Сторінка
8

Система родинного виховання в педагогічній спадщині А.С. Макаренка

6 тип - «Виховання довірою». Батьки надають дітям певну самостійність, ставляться до них тепло, поважають їх людську гідність, дозволяють часто самим регулювати свою поведінку, готові прийти на допомогу, поблажливі до помилок.

Дитині, особливо, молодшого віку, потрібна підтримка старших, віра в те, що якщо він сьогодні не уміє що - то робити, то завтра це у нього обов'язково вийде.

При такому типі виховання діти виростають соціально адаптованими, здатними до співпраці і творчості.

Таким чином, оптимізувавши досвід вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів з питань відносин між дітьми і батьками, а також впливу сім'ї на успішність навчання молодшого школяра ми розглянули теоретичний аспект досліджуваного питання, а саме процес навчання молодших школярів, фактори, що впливають на успішність навчання дитини в школі, адаптація молодших школярів до навчання в школи, визначили вплив сім'ї на успішність навчання дітей молодшого шкільного віку і виявили типи сімейних взаємин і їх вплив на розвиток дитини і помилки, допущені батьками у сімейному вихованні.

Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, який із себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей і т.д.

Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, моральної зв'язку батьків з дитиною. Батькам ні в якому разі не варто пускати процес виховання на самоплив і в більш старшому віці, залишати дитини, що подорослішала наодинці із самим собою.

Саме в родині дитина одержує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як себе вести в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чого ми вчимо дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб він бачив, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. (Якщо Ваша дитина бачить, що його мама і тато, які кожен день твердять йому, що брехати негарно, самі того не помічаючи, відступають від цього правила, все виховання може піти нанівець.)

Отже, А.С. Макаренко зробив великий внесок у розвиток педагогіки. Розроблені та випробувані ним на практиці у багаторічній педагогічній діяльності педагогічні основи формування особистості людини нового суспільства, визначення ролі _колективу та праці в цьому складному та тривалому процесі, саме ці основи лягли до фундаменту нашої педагогіки. Він визначив і охарактеризував роль сім’ї у формуванні цілісної особистості.

А.С. Макаренко зробив більше ніж будь-хто з радянських педагогів для того, щоб з хлопчиків і дівчаток сформувати ідейних і високоморальних людей, гідних громадян своєї країни. Макаренко незабутий у сьогоднішній дні. Його досвід та спадщину вчителі шкіл використовують і сьогодні. Його ідеями пронизаний виховний _процес. Але поза сумнівів перед українським макаренкознавством стоять досить складні завдання, пов'язані із подальшим просуванням в опановуванні спадщини _ педагогіки. Вчителі і сьогодні повинні досліджувати Макаренка, систематизувати досвід великого педагога.

А.С. Макаренко створив найефективнішу педагогічну систему ХХ століття. В його творах глибоко і всебічно показана теорія і практика виховання нової людини, охарактеризована цілісна система науково-педагогічного знання, системотворчим елементом якої є принципи доцільності і єдності розвитку особистості і _колективу.

Серед педагогічних відкриттів А.С. Макаренка є дуже значущі, які на сьогодні ще недостатньо оцінені. Серед них ідея виховного _колективу як основи цілісної системи формування особистості. Можна стверджувати, що ним відкриті закони колективної життєдіяльності, що мають світове значення. Йому вдалося сформулювати цілісну концепцію виховного колективу, в якому встановлюється рівноправ'я вихователів та вихованців.

Макаренко – це не минуле, а сьогодення.