Сторінка
1

Пріоритети здоров’язберігаючої діяльності

У професійно-педагогічній практиці вихователями мають бути враховані пріоритети здоров’язберігаючої діяльності:

· культивування у дітей усвідомленого ставлення до власного здоров’я (фізичного, психічного та соціального) як єдиного цілого, покращення адаптаційних можливостей дитячого організму;

· закріплення педагогом ефектів окремих оздоровчих заходів у вигляді константних психосоматичних станів дитини, які надалі зможуть відтворюватися у режимі саморозвитку;

· формування довільної регуляції життєвих функцій організму розвитку творчої уяви;

· виховання у дитини здатності до самосприйняття власної тілесної будови у можливих для нього формах;

· прищеплення дітям навичок взаємодопомоги у відповідних ситуаціях та основ самокорекції;

· активізація та розвиток пізнавальних інтересів до власного організму;

· формування валеологічних уявлень у дітей;

· розвиток емоційного співчуття іншим людям;

· впровадження здорового способу життя як основи повсякденної діяльності.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюче середовище не можливе без впровадження здоров’язберігаючих технологій це два взаємопов’язані процеси. Специфіка організації педагогічного процесу дошкільного навчального закладу дозволяє стверджувати, що здоров’язберігаючі технології за ступенем впливу на здоров’я дитини є найбільш дієвими. Головною їхньою ознакою являється використання психолого-педагогічних методів та прийомів, комплексний підхід до вирішення проблем збереження та зміцнення здоров’я.

Аналіз досліджень у сфері технологізації навчально-виховного процесу, забезпечення його оздоровчого спрямування, дозволяє стверджувати, що поняття «здоров’язберігаючі освітні технології» має декілька аспектів. Дане поняття визначають

· як системно організовану сукупність програм, методів, прийомів, засобів та форм організації навчально-виховного процесу, що не завдає шкоди здоров’ю його суб’єктам;

· як якісну характеристику педагогічних технологій за критеріями їхнього впливу здоров’я педагогів та вихованців;

· як технологічну основу здоров’язберігаючої педагогіки.

Виділяють три підгрупи: організаційно-педагогічні технології, що визначають структуру педагогічного процесу, попереджують стан втоми, явище гіподинамії та інших дезадаптивних станів; психолого-педагогічні технології, пов’язані з безпосередньою професійною діяльністю, в тому числі психолого-педагогічний супровід педагогічного процесу; навчально-виховні технології, які включають програми з формування у дітей знань основ здорового способу життя, культури здоров’я.

Здоров’язберігаючі технології у сучасній дошкільній освіті спрямовані на вирішення актуального освітнього завдання – збереження та зміцнення здоров’я суб’єктів навчально-виховного процесу (дітей, педагогів, батьків). Реалізація здоров’язберігаючих технологій на рівні дитини – забезпечення високого рівня реального стану здоров’я вихованців дошкільного начального закладу та виховання валеологічної культури як сукупності свідомого ставлення дитини до власного здоров’я та здоров’я інших людей, знань про здоров’я та навичок його збереження та зміцнення, валеологічної компетентності, яка дозволяє дитині самостійно й ефективно вирішувати завдання щодо здорового способу життя та безпечної поведінки, пов’язані з наданням елементарних (у відповідності з віковими можливостями дітей) медичної, психологічної самодопомого та допомоги. На рівні дорослих – сприяння становленню культури здоров’я, зокрема й культури професійного здоров’я, вихователів та валеологічної просвітницької діяльності серед різних груп населення.

На нашу думку, класифікація здоров’язберігаючих технологій подана Дерунською В. О., найбільш повно відповідає особливостям функціонування та структурним компонентам здоров’язберігаючого середовища. Це такі види технологій: лікувально-профілактичні; фізкультурно-оздоровчі; технології, спрямовані на забезпечення соціально-психологічного благополуччя дитини; здоров’язбереження та здоров’язбагачення педагогів; валеологічного просвітництва батьків; здоров’язберігаючі освітні технології.

Складовим елементами лікувально-профілактичних технологій є:

· організація моніторингу здоров’я дітей дошкільного віку;

· розробка рекомендацій стосовно оптимізації дитячого здоров’я;

· організація та контроль стану організації харчування дітей;

· здійснення лікувально-педагогічного контролю за фізичними навантаженнями дітей в процесі фізичного виховання;

· контроль за організацією і проведенням спеціальних загартовуючих процедур;

· організація профілактичних заходів;

· організація контролю та допомога у дотриманні вимог ДСанПіН;

· активна участь в організації здоров’язберігаючого середовища.

До складових елементів фізкультурно-оздоровчих технологій відносять:

· формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей, оптимізація рухової активності;

· становлення фізичної культури дитини;

· розвиток дихальної системи;

· профілактика порушення постави та виникнення плоскостопості;

· виховання потреби у щоденній руховій активності та турботи про власне здоров’я.

Технологій забезпечення соціально-психологічного благополуччя дитини представлені технологіями психологічного та психолого педагогічного супроводу розвитку дитини.

Технології здоров’язбереження та здоров’язбагачення педагогів охоплюють технології, спрямовані на розвиток культури здоров’я педагогів, зокрема й культури професійного здоров’я, формування стійкої мотивації до ведення здорового способу життя.

Технології валеологічного просвітництва батьків включають інформування за допомогою різних засобів, нетрадиційні, зокрема інтерактивні форми роботи з батьками, майстре-класи, тренінги тощо.

За типами технології поділяють на здоров’язберігаючі (профілактичні заходи, забезпечення рухової активності, вітамінізація, організація раціонального харчування тощо); оздоровчі (фізичне виховання, технології терапевтичного спрямування: фітболгімнастика, дихальна гімнастика, аромотерапія, арт-терапія та інші); технології навчання здорового способу життя (заняття валеологічного змісту та включення відповідної тематики до різних форм організації життєдіяльності дітей у дошкільному закладі); виховання культури здоров’я (дні (тижні) здоров’я, свята, змагання та інші).

За характером діяльності Мітіна Є. П здоров’язберігаючі технології поділяють на вузькоспеціалізовані та комплексні (інтегровані). За напрямами діяльності до вузькоспеціалізованих відносять: медичні (технології профілактики захворювань, корекції соматичного здоров’я, абілітації та реабілітації, санітарно-гігієнічної діяльності); освітні, орієнтовані на збереження здоров’я (інформаційно-навчальні та виховні); соціальні (технології організації здорового та безпечного способу життя, профілактики та корекції девіантної поведінки); психологічні (технології забезпечення психологічного комфорту, профілактики та психокорекції психічних відхилень у розвитку, супроводу та підтримки, забезпечення особистісного розвитку).