Сторінка
8

Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку

неперервності — послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;

правдивості — надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;

довіри — базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;

моральної чистоти — виховання моральної особистості, у якій домінують якості, що формують хлопчика як майбутнього чоловіка, а дівчинку — як майбутню жінку.

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою доходимо висновку, що статево рольова поведінка дітей формується у дитячому колективі.

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки. Перед вихователями стоять такі завдання:

формувати у дітей уявлення про відмінності у поведінці хлопчиків і дівчаток;

розвивати способи взаємодії, притаманні жіночому і чоловічому типам поведінки;

створювати умови для набуття досвіду чоловічої і жіночої поведінки;

розвивати морально-вольові якості, характерні для хлопчиків (сміливість, рішучість, силу, витривалість тощо) і дівчаток (доброту, ніжність, співчутливість, чуйність тощо).

Робота з формування статево-рольової поведінки у дітей проводиться вихователями у трьох напрямах:

формування поведінки хлопчиків;

формування поведінки дівчаток;

формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.

Організовуючи різні види діяльності дітей, вихователі створюють умови, які сприяють формуванню уявлень хлопчиків про те, що у майбутньому вони стануть чоловіками, а чоловіки поводяться відповідно до своєї статі: у ситуаціях, коли вони спілкуються з природою, з предметами рукотворного світу, з людьми різної статі, то покладають на себе найбільш складні, важкі, не цікаві, але необхідні обов'язки.

Так вони виявляють свої найкращі чоловічі якості — силу, витримку, вміння долати труднощі, досягати мети, бути мужніми, витривалими тощо. Справжні чоловіки завжди беруть на себе роль захисника.

Вихователі створюють штучно чи використовують життєві ситуації, у яких хлопчики вчаться співвідносити свої дії з діями, характерними для їхніх тат та інших чоловіків. Хлопчики порівнюють і аналізують поведінку чоловіків під час різних ситуацій, наприклад: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (виконання ремонтних робіт, перенесення важких речей), підготовка до сімейних свят тощо.

Корисним для майбутніх чоловіків має стати досвід поведінки в екстремальних ситуаціях, якого вони набувають у відповідних іграх. Важливо навчити хлопчиків розв'язувати конфлікти мирним шляхом, не втрачаючи при цьому гідності.

У дівчаток вихователі формують уявлення про те, що у майбутньому вони стануть жінками, поведінка яких значно відрізняється від поведінки чоловіків. Жінки покладають на себе турботи і обов'язки, пов'язані зі створенням затишку в оселі, піклування про дітей та інших членів сім'ї, домашніх тварин, тощо. Така діяльність сприяє реалізації жінками своїх найкращих якостей, таких як: турботливість, уважність, терплячість, ніжність, лагідність тощо.

Під час різних життєвих ситуацій вихователі спонукають дівчаток до порівняння своїх дій з діями, характерними для їхніх мам та інших жінок. Ситуації для виховання жіночності у дівчаток можуть бути тими самими, що і для виховання мужності у хлопчиків, зокрема: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (прибирання під час ремонту, догляд за помешканням, створення краси та затишку), підготовка до сімейних свят тощо.

Дуже важливо сформувати досвід адекватної поведінки дівчаток у конфліктних ситуаціях.

Вихователі створюють чи використовують ситуації, у яких хлопчики і дівчатка набувають досвіду взаємодії та спілкування.

Хлопчики під час взаємодії та спілкування з хлопчиками вчаться демонструвати силу, спритність, розум тощо, а з дівчатками — проявляти уважність, повагу, бажання надати допомогу тощо. Ситуації взаємодії виникають під час спільної діяльності: ігор, малювання, перегляду книжок, чергування тощо.

У дівчаток у таких ситуаціях також формується досвід спілкування як з дівчатками, так і з хлопчиками. З дівчатками вони обмінюються думками, судженнями про гарні предмети, книжки, музику, тварин, іграшки, а з хлопчиками — про цікаві, добрі чи жахливі і факти, історії. Перебуваючи в оточенні хлопчиків, дівчатка вчаться проявляти доброту, турботливість, уважність.

Досвід взаємодії у різних життєвих ситуаціях формується у дітей через спільні дії з предметами (іграшками, квітами, книги книгами тощо) чи комунікації (обмін судженнями, думками, оцінками тощо). Завдання вихователя — демонструвати правильні способи взаємодії і розвивати у дітей здатність обирати у відповідній ситуації найбільш правильні з них. У ситуаціях, коли треба поступатися, вміти слухати та розуміти одне одного, бути вдячними за поступку, поважати думку іншого вихователь сприяє формуванню єдиних способів поведінки незалежно від статі дітей. Але право першого вибору завжди має залишатися за дівчинкою.

Дуже важливим аспектом роботи з тендерного виховання дітей є створення відповідного предметно-розвивального середовища, яке є умовою прояву статево-рольової поведінки дітей, стимулює їх до вираження у повсякденні свого чоловічого чи жіночого образу.

Створюючи предметно-ігрове розвивальне середовище у групі дошкільного закладу, обов'язково слід подбати про осередки, у яких граються разом і дівчатка, і хлопчики. Тут розміщують атрибути до сюжетно-рольових ігор «Сім'я», «Магазин», «Поліклініка», «Бібліотека», «Лікарня» тощо. Разом з тим у групах для дітей старшого дошкільного віку вихователі створюють окремі, спеціально оформлені та обладнані куточки для дівчаток та хлопчиків. Саме у віці п'яти — семи років діти під час ігрової діяльності починають групуватися за статевим принципом. Такий «розподіл» дітей, з одного боку, сприяє формуванню жіночності у дівчаток і мужності у хлопчиків, а з іншого — підводить їх до розуміння необхідності спільних ігор.

Дослідники гендерного виховання виділяють провідну роль ігор та іграшок у формуванні майбутніх чоловіка і жінки.

Психологи вважають, що з допомогою ігор та іграшок діти дошкільного віку оволодівають нормами і правилами життя у суспільстві. Саме в ігровій діяльності розвиваються їхні інтелект і емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети з дорослого життя, моделюючи відносини «лікаря» і «хворого», «водія» і «пасажира», «матері» і «доньки», діти засвоюють соціальні норми поведінки.

Традиційно іграми, спрямованими на засвоєння своєї статевої ролі, для дівчаток є ігри «у доньки-матері», а для хлопчиків — «у війну» . Гра з лялькою дає змогу дівчаткам засвоїти роль матері, яка доглядає за малюком. Ігри ж «у війну» дають змогу хлопчикам відчути себе мужніми захисниками, виховувати чоловічі риси характеру.