Сторінка
1
Розвиток у школярів здатності повноцінно сприймати музику здійснюється за двома тісно пов'язаними між собою напрямами. Перший — це розвиток у широкому плані, коли у дітей формується здатність розуміти роль і місце музики в житті людини, її багатство і різноманітність, а також усвідомлювати і систематизувати музичні враження, що отримані з навколишнього життя.
Другий напрям передбачає розвиток музичного сприйняття в цілому і окремих його компонентів як музичної здібності, як психологічного процесу.
Усі види діяльності дітей на уроці об'єднує важливе завдання - формування здатності глибоко сприймати і переживати емоційно-естетичний зміст музики, розуміти її зв'язок із життям, усвідомлювати образність і виразність музичного твору.
Сучасна дитина отримує з навколишнього життя значну кількість музичних вражень, але вона не спроможна самостійно розібратися в них. Тому вона або «пропускає їх повз вуха», сприймаючи лише як звуковий фон, або ж звертає увагу на легку музику, що доволі часто позбавлена змісту, є малохудожньою і не вимагає жодних зусиль для її засвоєння.
Отже, одне із завдань полягає в тому, щоб допомогти дітям орієнтуватися в яскравому і різноманітному світі музики, навчити їх виділяти «крупні» та найбільш значущі ознаки, орієнтири (музичні жанри, форми, тембри інструментів і голосів).
Формування в учнів здатності розуміти музику, розбиратися в ній — найважливіше завдання вчителя музики, яке має реалізовуватись систематично, послідовно і потребує значного часу.
Сприйняття музики являє собою єдність емоційного та свідомого, почуттів і розуму. Тому здатність до свідомого сприйняття музики обов'язково передбачає розвиток музичного мислення дітей. Музичне мислення слід розглядати як один із видів мислення в цілому. Аналізуючи з дітьми музичний твір, учитель навчає їх встановлювати зв'язок між загальним характером музики і засобами виразності, що використані композитором.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Розвиток музичних здібностей молодших школярів».
Об’єкт дослідження – психологія особистості.
Предмет дослідження – розвиток музичних здібностей молодших школярів.
Мета дослідження – розглянути якісні та кількісні характеристики здібностей, а також особливості розвитку музичних здібностей молодших школярів.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
розглянути поняття про здібності;
дослідити якісні та кількісні характеристики здібностей;
розглянути види здібностей;
дослідити особливості музичного розвитку дітей;
проаналізувати розвиток музичних здібностей молодших школярів.
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.
Поняття про здібності
Проблеми психології здібностей завжди перебували в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних фахівців. Це одна з найважливіших і найактуальніших проблем виховання. Вона непокоїть батьків, учителів і, ясна річ, самих учнів.
Здібності — індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Здібності не зводяться до наявності в індивіда знань, умінь, навичок. Вони проявляються у швидкості, глибині та міцності оволодівання засобами і прийомами діяльності. У вивченні здібностей виділяють три основні проблеми: походження і природа здібностей, типи і діагностика окремих видів здібностей, закономірності формування здібностей.
Здібності тісно пов'язані з загальною спрямованістю особистості. В.Е.Чудновський зазначає, що співвідношення спрямованості особистості й рівня здібностей неоднозначне: високий рівень здібностей суттєво впливає на стиль поведінки та формування. Ще більше значення має той факт, що розвиток здібностей чималою мірою визначається умовами виховання, особливостями сформованості особистості, її спрямованістю, яка або сприяє розкриттю здібностей, або, навпаки, призводить до того, що здібності не реалізуються. В основі однакових досягнень при виконанні якоїсь діяльності "можуть лежати різні здібності, водночас одна й та сама здібність може бути умовою успіху різних видів діяльності.
Вихідною передумовою для розвитку здібностей р ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ. Разом з тим біологічно успадковані властивості людини не визначають її, здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей.
Рівень розвитку здібностей залежить від:
1) якостей знань і умінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;
2) природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
3) більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів.
Задатки — спадкові властивості периферичного і,центрального нервового апарату — є суттєвими передумовами здібностей людини, але лише передумовами. Від задатків до здібностей — таким є шлях розвитку особистості. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах, перетворюючись на різні здібності.
Задатки бувають різних видів. Одні з них не визначають ні змісту здібностей, ні рівня можливих досягнень; вони лише надають своєрідності процесу розвитку здібностей, полегшують або утруднюють їхній розвиток. До цієї категорії задатків можна віднести, наприклад, типологічні властивості нервової системи. Інші задатки впливають на змістовий бік здібностей. Тільки за умови хороших задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть у несприятливих життєвих обставинах. Втім, і найкращі задатки самі по собі, автоматично не забезпечують високих досягнень. З іншого боку, і за відсутності хороших задатків (але не за цілковитої відсутності) людина може за певних умов досягнути значних успіхів у відповідній діяльності. Труднощі багатьох неуспішних учнів є наслідком не їхньої розумової або фізичної меншовартості, а радше їхніх уявлень про себе як про нездібних до серйозного навчання.
У психології виділені дві сторони розвитку здібностей — загальна й особистісна. Аналіз, проведений Б.М.Тепловим, свідчить про те, що, незважаючи на наявність у здібностях загальнопсихологічного, "родового", вони завжди є суто індивідуальними.
Із здібностями тісно пов'язані нахили, тобто вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. В основі цієї спрямованості лежить стійка потреба. Нахили — передумови розвитку здібностей, але можливі випадки їх незбігу. Нахили і здібності нерідко збігаються, що можна пояснити індивідуальними проявами активності й саморегуляції особистості, які є основними психологічними передумовами розвитку як нахилів, так і здібностей.
Активність дошкільників проявляється безпосередньо в діях, у прагненні говорити. Дитячі бажання сприяють загальному психічному розвиткові, а в деяких дітей вони стають початком або показником їхніх майбутніх індивідуальних особливостей.