Сторінка
4

Фізичне виховання як засіб корекції психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу

Тривала напружена розумова робота знижує також можливості організму до її якісного продовження, наступає стомлення, як нормальна реакція організму. Стомлення може викликати стан втоми, що з'являється перед настанням стомлення і є суб'єктивним почуттям людини. Втома наростає при нерозумінні значення виконуваної роботи, незадоволення її результатами, що часто спостерігається у студентів перших курсів.

В науковій літературі висвітлені положення про залежність психоемоційного стану від року навчання. Найбільш вірогідним періодом погіршення психоемоційного стану вважається перший рік навчання тому, що студенту необхідно перейти на нову систему здобування знань, змінити поведінку, адаптуватись до динаміки навчального процесу.

Було виявлено, що у студентів першого року навчання у вищому навчальному закладі показники здоров’я нижче середнього рівня становили в цілому по Україні у 73,1% опитаних студентів. При цьому за період навчального року в закладі освіти кількість студентів з низьким рівнем здоров’я збільшується з 44,1% на початку року до 46,5% в кінці. Такі незадовільні зміни у здоров’ї студентів безумовно пов’язані з великим стресовим навантаженням, перевтомленням, зниженням можливостей зорового апарату, у неналежному стані знаходиться і опорно-руховий апарат, що негативно впливає на психоемоційний стан.

При аналізі психоемоційного стану студентів вищих навчальних закладів було виявлено наступне:

по – перше, за даними стресогенності життєвих подій встановлено, що пороговий ступінь стресу мають 61,1% студентів.

по – друге, при аналізі таких сфер життя, як здоров’я, особисті контакти, спосіб життя, внутрішній спокій, побут, професійне життя, вченими було виявлено, що найбільш стресогенними сферами життя студентів є: проблеми у побуті, способі життя і внутрішньому спокої .

Оскільки резервні можливості організму не безмежні, довготривале стресове навантаження може призвести до виснаження та порушення адаптаційних властивостей організму та погіршення психоемоційного стану.

Таким чином, погіршення психоемоційного стану, що пов’язане з закінченням школи і вступом до вищого навчального закладу, новим колективом та умовами навчання, призводить до розбалансованості нервової системи, перевтоми, яка обумовлює зниження працездатності, підвищення роздратованості та збільшення агресивних настроїв і ризику нещасних випадків. Тому дуже важливим є виявлення розладів та корекція психоемоційного стану першокурсників на початку навчального року.

Підводячи підсумок вищезазначеного, можна зробити висновок, що психоемоційний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в оточуючому середовищі. У психоемоційних станах поєднуються характеристики психічних процесів і властивостей особистості. Аналіз психоемоційного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання. Психоемоційні стани групують за різними ознаками. За психологічними ознаками, залежно від роду занять особистості, за роллю в структурі особистості, за глибиною переживань, за характером впливу на особистість, колектив (групу), за тривалістю, за ступенем усвідомленості.

На першому році навчання у вищому закладі освіти спостерігається велике стресове навантаження. Оскільки резервні можливості організму не безмежні, таке стресове навантаження може призвести до виснаження та порушення адаптаційних властивостей організму, що безумовно веде за собою погіршення психоемоційного стану. Тому, для формування гармонійно розвиненої особистості та висококваліфікованого фахівця, важливим є своєчасне виявлення та корекція таких розладів психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу.

Поняття фізичного виховання

Найважливіше місце в науковій організації праці студента займає фізичне виховання, функції якого у вищий школі багатогранні та істотно впливають на навчально-пізнавальну, професійну та соціальну діяльність студента. Фізичне виховання впливає на формування духовної культури, естетичних смаків, моральних норм, покращує настрій, загальний та психоемоційний стан організму, підвищує пам’ять та увагу.

На думку М.С. Абразова, сучасний фахівець повинний відзначатися не тільки високим рівнем професійної підготовки, але і гарним здоров’ям.

У світлі сучасних представлень про здоров'я людини зростає значення раціонального організованого фізичного виховання у вузах, що стає найважливішим фактором забезпечення високого функціонального стану організму й оптимальної розумової працездатності студентів.

Процес навчання вимагає напруги пам'яті, стійкості і концентрації уваги, часто супроводжується виникненням стресових ситуацій (іспити, заліки), на що вказують багато науковців.

Поєднання зниження м'язової навантаження з наростанням інтенсивності нервово-психічної діяльності сприяє погіршення працездатності, зниження стійкості до простудних захворювань, передчасному старінню та збільшенню рівня захворюваності. Зниження рухової активності в першу чергу позначається на прояві порушень з боку нервової, серцево-судинної систем, органів дихання, системи травлення.

По відношенню до терміну «фізичне виховання» існує безліч визначень. Головною причиною такого положення є широта і багатогранність цього поняття. Узагальнення різних поглядів дозволяє зробити висновок про доцільність формулювання визначення цьому поняттю в широкому і вузькому значеннях слова. Відповідно до такого підходу фізичне виховання (в широкому значенні слона) – це вид виховної діяльності, специфічною особливістю якої є управління процесом використовування засобів фізичної культури з метою сприяння гармонійному розвитку людини. Фізичне виховання (у вузькому значенні слова) – це педагогічний процес, змістом якого є розвиток і вдосконалення рухових можливостей людини .

М.С. Герцик, О.М. Вацеба визначають термін «фізичне виховання», як спеціально організований процес всебічного розвитку фізичних і морально-вольових здібностей, формування і розвитку життєво важливих рухових навичок, умінь людини.

Дослідник Т.Ю. Демонський, вказує, що фізичне виховання – це процес передачі і результат оволодіння населенням, духовними і матеріальними цінностями, накопиченими у сфері фізичної культури.

На думку Т.Ю. Круцевич, фізичне виховання — це спеціалізований педагогічний процес цілеспрямованого систематичного впливу на людину фізичними вправами, силами природи, гігієнічними факторами з метою зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, удосконалення морфологічних і функціональних можливостей, формування і поліпшення основних життєво важливих рухових навичок, умінь і зв'язаних з ними знань, забезпечення готовності людини до активної участі б суспільній, виробничій діяльності і культурному житті.