Сторінка
2

Фізичне виховання як засіб корекції психоемоційного стану студентів перших курсів вищого навчального закладу

Важливу роль в характері усталеного стану грає «блок цілепокладання», який визначає як імовірність задоволення потреби, так і характер майбутніх дій. В залежності від інформації, що зберігається в пам’яті, формується психологічний компонент стану, що включає в себе емоції, очікування, установки, відчуття та «фільтри сприйняття». Останній компонент є дуже важливим для розуміння характеру стану, так як саме через нього людина сприймає світ та оцінює його. Після встановлення відповідних «фільтрів», об’єктивні характеристики зовнішнього світу вже не можуть в повній мірі впливати на свідомість, натомість головну роль відіграють установки, переконання і уявлення. Після виконання тих чи інших дій з зовнішніми предметами чи соціальними об'єктами людина приходить до якогось результату. Цей результат або дозволяє реалізувати потребу, що викликала даний стан), або результат виявляється негативним. У цьому випадку виникає новий стан – фрустрації, агресії, роздратування і т.д., в якому людина отримує нові ресурси, а значить – нові шанси цю потребу задовольнити. Якщо ж і далі результат залишається негативним, то включаються механізми психологічного захисту, які знижують напруженість психічних станів, і зменшують вірогідність виникнення хронічного стресу.

Проблема психоемоційних станів особистості і їхньої регуляції вивчалася як у теоретико-методологічному ( за В.Ф Ганзен, Г.Д. Єремєєвою, Т.А. Кириленко, Е. Кіршбаум, А.О. Кузнєцовою, А.О. Прохоровим, В.Д. Юрченко), так і в прикладному аспектах ( за Г.А. Габдреєвою, І. Гольдваргом, А. Крягжде, В. Лоос, Н. Пейсаховим).

Л.М. Балабанова зазначає, що особливою групою ризику у формуванні розладів психоемоційного стану є особи, праця яких пов'язана з нервовою та психічною напругою. До цієї групи, перш за все, треба віднести студентів, тобто осіб, які займаються напруженою розумовою працею.

Дослідники Г.П. Левківська, В.С. Сорочинська, В.С. Штифурак вказують, що в умовах сучасного життя, коли постійно збільшуються вимоги до молодих фахівців і зростає інтенсивність процесу навчання, підвищується психоемоційне навантаження студентів і дуже важливо передбачити виникнення психічної дезадаптації.

На думку Т.В. Кружевої та Ю.В. Серьогіна, серед студентів найбільш уразливою з точки зору адаптації групою є студенти молодших курсів, бо саме на початку навчання вони зіштовхуються з незвично високими вимогами до розумової працездатності, досить високим рівнем відповідальності, різноплановістю інформації, яку одержують.

За дослідником А.К. Гришаковим, під адаптацією слід розуміти процес приведення основних параметрів, їх соціальний та особистісний характер у стан динамічної рівноваги з новими умовами вузівського середовища як зовнішнього фактора по відношенню до студента.

А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов зазначають, що адаптована особистість – це особистість, яка знаходиться не завжди, але в більшій мірі в адаптованому стані і володіє високорозвинутими здібностями і уміннями до виходу із дезадаптованого стану, «зняттю» дезадаптованих факторів.

Б.М. Теплов вважав, що адаптація залежить від загальних і парціальних властивостей нервової системи, від індивідуальної здатності до саморегуляції, а між загальними і парціальними властивостями нервової системи існують функціонально-психологічні відмінності: загальні властивості є основою темпераменту, а парціальні – спеціальних здібностей.

Адаптація носить колективний характер (конкретні умови окремого вузу), це безперервний процес, який не припиняється ні на день, також цей процес відбувається з коливаннями, навіть впродовж одного дня відбуваються перемикання в найрізноманітніші сфери (діяльність, спілкування, самосвідомість).

О.В. Анякіна, Л.Н. Юр’єва, В.Є. Семеніхіна вважають, що період переходу від шкільного стереотипу навчання до студентського відіграє важливу роль у подальшому стані рівня здоров’я молодого організму. Напруга адаптаційно-компенсаторних механізмів через значне збільшення об’ємів нової та різнопланової інформації, стресових ситуацій, пов’язаних із заліками, іспитами, порушення режиму життя, адаптація до нового, «дорослого» колективу, дефіцит часу може призводити не тільки до тимчасових порушень психічної адаптації, але й до формування хвороби, особливо невротичного рівня.

Варто відзначити, що навчання у вищому навчальному закладі є природною моделлю, яка дозволяє спостерігати й вивчати розвиток процесів пристосування зростаючого організму до умов, які змінилися, або дезадаптації у випадку невідповідності чи виснаження компенсаторних можливостей організму, що зростає, при зміні вимог до рівня психічного здоров’я студентів.

На фоні розвитку хронічної перевтоми ( за О.Г Морозом) формуються спочатку реакції психічної дезадаптації, тобто погіршення психоемоційного стану, а потім – невротичні психічні розлади .

Ю.А. Александровський, А.В. Крижанівський зазначають, що спочатку ці розлади позбавлені чіткої клінічної форми й відрізняються невизначеністю своїх меж, що робить їх важкими для ідентифікації. Їх важко відмежувати не тільки від хвороби, але й від норми, тому, що не існує безперечних визначень хвороби, норми та здоров’я. Їх позначають як «явища, схожі на патологічні», «аналоги симптому», «неповний синдром», «компонент синдрому».

У механізмі порушень психічної адаптації провідне місце займають порушення в психоемоційній сфері (за О.Г. Морозом).

Неповна адаптація студентів, нерідко призводить до розвитку тривалої психоемоційної перенапруги, яка супроводжується нестійкістю різних систем організму (нервово-психічні, соматичні порушення).

Таким чином, можна зробити висновок, що психоемоційний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в оточуючому середовищі. Психологічна адаптація розуміється як один із провідних чинників і як необхідна умова соціалізації. Особливою групою ризику у формуванні розладів психоемоційного стану є особи, праця яких пов'язана з нервовою та психічною напругою. До цієї групи, перш за все, треба віднести студентів, особливо перших курсів, тобто осіб, які займаються напруженою розумовою працею.

Класифікація психоемоційних станів

Психоемоційні стани – мінливі стани людини. Як правило, емоційно насичені, виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров’я, ряду інших факторів. Психоемоційні стани, як й інші психічні явища, існують у вигляді переживань, ідей в свідомості людини та в тій частині психіки, яку називають несвідоме. Це означає, що їх неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів та дослідити методами природничих наук.

На думку А.О. Прохорова, психоемоційні стани можна класифікувати як вияви психічних процесів: