Сторінка
1
Пригнічення психоемоційного стану першокурсників пов’язане з процесами дезадаптованості в новому суспільстві тому, процес адаптації першокурсників до умов навчання у вузі є дуже складним та багатогранним, що включає цілий ряд аспектів, за якими стоять різні зони труднощів, з якими доводиться стикатися студентам на початковому етапі навчання.
Актуальною роботу ми вважаємо тому, що у сучасному суспільстві проблема психоемоційного стану виступає однією з ключових. Високі темпи життя, постійні перевантаження і дефіцит часу все більше впливають на психіку особистості і стають причинами різних відхилень в нормальній діяльності багатьох функціональних систем організму.
В наш час активно вивчається проблема психоемоційного стану першокурсників, що виражається в процесах пристосування до умов вищого навчального закладу, адже, дезадаптивність не зводиться лише до емоційного феномену, а відображається в мотиваційних, вольових, характерологічних компонентах особистості.
Протягом 2009-2010 років спостерігається тенденція до значного зростання кількості нервових розладів та розладів психіки і поведінки. Тому, адаптація людини до змін навколишнього середовища набуває все більшого значення для сучасної науки. Крім того, вивчення цієї теми є важливою умовою для оптимізації психічної діяльності, з метою максимального пристосування студентів першого курсу до навчального закладу.
Вступаючи до вищого освітнього закладу, студенти стикаються з рядом проблем, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до навчання у вищому освітньому закладі, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи, втрати роками закріплених взаємин з колективом та формуванням нових навичок, а також з невмінням здійснювати психологічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки. Із вступом до вищого навчального закладу, юнаки і дівчата потрапляють у незвичні для них умови, що спричиняє руйнування динамічного стереотипу і пов’язаних з ним емоційних переживань,що нерідко породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. Важким наслідком цього є стан напруженості і фрустрації, зниження активності студентів у навчанні, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків – втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Усе це призводить до психічного перевантаження, яке і погіршує психоемоційний стан, та сприяє порушенню психічного здоров’я особистості.
Тому важливо розглянути і дослідити проблему психоемоційного стану студентів перших курсів в умовах навчання у вищому закладі освіти, що допоможе розробити ефективну методику проведення заняття з фізичного виховання для покращення психоемоційного стану студентів першого курсу.
Виходячи з цього об'єктом дослідження є фізичне виховання як засіб корекції психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу.
Предметом – зміни психоемоційного стану студентів першого курсу вищого навчального закладу під впливом фізичного виховання.
Гіпотеза дослідження: під впливом фізичного виховання у студентів першого курсу зменшиться емоційний дискомфорт, підвищиться здатність до самоконтролю, покращаться адаптивні можливості, загальний стан організму, пам’ять та увага, знизиться рівень втомлюваності.
Метою роботи є розробка та наукове обґрунтування методики заняття з фізичного виховання для корекції психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати літературні джерела, що стосуються психоемоційного стану першокурсників вищого навчального закладу.
2. Дослідити стан поширеності застосування фізичного виховання для покращення психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу.
3. Розробити ефективну методику заняття з фізичного виховання для корекції психоемоційного стану першокурсників вищого навчального закладу.
4. Підготувати, спланувати та провести практичне спостереження.
5. Проаналізувати отриманні результати.
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що аналіз наукової літератури та результатів спостереження дозволили розробити методику диференційованого заняття з фізичного виховання для покращення психоемоційного стану студентів першого курсу вищого навчального закладу.
Практична значущість полягає у розробці ефективної методики проведення заняття з фізичного виховання для покращення психоемоційного стану першокурсників, що дасть змогу значно пришвидшити процес адаптації студентів перших курсів до умов вищого навчального закладу.
Апробація відбулась в рамках Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук від 15.11.2010 року, який проходив на базі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», У Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми фізичного здоров’я фахівця ХХІ століття» від 26.11.2010 року, яка проходила на базі Кіровоградського інституту розвитку людини «Україна», І Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасного суспільства» від 28. 01.2011 року, яка проходила на базі Кіровоградського інституту розвитку людини «Україна», та ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Здоровий спосіб життя – здорова нація – здорове суспільство» від 7.04.2011 року, яка проходила на базі Кіровоградського національного технічного університету.
Поняття психоемоційного стану
Психоемоційний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу.
На сьогодні не існує єдиної точки зору на проблему станів, так як стани особистості можна розглядати в двох аспектах. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в оточуючому середовищі. Процес адаптації – надзвичайно важливий аспект повноцінного існування особистості. Психологічна адаптація розуміється як один із провідних чинників і як необхідна умова соціалізації. Саме так її розглядав Л.С. Виготський, аналізуючи процес входження особистості у нові соціальні ситуації та процес формування у неї певного ставлення до суспільного оточення.
Так як психоемоційні стани є системними явищами, то системо утворюючим фактором для станів можна вважати актуальну потребу, яка ініціює той чи інший психоемоційний стан. Якщо вимоги зовнішнього середовища сприяють швидкому та легкому задоволенню потреби, то це сприяє виникненню позитивного стану – радості, натхнення, захоплення, а якщо імовірність задоволення низька або відсутня, то стан буде негативним по емоційному знаку. На думку А.О. Прохорова, на початку психоемоційні стани є неврівноваженими, а лише після отримання інформації або отримання необхідних ресурсів, вони набувають статичного характеру. Саме в початковий період формування стану виникають найбільш потужні емоції – як суб'єктивні реакції людини, що виражає своє відношення до процесу реалізації актуальної потреби.