Сторінка
1

Система родинного виховання в педагогічній спадщині А.С. Макаренка

У сучасному суспільстві простежується криза сім'ї, яка виявляється не лише у соціально-економічній площині. Недостатніми є також психолого-педагогічний і соціально-педагогічний рівні підготовки дорослих до сімейного життя, велика кількість абортів,через які Україна займає одне із перших місць у світі. Актуальними проблемами є відсутність єдиної стратегії, послідовності виховання дітей у сім'ї, нерозуміння самоцінності й унікальності кожної дитини, нездатність батьків прогнозувати наслідки виховання, скорочення вільного часу різко зменшило час сімейного спілкування подружжя, батьків з дітьми.

Небажання і невміння аналізувати свої вчинки і життя загалом, відповідати за них – ця тенденція руйнівна не тільки для дорослих. Батьки, які не замислюються над метою, концепцією, стратегією і тактикою виховання своїх дітей, завдають їм непоправної шкоди. Тому нині постають питання про необхідність формування у молоді навичок усвідомленого батьківства та підготовку її до виконання складних рольових функцій чоловіка і жінки, батька і матері.

Відомі педагоги наголошували, що виховання – складна, але доступна кожній дорослій людині напружена праця, яка потребує постійної уваги, щирості, справедливості. Це ґрунтовна, систематична, відповідальна робота. Батьки мають чітко визначити конкретну мету виховання, деталізувати й продумати _шляхи її досягнення. Адже правильно виховувати дитину набагато _лекше, ніж потім її перевиховувати.

Проблеми сімейного виховання та усвідомленого батьківства вдало розв'язував А.Макаренко. Він першим в Україні не лише ввів термін «педагогічна технологія», а й увів поняття технології організації виховного колективу. Він наголошував на важливості для свідомого та відповідального виховання таких процесів, як прогнозування, моделювання, планування, проектування, організація взаємин. Фундаментом його системи виховання _колективна народна основа, рід. А сім'я, зокрема багатодітна, стала основою організаційної технології виховної діяльності _колективу. А.Макаренко вважав, що виховання дітей – найголовніша сфера нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни й громадяни світу.

Науково-теоретична спадщина А.С. Макаренка - це не тільки діяльність видатного педагога у минулому, яке обмежене часовими рамками 20-30 років XX століття. Вона є науковою педагогікою для нинішніх і майбутніх поколінь педагогів. Творча спадщина А.С. Макаренка постійно вивчається у вищих педагогічних закладах освіти, на курсах перепідготовки педагогічних кадрів, тощо.

Відомо, що його педагогічну систему цінують сьогодні в усьому світі. Особливий інтерес до спадщини Антона Семеновича проявляють зараз педагоги Німеччини, Японії, Сполучених Штатів та багатьох інших країн. Хоча, звичайно, Макаренко був перш за все людиною свого часу і запропонував виховання соціально небезпечних дітей у рамках того, радянського, суспільства, проте багато нового вніс у світову педагогічну спадщину наш співвітчизник, а його ідеї актуальні у вихованні нинішнього покоління дітей.

Саме дослідження спадщини А.Макаренка та виявлення методів використання його досвіду у сучасному освітньому процесі зумовило вибір теми моєї курсової роботи.

Об’єкт дослідження – педагогічна спадщина А.С.Макаренка.

Предмет дослідження – система родинного виховання в педагогічній спадщині А.С.Макаренка.

Мета дослідження: на основі аналізу педагогічної спадщини і практичної діяльності А.С.Макаренка визначити запропоновані ним методи виховання дітей у сім’ї та використання їх українською національною школою.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати життєвий та творчий шлях видатного педагога А.С.Макаренка в контексті впливу батьківської сім’ї на формування поглядів.

2. Обґрунтувати теоретичні положення організації системи родинного виховання дітей в педагогічній спадщині А.С.Макаренка.

3. Визначити роль сім’ї у формуванні особистості.

4. Виявити шляхи використання спадщини А.С.Макаренка щодо виховання дітей в сім’ї у сучасному освітньому процесі.

Життєвий шлях видатного педагога Антона Семеновича Макаренка в контексті батьківської сім'ї

Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року в м. Білопіллі Сумського повіту Харківської губернії в сім’ї робітника. Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. мала батьківщина новонародженого Антона являла собою провінційне містечко з 12 тисячами населення, цегляними та шкіряними заводами, залізничною станцією і вагонними майстернями. Батьки відомого педагога, як і більшість представників пролетаріату в той час, були малоосвіченими, загнані життєвими реаліями в жахливі умови. Згадуючи злиденне дитинство, Макаренко дивувався своїй дитячій наївності. Він, семирічний хлопчисько, ніяк не міг зрозуміти, чому люди, такі як його батьки, працюють багато, а зрештою ледве зводять кінці з кінцями.

Батьки, Семен Григорович і Тетяна Михайлівна, були для малого Антона еталоном людської порядності, відданості, щирості. Прагнення до знань він проявив ще змалечку (навчився читати ще в п’ятирічному віці), і батьки доклали максимум зусиль, аби вирвати бодай своїх дітей із замкнутого кола обмеженості та злиденності.

У 1896 р. Антон вступив до Білопільського двокласного залізничного училища Міністерства народної освіти з п’ятирічним курсом навчання.

Наприкінці ХІХ ст. у селищі Крюків завершилося будівництво вагонних майстерень Харківсько-Миколаївської залізниці. Нове залізничне підприємство потребувало кваліфікованих робітників. Тому з Білопілля, яке було перенасичене кадрами, до нового пункту призначення відправили партію робітників, серед яких і маляра Семена Макаренка. Сім’я переїхала до Крюкова 1901 році і поселилася «на Костромі» — у робітничому районі міста. Поживши певний час в будинку барачного типу, голова родини розпочав будівництво власного житла. Незважаючи на скрутне становище сім’ї, батько відправляє сина на навчання, і того ж таки 1901 року Антон, блискуче склавши іспити, вступає до другого класу Кременчуцького 4-класного училища.

Саме під час навчання у Антона Семеновича прокидається літературний хист. Він марить літературою, багато читає. І.Тургенєв, М.Гоголь, О.Пушкін, І.Крилов, М.Горький стають його улюбленими письменниками, а численні фрагменти їхніх творів він міг годинами читати напам’ять. У контексті цього варто відзначити феномен виховання прикладом як найдієвиший в інструментарії педагога, що його загалом візьме на озброєння А.С.Макаренко. Адже любов до російської класики прищепив викладач училища Григорій Петрович Каменський, який з усього учительського загалу вирізнявся демократизмом, глибокими знанням, емоційністю викладу, любов’ю до свого предмета. З відзнакою закінчивши в 1904 році міське училище, Макаренко вирішив спробувати себе на освітянській ниві. Він вступає на однорічні педагогічні курси при тому ж училищі, які готували найнижчу освітню ланку — учителів початкових класів.

1 вересня 1905 року Антон Семенович розпочав свою трудову діяльність на посаді помічника учителя двокласного залізничного училища при крюківських вагоноремонтних майстернях, де навчав дітей робітників російської мови, малювання, арифметики і географії. Намагаючись відгородити себе від кліше «середньостатистичного вчителя», Антон Семенович всіляко урізноманітнював форми й методи своєї роботи, що просто-таки вражало його вихованців. Вони пишалися своїм непередбачуваним наставником, від якого не знаєш чого чекати наступної миті. Макаренко влаштовував для дітей різноманітні ігри, турніри, екскурсії, походи. У той час педагогічне кредо Макаренка найкраще ілюструє вислів К.Д.Ушинського: «Самостійні думки виникають тільки із самостійно здобутих знань» — саме до цього привчав своїх вихованців молодий учитель.