Сторінка
6

Формування музично-інтелектуальних умінь учнів молодших класів

Вокально-хорові навички формуються на основі сприйняття учнями художнього, образного музичного матеріалу. Слід зазначити, що основні категорії й структура вокально-хорових навичок (подих, звукоутворення, дикція, лад і ансамбль) досить детально розроблені в російській дореволюційній і радянській школі хорового співу. Природно, що їхній склад в основному аналогічний у різних програмах по музиці. Обем вокально-хорових навичок, передбачений даною програмою, не становить виключення. Сюди входить навичка співу під управлінням диригента відповідно до основних вказівок: увага, подих, початок співу, закінчення. Починаючи з вироблення «м'якої атаки» у школярів формується правильний подих, що поступово активізується; важливо, щоб його застосування відповідало характеру музики, фразуванню.

Послідовно формується звукоутворення, що включає в себе округлене, «польотне» звучання голосних у високій позиції, рівне у всіх регістрах. Здійснюється робота над установленням будуючи, чому сприяє спів без супроводу (всім хором, групами й соло), Формується дикція - рішення цього завдання пов'язане з осмисленим виконанням хорової музики, ясним проголошенням згодних у різних сполученнях. Навички співу в ансамблі розвиваються одночасно з розвитком почуття темпу, динаміки, ритму, будуючи.

Діапазон співочого голосу в процесі вокальних занять у початковій школі поступово розширюється,

як правило, від ре -1 - ля-1 до сі малої, до-1-ре-2, мі-2. При цьому відбувається поділ (як правило, з III класу) голосів на перші (сопрано, дискант) з діапазоном ре-1 - мі-2 і другі (альти)-сі малої - до-2.

Формування навичок двоголосного співу може відбуватися в такий спосіб.

Підготовчий етап (І клас)- виконання мелодій з акомпанементом, у якому ця мелодія не дублюється; освоєння ритмічного двоголосся; сприйняття на слух двох і більше голосів.

Основний етап (II і III класи) - виконання канонів; виконання пісень, що містять виразний другий голос; імітація другого голосу; терцове двоголосне.

Виразне хорове виконання музичних добутків безпосередньо пов'язане з розвитком емоційності, воно поглиблює й збагачує сприйняття музики в цілому, підсилює вплив музичного мистецтва на особистість школяра. Хоровий спів розглядається як найбільш доступним школярам форма виконання музики.

У нову програму навчання в начальній школі включені музично-ритмічні рухи. Ця форма музичних занять спрямована на пластичне вираження особливостей музики, що звучить у класі.

Музично-ритмічні рухи допомагають в особою, наочній формі продемонструвати процес сприйняття музики учнями, виявити ті засоби виразності, які сприяють засвоєнню ключових знань, і т.д. Ця форма діяльності доступна кожному школяреві, у тому числі хлопцям, для яких спів спочатку представляє певні труднощі.

Сьогодні на класних заняттях основними видами музично-ритмічних рухів, що визначають склад цієї групи навичок, є марширування на місці в сполученні з художньо-образним сприйняттям музики, а також різного пластичного руху рук і корпуса.

Різноманітні завдання, розв'язувані за допомогою музично-ритмічних рухів, здійснюються насамперед на основі формування чотирьох груп виконавських навичок: відбиття в рухів метричної пульсації («пульсу»), фразування, ритмічного малюнка й підсумованої навички «вільного диригування».

Формування в школярів навичків музично-ритмічного руху позитивно впливає на розвиток їхньої музикальності.

Однієї з форм виконавської діяльності дітей на уроках музики виступає гра на музичних інструментах.

Оскільки сьогодні можливості навчання грі на музичних інструментах на уроці обмежений (один урок у тиждень, приблизно 35 учнів у класі), доцільне застосування найбільш простих інструментів (бубон, барабан, гуслі, цимбали, жалейка й інші національні народні інструменти, трикутник, металофон зі знайомими платівками й т.п.) Гра навіть на цих доступних дітям інструментах жадає від них навичок звуком і потяга, координації рухів, розрізнення тембрових і динамічних особливостей звучання.

Д.Б. Кабалєвський увів у нову програму цікаву форму музичних занять - ігрове чотиреруччя, завдання якого залучити учнів до виконання разом із учителем нескладних і невеликих по обсязі, але яскравих, образних добутків, а також познайомити їх із самим богатим по звучанню, універсальним інструментом - фортепіано. Граючи октаву, квінту й т.п., учень вслухується у звучання партії вчителі й прагне виконувати свою «партію» в ансамблі з ним. Потрібно, щоб при цьому школяр слухав і спів класу.

Придбання навичок гри на музичних інструментах повинне бути спрямоване насамперед на формування здатності проникати в художній образ і відтворювати його в процесі виконання. Гра на музичних інструментах допомагає розвитку інтонаційного, ритмічного, гармонійного, поліфонічного й тембрового слуху, служить активним засобом засвоєння й закріплення знань про музику, сприяє сприйняттю музики в цілому.

Включення в заняття гри на музичних інструментах відповідає віковим особливостям молодших школярів, їхньої потреби в художнім вираженні, вносить в урок ігровий початок, сприяє створенню атмосфери захопленості, інтересу до музичних занять.

Завершуючи характеристику музичних умінь і навичок як елементів змісту навчання, оборотна увага на наступне.

Принципова особливість музичних умінь полягає в тім, що вони формуються на основі музичного сприйняття й реалізуються у всіх видах занять. Музичні вміння, перебуваючи в безпосередньому зв'язку з музичними знаннями, становлять пізнавальну основу навчальної діяльності школярів. Вони використовуються як безпосередньо на уроці, так і поза ним. Провідні й частки вміння проявляються в школярів при виконанні музики, при емоційно-образному, осмисленому, вираженому в словесній формі судженні про неї.

Виконавські навички також формуються на основі музичного сприйняття. Без придбання таких навичок не можна говорити про повне засвоєння змісту навчання. Ефективність і формування виконавських навичок багато в чому залежить від уміння проникнути в художній задум добутку, використовуючи музичні знання й уміння.

1.2 Особливості розвитку музично-інтелектуальних умінь молодших школярів

Велике значення у формуванні переконань має інтелектуальну діяльність у процесі набування знань, осмислення явищ довколишнього життя, подолання труднощів суто інтелектуального характеру. Від характеру інтелектуальної праці в процесі навчання залежить активність інтелекту, а відтак і активність духовного життя учнів взагалі (тут навчання найтісніше дотикається виховання). Спостереження за уроками й іншими видами занять допомогло нам усунути цілий ряд серйозних недоліків у навчанні, зокрема тих, які впливали на формування переконань. Найзначнішим з них є одностороння спрямованість інтелектуальної — нагромадження знань без використання їх у практичному житті, включаючи й інтелектуальну працю, необхідну для подальшого духовного розвитку особистості. Думки, пов'язані з логічним аналізом фактів і явищ навколишнього світу, не викликають у душах вихованців почуттів, переживань. Навіть у тому разі, коли нема зубріння, така односторонність є запеклим ворогом духовного розвитку: інтелектуальна праця учня зводиться, по суті, до того, щоб запам'ятовувати, нагромаджувати знання й відтворювати їх на вимогу педагога. Все. що засвоює учень на уроці, йому треба зберегти в пам'яті, в усьому прочитаному він вбачає лише певний обсяг матеріалу для засвоєння. Таке навчання, навіть тоді, коли воно добре поставлене з точки зору дидактичних вимог, отупляє людину, не вчить її самостійно мислити, послаблює її інтерес до науки й власного духовного світу, зводить нанівець її допитливість, позбавляє її почуття радості пізнання — важливої інтелектуальної емоції. Багато фактів і явищ, над якими варто було б задуматися, лишаються поза увагою школяра тільки тому, що "це не вивчається". Отож коло фактів, подій, явищ, над якими треба лише думати, а не вивчати, не засвоювати, стає дуже вузьким.