Сторінка
2
Комплексні (інтегративні) технології включають технології комплексної профілактики захворювань (фізкультурно-оздоровчі та валеологічні); технології, які сприяють збереженню здоров’я та технології, які прилучають дітей до ведення здорового способу життя.
Ми переконані у тому, що ефективність позитивного впливу на здоров’я дітей різноманітних здоров’язберігаючих технологій визначається не скільки якістю кожного із структурних елементів кожної з них, стільки адекватністю їх впровадження до навчально-виховного процесу, спрямованого на збереження та зміцнення здоров’я дітей та вихователів, та відповідністю реалізації цілісних завдань.
Вибір здоров’язбережувальних технологій залежить від програми діяльності дошкільного навчального закладу, пріоритетних навчально виховних завдань, стану здоров’я вихованців, їх інтересів та уподобань, врахування спрямованості засобів оздоровлення на вдосконалення основних показників фізичного розвитку дітей, наявного кадрового потенціалу (актуальним є питання психологічної готовності вихователів до перебудови власної професійної діяльності, впровадження інноваційних технологій, самоудосконалення, рівень усвідомлення відповідальності за власне здоров’я та здоров’я своїх вихованців), матеріально-технічного забезпечення (наявність окремого приміщення для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних майданчиків, фізкультурних куточків в групових кімнатах, фізіотерапевтичного кабінету, фіто-кімнати, кімнати для відпочинку вихователів тощо), екологічних факторів (екологічна ситуація в країні, регіоні, наповнюваність груп, відповідність санітарно-гігієнічних та санітарно-технічним вимогам), наявного рівня співпраці з батьками вихованців, усвідомлення ними значущості цілеспрямованої роботи із збереження та зміцнення здоров’я дітей (батьки мають бути прикладом для власних дітей), можливостей ефективно здійснювати моніторинг результативності запроваджуваних технологій.
Крім того, будь-яка здоров’язберігаюча технологія повинна відповідати критеріям технологічності, як системність, комплексність, цілісність, науковість, концептуальність, розвиваючий характер, структурність, ієрархічність, логічність, алгоритмічність, наступність, варіативність, гнучкість, процесуальність, керованість, інструментальність, діагностичність, прогнозованість, ефективність, оптимальність, відтворюваність.
У сучасних дошкільних закладах здоров’язбережувальні технології набули широкого розповсюдження. Вихователі використовують казкотерапію, фітболгімнастику, пальчикову гімнастику, психогімнастику, дихальну гімнастику, кінезорефлексотерапію, аромо- та фітотерапію, кисневі напої, кольоротерапію, різні види масажу (з використанням щіток, шишок, горішків, точковий, самомасаж), музикотерапію, ігровий тренінг, піскотерапію, авторські технології, урізноманітнюють роботу шляхом застосування нетрадиційного обладнання тощо. Проте часто спостерігається безсистемне та епізодичне їх використання, не забезпечується цілісність в організації здоров’язберігаючого простору, не завжди впровадженню технології передує діагностика стану здоров’я дітей та усвідомлення кінцевого результату, перспективи подальшого удосконалення.
Під час проектування здоров’язберігаючого середовища дошкільного навчального закладу необхідно забезпечити наступні педагогічні умови:
· розробка та затвердження здоров’язберігаючої концепції, формулювання стратегічних цілей та завдань,
· здійснення діагностики та моніторингу стану здоров’я дітей (особливу увагу слід приділити визначенню чітких критеріїв та показників),
· прилучення дітей до основ здорового способу життя, формування валеологіної компетентності,
· підвищення професійної компетентності педагогічного колективу в контексті здоров’язбережувальної діяльності, формування культури здоров’я,
· змістовна взаємодія всіх суб’єктів педагогічного процесу (адміністрація, вихователі, інструктор з фізичної культури, психолог, медична сестра, діти, батьки), визначення їхніх обов’язків та відповідальності в реалізації програмних цілей.
Аналіз практики дошкільного виховання та експериментальних дослідження з впровадження здоров’язберігаючих технологій в практику роботи дошкільного навчального закладу, дозволяє сформулювати поради щодо застосування таких технологій у роботі з дітьми:
· чітке планування власної здоров’язберігаючої діяльності; обізнаність обраної інноваційної технології;
· створення відповідного середовища;
· налагодження ефективної співпраці з батьками дітей, забезпечення єдності підходів дошкільного навчального закладу і батьків до запроваджуваної технології;
· залучення вихованців тільки за їх власним бажанням та з врахуванням потреб й можливостей;
· підтримка вихователями власного здоров’я на високому рівні (здорову дитину може виховувати здоровий педагог);
· регулювання індивідуальних навантаження,
· врахування принципу прогресування фізичних навантажень; використання в своїй діяльності екологічно доцільних предметів;
· дотримання гігієнічних вимог щодо організації навчального процесу;
· самовдосконалення.
Основою для розробки критеріїв ефективності функціонування здоров’язберігаючого середовища можуть слугувати наступні: матеріально технічна забезпеченість здоров’язберігаючого середовища, їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам (розташування приміщень, наявність санітарно-технічного, медичного, фізкультурного обладнання та оснащення, комплектування груп, стан предметно-ігрового середовища); відповідність організації системи харчування чинним санітарним правилам та нормам; міжособистісні взаємини між суб’єктами навчально-виховного процесу (розвиток соціальної активності та формування основ комунікативної компетентності вихованців); стан фізичного та психічного здоров’я дітей і вихователів (індекс здоров’я, динаміка здоров’я, зниження захворюваності, підвищення емоційного та емоційного тонусу); показники рухової підготовленості дітей, рівень професійної компетентності педагогів, цілісність оздоровчих впливів та стабільність результатів.
Отже, створення здоров’язберігаючого середовища процес, який вимагає чіткого усвідомлення усіма суб’єктами навчально-виховного процесу значущості відповідального ставлення до власного здоров’я. Таке середовище має забезпечувати не лише збереження та зміцнення здоров’я дітей, а й формування культури здоров’я. Лише злагоджена та змістовна співпраця дошкільного навчального закладу та родини у сфері здоров’язбереження зможе забезпечити успішну реалізацію здоров’язберігаючих технологій, спрямованих на покращення стану здоров’я дітей.
1 2