Сторінка
1

Екологічне виховання на уроках української мови та літератури

Метою екологічного виховання та освіти є цілеспрямоване формування у кожної людини на всіх етапах її життя глибоких І міцних екологічних знань, розуміння органічного взаємозв'язку та єдності людства й навколишнього середовища, ролі природи в житті суспільства і людини, необхідності її охорони, виховання особистої відповідальності за стан навколишнього середовища.

Шкільні роки - найбільш активний період формування світогляду людини, характеру, звичок, ставлення до навколишнього світу. Залучаючи учнів до конкретної природоохоронної роботи, вчителі навчають їх оволодівати азбукою гармонійного спілкування з природою, застосовують різноманітні практичні форми діяльності у формуванні відповідального, бережливого ставлення до природи. Елементи дослідництва в процесі практичної роботи розвивають уміння застосовувати знання на практиці, викликають почуття відповідальності за результати своєї праці, за збереження природного середовища як важливого фактора існування людини. Це підвищує пізнавальну активність учнів і стимулює їхню самостійність у роботі.

На сучасному етапі розвитку цивілізації руйнування природи набуло глобального характеру. Людство опинилося на межі виживання, руйнація довкілля ставить під загрозу існування людини як біологічного виду. Шляхами подолання екологічної кризи виступають зміни у сфері матеріальною та духовного виробництва. Перебудова виробничої сфери включає створення і впровадження маловідходних та безвідходних технологій, використання відновлювальних енергетичних джерел і т.ін.

Екологізація соціальної сфери насамперед передбачає переорієнтацію свідомості людини стосовно природи та її багатств, підготовку до вирішення наявних і запобігання виникненню нових екологічних проблем.

Актуальність. Людський вплив на природне середовище з кожним роком стає все більш відчутним і в багатьох випадках його дія перебільшує значення природних змін. Безліч локальних антропогенних дій різної інтенсивності, впливаючи на кругообігові природні процеси, призводять до глобальних змін на планеті. Це насамперед постійне підвищення кислотності опадів, потепління і зміна клімату, зменшення потужності озонового шару, збільшення радіоактивності навколишнього середовища.

Разом з тим досвід багатьох країн (Канади, Японії, Швеції та інших) свідчить про можливість покращити стан навколишнього середовища в окремому регіоні, що також позитивно впливає і на глобальні процеси. Екологічна політика цих країн базується на таких принципах:

- грунтування практичної діяльності на найновіших досягненнях науки і технології;

- виділення на природоохоронну діяльність необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

- динамічне правове екологічне забезпечення;

- раціональне поєднання примусових, економічних та моральних важелів у системі управління природоохоронною діяльністю;

- високий рівень екологічної культури населення;

- активна участь громадськості в природоохоронній діяльності. Перелічені умови тісно взаємопов'язані, тому вирішення екологічних проблем можливе лише за умов забезпечення одночасного їх дотримання.

У зв'язку з важким економічним становищем Україна не має можливості виділяти на природоохоронні заходи необхідну кількість матеріально-фінансових ресурсів. Тому вважається, що екологічні проблеми можуть почекати кращих часів. Така політика хибна і призведе в недалекому майбутньому до тяжких наслідків. Тому необхідні термінові зміни в державній стратегії щодо природного навколишнього середовища. Значні кошти на першому етапі реалізації змін не потрібні. Річ у тім, що необхідність одночасного виконання перелічених принципів екологічної державної політики не означає, що на кожному етапі її реалізації всім принципам необхідно приділяти однакову увагу. Деякі потребують більше часу і менше матеріальних витрат, інші - навпаки. Тому зараз у першу чергу треба приділити головну увагу тому, на що необхідно найбільше часу. А це, як відомо, проблеми не матеріальні, а духовні. Треба багато часу і виховної роботи, щоб змінити екологічну культуру людей, психологію їхньої поведінки, ставлення до себе і до довкілля. Без корінного підвищення екологічної культури усіх верств населення неможливо сподіватися на позитивні зміни в навколишньому природному середовищі навіть при використанні значних матеріальних ресурсів.

Культура взагалі й екологічна зокрема залежить від багатьох чинників, серед яких одним із головних є екологічна освіта. Освіта в найширшому розумінні - від дошкільної до професійної, від масової до наукової. Тому можна стверджувати, що саме екологічній освіті сьогодні належить провідне місце серед складових принципів створення фундаменту екологічної безпеки України. Оскільки примусово неможливо підвищувати культуру людини, то виникає запитання, чи підготовлені наші співвітчизники до змін. Чи відчуває хоча б значна їх частина необхідність підвищувати увагу до екологічної освіти, екологічних проблем в умовах економічного занепаду?

Ствердну відповідь на це дали підсумки останніх виборів до Верховної Ради України та в місцеві органи влади, а саме - успіх Партії зелених. Те, що майже невідоме в політичних та екологічних колах об'єднання без чіткої програми дій отримало підтримку значної кількості виборців, свідчить про популярність у широких масах самої екологічної ідеї.

Проблеми. Методологічні проблеми екологічної освіти зводяться до пошуків відповідей на запитання: чому, коли, кого та як учити.

Відомо, що навчити важко, значно важче перетворити знання на переконання, але найскладніше - досягти, щоб переконання стали нормою повсякденної поведінки.

Метою екологічної освіти є останнє, на відміну від інженерної чи якоїсь іншої професійної освіти, мета якої - забезпечення саме знань та умінь, тобто першого рівня "піраміди освіти". Екологічні знання потрібні людині не тільки під час виконання професійних обов'язків, а постійно - і в побуті, і на відпочинку, і на робочому місці. Таке можливе лише за умови, коли знання перейшли у найвищу форму - у звичку, у культуру поведінки. Особливістю екологічної освіти є її безмежність (всеосяжність). Екологічні проблеми не можна вирішити лише зусиллями фахівців-екологів - проблеми, які створюються гуртом, і розв'язувати треба гуртом. А для цього кожен повинен мати хоча б якийсь мінімум екологічних знань.

Найважчим в екологічній освіті є завдання поступової (але не довготривалої, бо в людства залишилося лише декілька десятиліть) зміни уявлення людей про зміст їхнього існування, їхнього життя. Більшість учених упевнені, що порятунок людства від самознищення внаслідок глобальної екологічної катастрофи можливий лише шляхом принципової зміни понять про людські цінності, а саме: шляхом переходу від споживацьких ідеалів до ідеалів матеріальної помірності, обмеженості, до пріоритету духовності над матеріальними благами. Людство впритул підійшло до необхідності взяти на себе відповідальність за збереження життя на планеті, про що ще на початку століття наголосив В.І. Вернадський. Простим обмеженням техногенної діяльності, як це пропонують деякі фахівці, докорінно ситуацію на Землі не змінити. Як це не важко, але людям доведеться відмовитися від уже звичних для нас атрибутів сьогодення - фактично необмеженого використання енергії, природних ресурсів та іншого.