Сторінка
9
У дітей, які не грають в ігри, що відповідають їхній статі, під час формування статево-рольових стереотипів поведінки зазвичай виникають труднощі. Такі діти можуть стикатися з проблемами під час спілкування з однолітками як своєї, так і протилежної статі, їх самооцінка менш стійка і неадекватна.
Якщо дитина віддає перевагу іграм та іграшкам, у які зазвичай грають діти протилежної статі, вихователю варто звернути увагу на близьких людей, які її оточують, їх особливості, сімейну атмосферу, з'ясувати, які дитячі книжки і телевізійні передачі переглядають з дитиною батьки, чи є у дитини братик, сестричка, який характер стосунків між ними тощо. У дошкільному віці можна значно вплинути на формування гендера дитини.
Зупинимося на застосуванні гендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників.
На жаль, жоден методичний посібник для вихователів дошкільних закладів не містить рекомендацій щодо тендерних підходів до хлопчиків і дівчаток. У чому ж вони мають проявитися, яка їх специфіка? Працюючи над цією проблемою, ми ретельно збирали відповідний досвід колег і набували власного. Роботу проводили у тісній співпраці з психологами.
Прослідкуємо за організацією пізнавальної діяльності.
Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприйняття, у дівчаток — слухове.
Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.
У розвитку просторового мислення, формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.
Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики — дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.
Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз — герой, працьовита — ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.
Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов від педагога-жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Ми намагаємося не допускати цього. Дівчаткам важливо, як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам — що саме в їхній діяльності було оцінено.
На наш погляд організація ігрової діяльності потребує враховувати психологічні особливості дітей. Гендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» — це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування — підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою.
Дуже важливий аспект гендерного підходу до керівництва ігровою діяльністю дітей — збагачення змісту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям-жінкам ближчі ігри сімейно-побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих» іграх («у індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Ми намагаємося уникати такого специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім'ї. Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту — «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз'яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину. Тому ми для ігор пропонуємо використовувати предмети які відповідають статі дітей.
Організовуючи спільні ігри, зокрема з сімейно-побутової тематики («Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) і ігри-драматизації за сюжетами казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз'єднаність» ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.
Розглянемо організацію спільної трудової діяльності хлопчиків та дівчаток.
Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об'єднувати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.
Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка — молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.
Отже, завданням вихователів є формування тендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи гендерно-освітньої технології сприяє розширенню тендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії — дітей, батьків, вихователів.
У практиці роботи сучасного дошкільного закладу нерідко батьки звертаються до педагога по консультацію з питань статевого виховання свого малюка. Вихователі дошкільних закладів відзначають, що трапляються випадки, коли своєю статевою поведінкою дитина збентежує педагога, чи, як кажуть психологи, уводить його в стан фрустрації. Ми поставили перед собою завдання зібрати фактичний матеріал, який допоможе дослідити готовність учасників педагогічного процесу, а саме батьків вихованців та педагогів дошкільного навчального закладу, до здійснення статевого виховання дошкільників.