Сторінка
1

Неуспішність у сучасній школі

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика неуспішності в сучасній загальноосвітній школі.

1.1. Сучасні педагоги і психологи про сутність неуспішності і причини ї появи.

1.2. Проблема взаємозв’язку неуспішності із психологічними особливостями школяра.

Розділ 2. Психологічна структура особливості школяра.

2.1. Мотиваційна сфера невстигаючих.

2.2. Особливості розвитку особистості невстигаючого школяра.

2.3. Попередження та подолання неуспішності у школярів.

Розділ 3. Порівняльна характеристика неуспішності школярів і школярів із нормальною успішністю.

Висновки.

Додатки.

Список використаю літератури.

ВСТУП

В наш час, коли у всіх областях рішаються важкі задачі всесвітнього підвищення якості роботи, підвищується відповідальність за рівень навчання і виховання підростаючого покоління. Перемога неуспішності важлива задача практичної а теоретичної педагогіки. Не тільки рішення практичних і організаційних задач може забезпечити подолання неуспішності. Потребуються нові теоретичні знаття про сутність самого явища, про ознаки форми його прояву в сучасній школі. Також значення мають комплексні дослідження даної проблеми. Поряд з цим корисне вивчення аспектів неуспішності і окремими педагогічними науками дефектологією, психологією.

Дане дослідження виконане в предметній області дидактики.

Ціль дослідження розкрити сутність неуспішності в сучасній школі і розробити дидактичні засоби. Які необхідні для попередження неуспішності.

Цілі дослідження були оприділенні в результаті аналізу розробленості питання в теорії і розгляд практики навчання. Дослідження змісту неуспішності і заснування засобів її попередження потребують використання двох термінів “неуспішність” і “відставання”.

Узагальнюючи наявні в літературі і досвіді дані, сповна дати слідуючи попереднє оприділення цих понять. Під неуспішністю розуміються невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксовані по закінченню якого-небудь знаного відрізку процесу навчання – ххххх уроків, посвячених вивченню однієї теми чи розділу курсу, навчальної чверті, півріччя, року.

Відставання – це невиконання вимог (чи однієї з них), які мають місце на одному із проміжних етапів всередині того відрізку навчального процесу, який служить тимчасовим критерієм для оприділення успішності. Слово “відставання” означає і процес накопичення невиконаних вимог, і кожний окремий випадок такого невиконання.

Неуспішність і відтавання взаємопов’язані. В неуспішності як продукті синтезовані окремі відставання, вона результат процесу відставання.

Багатообразні відставання, якщо вони не ліквідовані, розростаються, перемінюються один з одним, утворюють в кінцевому результаті неуспішність.

Завдання полягає в тому, щоб не допустити сплетіння окремих відставань, відстороним їх. Це і є попередження неспішності.

Розділ 3. Порівняльна характеристика неуспішності школярів із нормальною успішністю.

Над вихованням дітей шкільного віку працюють педагоги і батьки. Тільки при умові органічного, а не випадкового контакту між ними це виховання принесе потрібні результати. Педагоги можуть дати батькам корисні поради, як бороння з недоліками дітей, і з другої сторони, які отримають від батьків важливі поряди, які характеризують життя і поведінки дітей вдома.

Якщо небажання працювати або неохоче відношення до роботи у школяра повторюється часто, так як би закріплення, стали показниками для нього, ми говоримо, що цей школяр лінивий. К.Д. Ушинський в книзі “Людина як предмет виховання”, і в інших творах показав, що мотив до діяльності – потреба людини, що в творчій праці є людське щастя.

Лінивість школяра, як відсутність працелюбства не дає йому можливість відчути людське щастя, мішає йому пережити радість праці, збіднює його особистість, його можливості в майбутньому, коли він залише стіни школи і вступить в самостійне життя. Щоб боротися з лінивістю школярів, треба добре розібратися в різних формах і проявах цього недоліка.

Інколи батьки неправильно пояснюють лінивість небажання і разом з тим невміння дитини працювати, які насправді пов’язані з його хворобливим станом і частковим ослабленням працелюбства.

Неправильно робили батьки учня ІV класі, тільки-що перенісшою скарлатину, заставляючи його багато займатися, щоб скоріше наздогнати пропущене в школі. Організм цього школяра був ще слабкий, і дитини не могла працювати в такому напруженні, як цього вимагають батьки.

Якщо школяр неохоче відноситься до всіх занять, до фізичної праці, уникає всілякої праці, цього школяра ми можемо називати лінивцем.

Такі діти всіляко уникають правці. А якщо і бувають вимушені її виконувати, відносяться до неї, як до неприємного обов’язку, від якої стараються по можливості звільнитися. Дуже часто школярі лінуються тільки на заняттях по оприділеним предметам або виконують якесь доручення. Діти не народжуються лінивими, і коли говорять, що син або дочка ліниві “в тата” або “в маму”, то діло тут не в спадковості, а в батьках, в умовах виховання. Лінивість дітей породжується відсутністю в сім’ї трудової обстановки. Лінивість часто породжується – розжалуванням дітей в сім’ї. Інколи школярі починають неохоче відноситися до уроків, тому що вдома для цих уроків не створені необхідні умови.

Лінивість дітей інколи виникає в результатів поганого впливу однокласників. Боротьба з лінивістю, окремих школярів особливо затруднюється в тих випадках, коли у батьків немає впевненості в тому, що вони в стані перевиховати ліниву дитину. В таких випадках батькам необхідно об’єднати свої зусилля з зусиллями педагогів.

Увага необхідна для успішного навчання і парці, для дисциплінованої поведінки.

Великий російський педагог К.Д. Ушинський зрівнював увагу з дверима в свідомість дитини. Якщо ці двері закриті, якщо дитина неуважна, вона не засвоїть навчального матеріалу.

Деяким школярам тяжко зорієнтуватись на чому-небудь довгий час, увага у них нестійка, вони часто відволікаються, таких дітей ми називаємо розсіяними.

Розсіяність буває різна. Одна, якщо так можна висловитися, - від дуже важкої уваги, направленої на один предмет і заважаючої сприймати все інше. Школяр ІV класу з великою цікавістю працює вдома з конструктором. Мати говорить йому: “Я тебе три рази кликала обідати, а ти ніякої уваги. Який розсіяний”. Увага ххххх школяра так була зацікавлені конструктором, що він не чув слів матері.