Сторінка
19

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

Заходи ці спрямовані на підвищення мотивації студентів на оволодіння академічними компетенціями, на розвиток їх інтелектуально-креативних, рефлексивних можливостей, пізнавальних інтересів.

Результатом застосування цих заходів є формування індивідуального стилю діяльності, усунення розриву між процесом засвоєння знань і практичним їхнім застосуванням.

У систему даних заходів входять моделювання ситуації успіху, постановка перспектив (ознайомлення з моделями кар'єрного зростання), виявлення самообмежень, що стають психологічними бар'єрами в оволодінні компетенціями.

Особливо важлива роль консультацій, що спонукують студентів до навчання, що переконують, що без конкретних знань про навчальну діяльність майбутній професіонал не може відбутися. Важливим засобом психологічної підтримки процесу формування компетенцій служить консультування. Якщо студенти не приходять на консультацію - це ознака поганої методики її організації, показник того, що вони проявляють пасивність у самостійній роботі з даної дисципліни або не підготовлені до неї. Для цієї роботи можна вибрати зі студентів помічників, консультантів. Це "знавці" з окремих проблем курсу, з ними проводиться окрема робота. По декількох проблемах студенти готовлять питання, консультанти відповідають на них. Оцінюються як відповіді, так і питання. Характер і глибина студентських питань є показником інтересу до досліджуваного предмета й рівня їхньої готовності до самостійної діяльності.

Уміння грамотно й коректно сформулювати питання - одне з найважливіших умінь самоврядування пізнавальною діяльністю. Питання - це форма вираження того "незнання", що повинне бути заповнене в процесі рішення творчого завдання (самостійної роботи). Цілеспрямовано розвивати дане вміння можна при будь-якій формі організації навчального процесу. Так, на лекції викладач сам формулює його структуру, щоб показати напрямок пошуку відповіді; на семінарських заняттях студенти складають питання з прочитаної лекції й т.д. При цьому аналізується характер питання - відтворюючий, уточнюючий, спрямований на одержання нової інформації, на виявлення причинно-наслідкових зв'язків. Як засоби стимулювання ми застосовуємо колективні консультації (пояснення загальних вимог, способів навчання, повідомлення про результати діагностики).

Одне із джерел розвитку позитивних мотивів самостійної роботи (і в цілому навчання) знаходиться в тих відносинах, які складаються між учасниками навчального процесу. З метою їхнього розвитку рекомендується використовувати різні форми навчальної роботи студентів (групові, фронтальні, індивідуальні). Успішному оволодінню технологією самостійної роботи сприяє, як показує досвід, робота в статичних, динамічних, варіаційних парах по виконанню різноманітних завдань:

виставити оцінки один одному,

попросити партнера по роботі перевірити якість виконання завдання,

продовжити роботу, розпочату сусідом,

задати іншому питання,

провести взаєморецензування.

Сполучення цих форм у ході різних занять, використання при цьому можливості включення кожного студента в роль викладача, делегування викладачем частини своїх функцій студентам - все це розвиває не тільки вміння працювати самостійно, але й уміння працювати в групі.

Таким чином, реалізація зазначених організаційно-педагогічних, методичних і психологічних заходів у процесі навчальної й учбово-дослідницької роботи студентів допоможе, на нашу думку, сформувати академічні компетенції у студентів.

Аналіз результатів роботи з розвитку академічних компетенцій у студентів вищого навчального закладу

Емпіричне дослідження проводилося в кілька етапів. На першому етапі проводилася оцінка ступеня сформованості в студентів інтересу до професійних знань, ступінь мотивації до самостійної роботи, до наукової праці, відношення до результатів навчання. Перевірявся рівень знань студентів з пошуку інформації, раціонального читання, організації навчальної праці, форм самостійної роботи.

На другому етапі встановлювалася готовність до самостійної роботи, аналізувалася активність участі студентів в учбово-пізнавальній діяльності.

При вивченні інтересу до знань аналізувалися джерела, з яких одержували знання, наявність конспектів основної й додаткової літератури, відповіді на питання для самоперевірки й виконання завдань для самостійної роботи, участь в обговоренні питань, пов'язаних з організацією самостійної роботи.

Результати обстеження (аналіз читацьких формулярів у бібліотеці, конспектів, опитування, спостереження) показали, що у студентів спостерігається більш стійке зростання інтересу до оволодіння знаннями, пов'язаними з пошуком інформації, її зберіганням і поданням, до організації навчальної праці, роботі з текстом. Студенти почали приділяти значно більше уваги, старанності веденню конспектів, їхньому оформленню.

Спеціально проведені інструктивно-методичні консультації з пошуку інформації в бібліотеці дозволили студентам більш успішно, у порівнянні з І етапом дослідження, користуватися не тільки алфавітним, але й систематичними, предметним каталогами, каталогом журнальних публікацій, каталогом нових надходжень. Частіше й впевненіше студенти зверталися до комп'ютера для пошуку потрібної інформації. Студенти почали значно частіше звертатися до викладачів за порадами з питань організації самостійної роботи, уточнювали зміст завдань для самостійної роботи (Див. Табл.3.2). У той же час дослідження дозволило прийти до висновку про недостатність забезпечення вищого навчального закладу сучасною літературою по оволодінню академічними компетенціями.

Таблиця 3.2.

Динаміка змін знань студентів про організацію та управління самостійною роботою (у відсотках)