Сторінка
10

Розвиток академічних компетенцій студентів вищого навчального закладу

Гістограма 2.2 Рівні сформованості мовних компетенцій

Кількісні результати діагностики ступеня сформованості в студентів готовності до наукової організації навчальної праці наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Кількісні результати діагностики ступеня сформованості в студентів готовності до наукової організації навчальної праці (у відсотках)

№	Готовність до наукової організації навчальної праці	Рівні готовності
		Низький	Середній	Високий
1	Уміння планувати свою роботу.	82	11	7
2	Уміння перемежати роботу й відпочинок.	76	18	6
3	Уміння працювати з конспектами, книгою.	37	40	23

Аналіз представлених результатів дозволив прийти до висновку про те, що студенти, насамперед не бачать необхідності в оволодінні даними компетенціями. Тому шлях до оволодіння відповідними знаннями, уміннями лежить через підвищення мотивації студентів до усвідомлення необхідності вмінь планувати свою роботу (бачити її початок і закінчення, розділяти процес роботи на етапи, контролювати витрату сил та часу). Тільки 9% опитаних уважають таку роботу важливою. Більша частина студентів ніколи не надавала такій роботі серйозного значення.

Гістограма 2.3 Кількісні результати діагностики ступеня сформованості в студентів готовності до наукової організації навчальної праці.

Порівнюючи результати дослідження, ми робимо висновок про переважно низький рівень сформованості готовності студентівдо наукової організації навчальної праці.

Наслідком цього є недолік: занадто значна нерозмірність трудових, морально-психологічних витрат протягом семестру й у сесійний період. Багато студентів при цьому переписують конспекти в добре встигаючих товаришів, прагнуть механічно запам'ятати навчальний матеріал, який ними швидко забувається після здачі іспитів.

Установлено, що слабке розуміння ролі, значення наукової організації навчальної праці стає однією з головних причин виникнення бар'єра до практичного застосування знань. А це значить, що без подолання зазначеного бар'єра неможливо перебороти недоліки формального підходу.

Із проведеного дослідження можна зробити висновок, що за всіма компетенціями переважають низький і середній рівні. Причинами даного явища є: слабка організація самостійної роботи студентів, недостатність навчально-методичних посібників, зв'язку теорії із практикою. Студенти недооцінюють значення самоосвіти, самовиховання як цінності професійної діяльності.

Якісний аналіз результатів свідчить про низький ступінь сформованості в студентів академічних компетенцій. Знання мають переважно абстрактний характер, недостатньо пов'язані з реальними проблемами, які прийдеться вирішувати в майбутній професійній діяльності. Недостатній рівень готовності студентів до професійної діяльності багато в чому порозумівається несформованістю уявлень про професію. Чимала частина студентів уважають навчання несуттєвою справою, зацікавлені в одержанні диплома як результату, а не самих знань, умінь.

Для подолання зазначених недоліків були визначені наступні заходи: спеціальні заходи щодо організації й керування самостійною роботою; розробка комплексу завдань, вправ; створення інформаційного середовища; моніторинг процесу формування академічних компетенцій.

Самостійна робота студентів як засіб розвитку академічних компетенцій

Серед сформованих форм і методів навчання студентів у вищому навчальному закладі все більшого значення набуває самостійна робота. Вузівська практика підтверджує, що тільки знання, добуті самостійною працею, роблять випускника продуктивно мислячим фахівцем, здатним творчо вирішувати професійні завдання, упевнено відстоювати свої позиції.

Сутність самостійного навчання визначається в дидактиці як здатність людини без сторонньої допомоги здобувати інформацію з різних джерел. Жоден образ не формується в людини без самостійних пізнавальних дій. Найбільший успіх у навчанні досягається тоді, коли студент орієнтується на самостійне виконання попередньо відібраних інтелектуальних операцій.

Самостійна робота студентів (СРС) є одним з ефективних засобів розвитку й активізації творчої діяльності студентів. Її можна розглядати як головний резерв підвищення якості підготовки фахівців.

СРС завершує задачі всіх інших видів навчального процесу й може здійснюватися на лекціях, семінарах, практикумах, лабораторних заняттях, консультаціях. У цьому випадку вона виступає як метод навчання.

Як форма організації навчального процесу самостійна робота студентів являє собою цілеспрямовану систематичну діяльність по придбанню знань, здійснювану поза аудиторією.

При виконанні самостійних завдань велике значення мають такі два фактори, як наявність у слухачів елементарних навичок самостійної навчальної діяльності й створення обстановки "змушеної самостійності". Такі навички формуються в ході лекцій, практичних занять, поза аудиторної роботи, коли викладач дає спеціальні завдання (це й попереднє планування своєї відповіді, визначення головного в лекції, зіставлення тих або інших явищ, доказ визначеної точки зору й т.д.).

Самостійна робота передбачає виконання різного роду завдань, пропонованих викладачем. Виконання даних завдань повинно розкривати обсяг програмного матеріалу, який не знайшов висвітлення (або йому мало приділялося уваги) на лекційних і семінарських заняттях. Підготовка здійснюється при безпосередньому консультуванні викладача, що не виключає елементів творчості з боку студентів.

Внутрішніми, сутнісними ознаками самостійної роботи є: яскраво виражене свідоме прагнення до поставленої мети, виконання її, досягнення результату власними силами, без особистої участі сторонніх осіб.

Зміст самостійної роботи студентів складають різноманітні типи навчальних, виробничих і дослідницьких завдань, виконуваних ними під керівництвом викладача (або комп'ютерної навчальної програми). Традиційна мета самостійної роботи - засвоєння знань, придбання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково-інформаційної діяльності, вироблення індивідуального стилю діяльності.

Аналіз літератури, практичного досвіду дозволив виділити різні підходи до методики організації самостійної роботи студентів. Ефективність самостійної роботи залежить, насамперед, від розуміння її сутності й визначення місця серед інших форм навчальної роботи у вузі. На жаль, і в цьому питанні немає єдиного підходу. Одні фахівці розглядають самостійну роботу як сприйняття й самостійне осмислення студентами повідомлюваної викладачами інформації. Інші намагаються розкрити сутність феномена тільки за зовнішніми ознаками. Треті - виділяють такі ознаки самостійної роботи, як самостійне придбання й глибоке осмислення нових знань, установлення самими студентами ритму роботи й дозування часу на вивчення поставлених питань.