Сторінка
2
Людство чекає важкий шлях переходу від філософії "Земля - для людей". "Людина - цар природи" до розуміння рівноправ'я всього живого на планеті. Людина має перед іншими живими істотами лише одну перевагу - розум. І цю перевагу треба використати не в егоїстичних цілях забезпечення потреб, які стали надприродними, за рахунок інших представників біосфери, а для турбот про все живе на Землі.
Таке розуміння має грунтуватися на знаннях про сутність самого життя, про закони природи, тобто - на досягненнях сучасних наук. Далі йдуть знання про вплив людської діяльності на природні процеси. І нарешті - наукове обгрунтування людських потреб. Обгрунтування не лише з позицій фізіології. Тут потрібні і історичні знання (чому за давніх часів люди були щасливими, не маючи сучасного рівня технологій?), і досягнення психології, політології та інших наук.
Проблема екологічного оздоровлення довкілля і людини — комплексна, її вирішення потребує зусиль в економіці, техніці, медицині, але передусім в освіті. За визнанням ЮНЕСКО - ЮНЕП, освіта — найвагоміший чинник соціальних змін, що мають грунтуватися на турботі та повазі до всього живого, усвідомленні необхідності планування економічних і політичних заходів з урахуванням обмеженості природних ресурсів, потреби в збереженні довкілля та забезпеченні високого рівня добробуту людей. Екологічна освіта формує екологічну культуру особистості і суспільства в цілому, що передбачає оволодіння знаннями про закони функціонування біосфери, вміннями і навичками застосовувати набуті знання в комплексі з професійними, формування творчої діяльності з розв'язання екологічних проблем та екологічно доцільного, емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього середовища.
Оскільки центральною ланкою в школі був і залишається вчитель, то саме екологічна підготовка вчительських кадрів набуває великого значення. Відповідальність за якість екологічної освіти учнів майже повністю покладається. на вчителів природничих дисциплін. Проте «екологія як освітньо-виховна дисципліна повинна цікавити не лише освітян, а й суспільство загалом». Екологія — наука комплексна і охоплює всі сфери життєдіяльності людини, а тому не тільки вчителі природничих, а й суспільних і гуманітарних наук «повинні робити свій суттєвий внесок у вивчення школярами науки про довкілля».
Працюючи над програмою підготовки вчителів української мови і літератури до екологічного виховання школярів, в першу чергу слід керуватися конкретно-історичним, діяльнісним та особистісно зорієнтованим підходами.
Конкретно-історичний підхід передбачає усвідомлення майбутніми вчителями особливостей сучасного розвитку людства в цілому й України зокрема, характеру екологічних проблем і шляхів їх вирішення, ролі екологічної освіти в подоланні світової екологічної кризи, стану і особливостей екологічної освіти учнів та оволодіння оптимальними засобами їх реалізації.
Діяльнісний підхід вимагає стимулювання цілеспрямованої активної діяльності особистості, в якій задіяні та розвиваються емоційно-чуттєва, мотиваційно-вольова й операційно-діяльнісна сфери, в процесі яких на-буваються знання, вміння і навички, досвід творчої роботи та емоційно-ціннісного ставлення.
Особистісно зорієнтований підхід у центр цілісного педагогічного процесу ставить особистість з її інтересами, здібностями, потребами, нахилами, можливостями, правами, власною гідністю та індивідуальністю.
Спільна співпраці учнів та вчителя з екологічного виховання на уроках української мови та літератури має підвести до вирішення таких завдань:
1. Домогтися засвоєння таких знань: про причини глобальної екологічної кризи та шляхи її подолання світовим співтовариством; про розвиток світового природоохоронного руху; про причини кризової екологічної ситуації в Україні та шляхи її подолання; про розвиток взаємодії людини з природою в Україні з найдавніших часів.
2. Сформувати інформаційні вміння і навички (вміти з наукового повідомлення вибирати суттєве й головне, опрацьовувати потрібну інформацію і доносити її до інших учнів) та комунікативні (аргументувати свою думку, переконувати у правильності тієї чи іншої точки зору, стимулюючи критичне мислення і мовлення, розвивати учнівську мовленнєву культуру).
3. Виробити комплексні творчі вміння (сприяти екологізації навчально-виховного процесу, використовувати нетрадиційні форми виховання, активізувати навчально-дослідницьку та практичну природоохоронну діяльність учнів).
4. Сформувати інтерес до вивчення природи та її об'єктів, зацікавлене, дбайливе ставлення до довкілля, особистої участі у природоохоронній діяльності, почуття єдності з природою, відповідальності за її збереження, до організації навчально-виховної роботи з формування екологічної культури учнів, батьків, учителів і широких верств населення, до подальшого вивчення природи та участі у поліпшенні її стану шляхом здійснення своєї професійної педагогічної діяльності.
5. Сформувати професійні вміння – використовувати можливості предметів іноземна мова, зарубіжна література, рідна мова та література для виховання екологічної культури школярів, організувати урочну, позаурочну та позашкільну виховну роботу з метою формування екологічного мислення, свідомості та поведінки учнів.
Крім того, для реалізації цих завдань, вчитель української мови та літератури з вивчення якоїсь мовної теми може акцентувати увагу учнів і на екологічному змісті теми, використовуючи при цьому такі теми на уроках.
1. Глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання. Всесвітня стратегія охорони природи.
2. Природні умови України. Головні причини виникнення екологічної кризи в нашій державі та шляхи її подолання.
3. Становлення та розвиток екологічного руху в Україні.
4. Теоретичні засади охорони навколишнього середовища.
5. Зміст екологічної освіти: провідні ідеї і поняття; екологічні знання; вміння і навички з вивчення та охорони довкілля; активізація діяльності учнів з захисту довкілля; екологізація змісту навчально-виховної роботи в школі.
7. Активізація пізнавальної діяльності учнів з охорони природи в процесі класно-урочних занять: характеристика методів екологічної освіти в школі; засоби і форми екологічної навчальної діяльності учнів з охорони довкілля.
8. Екологічна освіта учнів засобами української мови: можливості як навчальної дисципліни; організаційні форми, методи і засоби екологічної освіти; шляхи екологізації змісту шкільних підручників з української мови; позаурочна екологічна освіта учнів засобами української мови.
Зміст чинних програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння й навички, розкрити взаємозв'язки між природою і людиною.
Систему екологічних знань на уроках української мови та літератури доцільно розкривати з таких питань: споживання води, використання води в Україні, значення рослин у житті людини, скорочення лісових ресурсів та його наслідки, значення тварин у природі та в житті людини.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Вивчення ліричного твору на уроках літератури
Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів
Методика розвитку м’язової сили у дітей шкільного віку
Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів у сучасних умовах
Освіта як чинник соціально-політичної та культурної інтеграції українського суспільства