Сторінка
6

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

уміння продемонструвати розуміння загальної структури професійного інформаційного поля й зв'язків між його частинами (формування цієї компетенції здійснюється через такі форми активності, як спецсемінари, практики, письмові роботи, у тому числі випускну кваліфікаційну роботу);

здатність оцінити якість досліджень й інформації в даній предметній області, розуміти й використовувати методи критичного аналізу й розвитку теорій, що забезпечується вивченням спеціальних дисциплін, у тому числі дисциплін на вибір студентів;

здатність здійснювати професійну діяльність у інформаційному полі, яке швидко змінюється (можливість цього забезпечується введенням у професійну освітню програму дисциплін організаційного модуля).

Перші дві з названих компетенцій є інструментальними, із третьої по п'яту - системними, шоста носить міжособистісний характер.

Визначення компетенції як одиниці соціалізації (процесу присвоєння, освоєння людини соціальних норм і ціннісних орієнтирів) дозволяє прогнозувати більш гнучку соціальну поведінку індивіда, комфортність його перебування в суспільстві, ефективність (для себе й для суспільства) виконання ним певних соціальних ролей, успішне функціонування в соціумі. Індивід освоює, приймає соціальні норми й ціннісні орієнтації (соціальні орієнтири). Завдяки останнім здатен відтворювати засвоєні способи діяльності в нестандартній ситуації, адаптуючи до них раніше засвоєні алгоритми. Компетенція інтерпретується як соціокультурне вміння, здатність вбудовуватися в ситуацію, читати соціальні тексти. Обидва трактування поняття "компетентність" включають два аспекти: когнітивний й операціональний, нерозривно зв'язані між собою. Компетентність у цьому випадку поєднує в собі знання й здатність його реалізації. У першому випадку знання виступає як приписання, як засвоєна норма. У другому - ця норма усвідомлена й включена в контекст особистості.

Компетентність учня припускає цілий спектр його особистісних якостей. Як відзначається в "Стратегії модернізації змісту загальної освіти", "Поняття компетентності включає не тільки когнітивну й операціонально-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну й поведінкову". Іншими словами, компетентність завжди особистісно пофарбована якостями конкретного учня. Таких якостей ціле віяло - від значеннєвих і світоглядних (наприклад, навіщо мені необхідна ця компетенція) до рефлексивно - оцінних (наскільки успішно я застосовую її в житті).

Компетентність припускає мінімальний досвід застосування компетенції. Про цьому важливо не забувати при формулюванні вимог, що перевіряють, до підготовки учня, а також при проектуванні підручників і навчального процесу. Які саме знання, вміння та навички, способи діяльності й стосовно яких предметів діяльності повинні застосовуватися учнем? У яких навчальних курсах? Як часто? У якій послідовності? У якому зв'язку з іншими компетенціями? Відповіді на ці питання вимагають відповідних досліджень.

Ми виділяємо наступні функції компетенцій і компетентностей стосовно різних аспектів освіти:

Стосовно особистості учня:

відображають і розвивають особистісні змісти учня в напрямку об'єктів досліджуваних їм областей реальності;

характеризують діяльнісний компонент освіти учня, ступінь його "відособленості" і практичної підготовленості;

завдають мінімальний досвід предметної діяльності;

розвивають можливості вирішувати в повсякденному житті реальні проблеми - від побутових до виробничих і соціальних;

багатомірні, тобто охоплюють всі основні групи особистісних якостей учня;

являють собою інтегральні характеристики якості підготовки учнів;

у сукупності визначають і відображають функціональну грамотність учня.

Стосовно знань, умінь та навичок:

не протистоять ЗУНам, перебувають в окремій площині стосовно них, мають із ними точки перетинання;

містять у собі "зв'язки" ЗУНів, поєднуваних на певних підставах, наприклад, стосовно конкретних об'єктів або процесів;

зв'язані зі здатністю осмислено застосовувати комплекс знань,

умінь і способів діяльності по міждисциплінарному колу питань;

забезпечують оволодіння комплексною освітньою процедурою, що має особистісно-діяльнісний характер.

Освітня компетенція - це сукупність взаємозалежних значеннєвих орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідних, щоб здійснювати особистісно- й соціально-значущу продуктивну діяльність стосовно об'єктів реальної дійсності.

Варто відрізняти просто "компетенції" від "освітніх компетенції". Компетенції для студента - це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. У період навчання в нього формуються ті або інші складові таких "дорослих" компетенцій, і щоб йому не тільки готуватися до майбутнього, але й жити в сьогоденні, він освоює їх з освітньої точки зору. Освітні компетенції належать не до всіх видів діяльності, у яких бере участь людина, наприклад, дорослий фахівець, а тільки до тих, які включені й склад загальноосвітніх областей і навчальних предметів. Такі компетенції відображають предметно-діяльнісну складову загальної освіти й покликані забезпечувати комплексне досягнення його цілей. Приміром, учень освоює компетенцію громадянина, але повною мірою використовує її компоненти вже після закінчення школи, тому під час навчання ця компетенція фігурує в якості освітньої.

Щоб забезпечити співвідношення компетенції із традиційними освітніми параметрами, розкриємо зміст поняття "освітні компетенції", перерахувавши структурні компоненти компетенції:

назва;

тип у їхній загальній ієрархії (ключова, загально-предметна, предметна);

коло реальних об'єктів дійсності, стосовно яких уводиться компетенція;

соціально-практична обумовленість і значимість (для чого вона необхідна в соціумі);

значеннєві орієнтації студента стосовно об'єктів, особистісна значимість компетенції (у чому й навіщо учневі необхідно бути компетентним);

знання про коло реальних об'єктів;

уміння й навички, що належать до цього кола реальних об'єктів;

способи діяльності стосовно них;

мінімально необхідний досвід діяльності студента в сфері компетенції (за щаблями навчання);

індикатори - приклади, зразки навчальних і контрольно-оцінних завдань по визначенню ступеня (рівня) компетентності студента (за щаблями навчання).

Перерахований набір установлює набір характеристик для проектування й опису освітніх компетенцій у нормативних документах, навчальній і методичній літературі, а також у відповідних вимірниках загальноосвітньої підготовки школярів.

Визначивши поняття освітніх компетенцій, варто з'ясувати їхню ієрархію. Відповідно до розподілу змісту освіти на загальне метапредметне (для всіх предметів), міжпредметне (для циклу предметів або освітніх областей) і предметне (для кожного навчального предмета), ми пропонуємо трирівневу ієрархію компетенцій:

ключові - належать до загального (метапредметного) змісту освіти;