Сторінка
4
- усвідомлення наукових основ дії;
- визначення основних структурних компонентів дії, які були б спільними для широкого кола задач і не залежали б від умов, у яких виконується дія (такі структурні компоненти виконують роль опорних точок дії);
- визначення найбільш раціональної послідовності виконання операцій, яз яких складається дія - побудова моделі (алгоритму) дії;
- виконання невеликої кількості вправ, під час якого вчитель контролює дії з точки зору їх відповідності нормам;
- навчання самоконтролю під час виконання дії;
- організація вправ, які вимагають від учнів уміння самостійно виконувати певну дію в змінюваних (варіативних) умовах;
- використання вміння виконувати певну дію в процесі оволодіння новими, більш складними вміннями в більш складних видах діяльності».
Вияви творчої активності учня у музичній діяльності залежать від наявності у нього спеціальних музичних здібностей: музично-слухових уявлень, відчуття ритму та ладу. Розвиток здібностей та набуття різноманітних навичок в одному із видів музичної діяльності позитивно позначається на успішності всіх інших та сприяє ; розвиткові творчої активності. Отже, між сприйняттям, виконавством, створенням музики та набуттям теоретичних знань простежуються тісні взаємозв'язки. Разом з і осягненням закономірностей музики відбувається становлення дитячої музичної і творчості.
Музичні вміння й навички.
У сучасних роботах по загальній дидактиці (М.Н. Скаткін, И.Я. Лернер) підкреслюється необхідність включення в зміст навчання найбільш загальних умінь. Вони тісно пов'язані з основною діяльністю школярів на уроках мистецтва - естетичним сприйняттям.
У новій програмі сприйняття музики розглядається як основа формування музичної культури школярів. Тому дуже важлива дидактична характеристика цього поняття.
Цілісність музичного мистецтва зберігається у свідомості учнів тільки тоді, коли при сприйнятті конкретного добутку вони здатні виявляти його багатобічні зв'язки з іншими творами, із широкими областями музики, з життям у цілому. Таким чином, у процесі сприйняття музики включається життєвий і музичний досвід школярів, що ставиться до більше широкої сфери музичних явищ. Це й досвід безпосереднього переживання й міркування, що формується під впливом музичного мистецтва, і художній досвід, пов'язаний з виконанням музики. Дана позиція дозволяє розглядати сприйняття музики як основу засвоєння школярами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-моральних відносин до дійсності.
Розвиток сприйняття музики тією чи іншою мірою припускає нагромадження досвіду творчої навчальної діяльності. Особливість процесу придбання цього досвіду обумовлена нерозривним зв'язком сприйняття музики із засвоєнням музичних знань, формуванням виконавських умінь і навичок. Таким чином, виключається можливість ототожнення поняття «сприйняття музики» з «слуханням музики».
Правомірність подібного трактування визначається сформульованим у музичній естетиці й психології поданням про розвиток слуху в широкому й у вузькому змісті слова.
Сприйняття музичного образа неодмінно припускає безпосередню емоційну чуйність школярів на музику.
Істотною стороною сприйняття музики є його усвідомленість. «Тільки тоді музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль, - підкреслює Д.Б. Кабалевский, - коли діти навчаться по-справжньому чути її й міркувати про неї».
Зміст навчання на всіх його етапах, включаючи й вихідний, передбачає послідовний розвиток сприйняття музики шляхом усвідомлення закономірностей музичного мистецтва. Завдяки цьому школярі здобувають здатність розуміти музику, узагальнювати свої музичні враження.
Сприйняття музики тісно зв'язано зі знанням соціальних норм, естетичних критеріїв мистецтва й містить у собі художню оцінку. Здатність дати естетичну оцінку добутку характеризує досить високий рівень розвитку сприйняття музики й може служити одним з показників музичної культури школяра.
Сприйняття музики розглядається як основа всіх видів виконавства (хоровий спів, гра на музичних інструментах, музично-ритмічні рухи й т.д.). тому що вони неможливі без емоційного, свідомого відношення до музики, без її естетичної оцінки.
Найважливіша дидактична функція сприйняття музики полягає в тім, що в процесі засвоєння, закріплення й творчого застосування знань установлюється їхній нерозривний зв'язок з різноманітними творами музичного мистецтва.
Здатність учнів застосовувати знання в процесі сприйняття добутків проявляється у формуванні музичних умінь. Ключові знання використаються у всіх видах музичної навчальної діяльності школярів, що тому формуються на цій основі вміння розглядаються як ведучі.
Зв'язок провідних умінь і ключових знань виступає в музичному навчанні в певній послідовності.
1 клас. Нагромадження досвіду сприйняття сфер музичного мистецтва (пісні, танцю, маршу) у їхньому зв'язку з життям, у виразному й образотворчому значень; сприйняття музичних образів у їхньому взаємозв'язку, а музичної мови - як «будівельного матеріалу», з якого складається цілісний добуток.
2 клас. Нагромадження досвіду сприйняття трьох сфер музичного мистецтва в більше широкому їхніх значень - як пісенності, танцювальності, маршевості, що природно виростають із пісні, танцю, маршу; розуміння зв'язку музичної інтонації з мовний і інтонації як «зерна» музичного добутку, найважливіших способів і засобів розвитку музики, деяких форм музичних добутків (одночастинної, двухчастної, трехчастної, рондо, варіацій) в образно змістовному, значеннєвому значенні.
3 клас. Нагромадження досвіду сприйняття деяких характерних рис музики свого народу - народної й композиторської; деякої загальної й різної рис у музичному мистецтві народів своєї країни й народів миру; різних форм музичної діяльності (твір-виконання-слухання музики).
Музичне навчання припускає певні етапи формування провідних умінь.
У загальній педагогіці виділяються три етапи формування вмінь: 1) пояснення вчителем нового матеріалу; 2) застосування знання «за зразком»; 3) самостійне застосування знань учнями. Формування музичних умінь здійснюється в специфічній формі.
Тут виділяються наступні етапи.
1. Нагромадження учнями музичного досвіду, необхідного для формування вміння. Програма по музиці сприяє цьому завдяки взаємозв'язку наступних тим з попередніми, а перша тема передбачає музичний, життєвий досвід дітей, придбаний ними до школи. Учитель активізує, направляє цей досвід з урахуванням особливостей класу, рівня його музичної підготовки.
2. Введення в знання. Виходячи з узагальненого, проблемного характеру тим на перше місце тут виступає не пояснення матеріалу, а організація вчителем пошукової ситуації на уроці. Спочатку перед школярами ставиться завдання, потім за допомогою вчителя здійснюється її рішення, і в результаті учні повинні цими зробити необхідний висновок. Введення в знання завжди здійснюється на основі сприйняття музики, будь те в процесі її слухання (наприклад, перша тема Й класу) або виконання самими учнями (наприклад, четверта тема II класу).