяють кілька стадій самоконтролю стосовно до засвоєння матеріалу. Перша - відсутність усякого контролю. Студент нічого не засвоїв, тому нічого не може контролювати. Це чітко спостерігається, коли студент регулярно не готується до занять, не виконує їх, не відповідає на питання. У цьому випадку викладач викликає його на консультацію, допомагає скласти графік роботи й сформувати оцінну дію. Друга стадія - повний самоконтроль. У цьому випадку студент перевіряє правильність і повноту відтворення вивченого матеріалу. Сам висловлює оцінне судження, визначає якість засвоєння, сам у стані виправити неточності. На третій стадії здійснюється вибірковий самоконтроль. Контролюється тільки головне. Студент продумує порядок заповнення прогалин. Четверта стадія - схований самоконтроль, відсутність видимого контролю. Разом із цим - високий рівень підготовки до занять, виконання самостійної роботи. Відповіді й оцінні судження студентів характеризуються логічністю, аргументованістю, повнотою.

Існують прийоми оперативного контролю знань. На лекціях проводяться "творчі п'ятихвилинки": наприкінці лекції студентам задається питання, що перевіряє засвоєння тільки що прослуханого матеріалу. Застосовують прості варіанти безмашинного програмованого контролю. Наприклад, при перевірці результату самостійної роботи з вивчення сутності виховного завдання й вимог до її постановки, задаються питання: "Як Ви розумієте "виховне завдання"? Це напрямок у виховній роботі; результат діяльності; очікувана зміна особистості, окремої її якості; перелік заходів; програма дій". Відповідь, що вірно відображає сутність виховного завдання, на них лише одна. Перевірка, що включає 5-6 таких питань, займає не більше 15 хвилин.

Ефективні інтерактивні контролюючі комп'ютерні програми, що дозволяють не тільки виявити пробіли в знаннях студентів, але й проводити аналіз характерних помилок, класифікувати їх, видавати індивідуальні рекомендації студентам про необхідність повторення конкретного матеріалу тієї програми. Вони дають викладачам узагальнену інформацію про динаміку процесу засвоєння матеріалу, про стан засвоєння певних розділів курсів у кожній групі й на факультеті в цілому. Досить великий вибір варіантів дозволяє використати програми й для проведення самоконтролю в будь-який зручний для студента час. У цьому випадку доцільно використовувати тести.

Якщо багаторівнева освітня система широко вводить вільний вибір у всіх видах навчальної діяльності, то відразу виникає проблема підбора адекватної системи контролю.

Найбільш ефективною, як показує досвід, є рейтингова система, що має потенційні можливості для подолання недоліків традиційної системи контролю (суб'єктивність, слабка диференціація й ін.). Рейтинг може бути уведений для однієї дисципліни, одного курсу, однієї спеціальності, факультету, вузу. Для його впровадження повинна бути пророблена значна по обсягу підготовча робота.