Сторінка
1

Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку

Проблема гендерного виховання хвилює сьогодні багатьох педагогів, психологів. Інтерес обумовлений тим, що сучасні вимоги індивідуального підходу до формування особистості не можуть ігнорувати гендерні особливості дитини, так як це біосоціокультурні характеристики. Сучасні пріоритети у вихованні хлопчиків і дівчаток полягають не в закріпленні жорстких стандартів маскулінності і фемінності, а у вивченні потенціалу партнерських взаємин між хлопчиками і дівчатками, вихованні людського в жінці і чоловікові, щирості, взаєморозуміння, взаємодоповнюваності.

Нейропсихологи, фізіологи, психологи і педагоги вважають, що формування гендерної стійкості обумовлено соціокультурними нормами і залежить в першу чергу від ставлення батьків до дитини, характеру батьківських установок і прихильності як матері до дитини, так і дитини до матері, а також від виховання його в дошкільному освітньому закладі. Однак зміст роботи з дошкільниками з урахуванням їх гендерних особливостей розроблено недостатньо.

Так, проблему гендерного виховання дітей дошкільного віку досліджували О.О. Кудрявцева, К.Д. Ушинський, С.А. Марутян, В.О. Сухомлинський, А.А. Палій, П.В. Плісенко, О.В. Прозументик, Т.А. Рєпіна, Л.Г. Тараннікова, А.Я. Коменський, С.В. Шаповалова.

Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації «Я». Наукові дослідження довели, що висока фемінність у жінок та маскулінність у чоловіків у сучасному суспільстві не завжди є гарантією їхнього соціального та психологічного благополуччя. Сьогодні все більше вчених пов’язують розв’язання цього завдання з реалізацією гендерного підходу в освіті тому, що саме гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності.

Тому сьогодні постає потреба сформувати певну суму знань студентів педагогічних вузів та вихователів дошкільних навчальних закладів про особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку, тому що на даний час цьому приділяється мало уваги. Це і визначило тему нашого наукового дослідження: «Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку».

Актуальність обраної теми обумовлюється низкою об’єктивних чинників — реальні трансформації гендерних стосунків у сучасному українському суспільстві; злам традиційної системи поляризації жіночих та чоловічих соціальних ролей, їхнє зближення,переосмислення ролі та місця жінки у різних сферах суспільної діяльності; необхідність вивчення основ гендерних знань в системі освіти; як показує вивчення досвіду, у дошкільних навчальних закладах гендерне виховання відбувається стихійно, практично запроваджується жорсткий традиційний підхід у формуванні статево-рольових стереотипів, стереотипів самосприйняття та самооцінки особистості дитини лише за статевою ознакою, у змісті виховання недостатньо присутній гендерний компонент та його методичне забезпечення.

Мета дослідження — обґрунтування комплексу психолого-педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі.

Об’єкт дослідження – гендерне виховання дошкільників

Предмет дослідження — виховання дошкільників з урахуванням статевої диференціації.

У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку є можливим за наступних умов:

— вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей;

— цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дошкільників;

— забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

У відповідності до висунутої гіпотези були сформульовані завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасні наукові дослідження до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах.

2. Виявити особливості гендерних уявлень дітей дошкільного віку та охарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності.

3. Обґрунтувати комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку, та апробувати його у виховній роботі з дітьми.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використали такі методи:

А) теоретичні: аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, який сприяв виявленню, узагальненню систематизації різних аспектів досліджуваної проблеми;

Б) емпіричні: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду, анкетування.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

База дослідження: ДНЗ №2 «Сонечко», міста Бара.

Апробація результатів дослідження: участь у IV студентській науково-практичній конференції Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського. Друк матеріалів у щорічному збірнику тез та статей Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського «Студентський науковий вісник».

З історії становлення гендерного виховання

Наприкінці XX століття людство відкрило для себе новий гендерний світ. Останнім часом можна вважати швидке залучення жінок до соціального та політичного життя, з’являються держави із 40-відсотковою присутністю жінок на вищих законодавчих та адміністративних посадах.

Україна, рухаючись убік європейського співтовариства, робить перші кроки в розв'язанні гендерних проблем соціального партнерства жінок і чоловіків та гармонійної взаємодії двох біосоціальних груп в інтересах суспільства. Рівень демократичності суспільства й цивілізованості людських взаємин визначається низкою критеріїв, найсуттєвіший з них ставлення суспільства до жінок та їхніх прав. Тому порушення проблем гендерної асиметрії у сферах культури, економіки, політики, освіти, формування в Україні ефективної політики рівних можливостей для чоловіків і жінок одна з умов розбудови демократичної держави.

Конституційне закріплення принципу рівноправності жінок і чоловіків свідчить, що українська держава, її соціум прагне вийти на європейський і світовий рівень у розв'язанні Гендерних проблем та регулюванні стосунків між жінками та чоловіками. А це важливий аспект розвитку людського потенціалу, подолання віковічних бар'єрів, що спричинили гендерну нерівність.

Дотримання принципу рівності статей у соціальному, економічному, політичному житті суспільства, а також такий рівень громадської свідомості, де успішно відтворюються демократичні цінності, гарантують підтримку гідності кожної людини незалежно від статі. Це показники гендерної культури. Порушення питань гендерної рівності та гендерної рівноправності, руйнування старих стереотипів про жінку як другорядну особу — характерна ознака сучасності, тенденція до гармонізації стосунків двох половин людства, основи якої було закладено й сформовано ООН і та Радою Європи.