Сторінка
1

Історичні форми і методи організації навчання

Кожен народ мав історично обумовлену систему виховання, яка покликана духовно відтворювати націю, зберігати її в віках, примножити її культурно-історичні, національні здобутки. Національна система виховання складається з принципів, провідних ідей, форм, методів виховної роботи, типів навчальних закладів, концепцій виховання, що склались в масштабах України.

Сучасний громадянин повинен бути всесторонньо розвинутим, технічно освіченим, культурним, повинен володіти професійною майстерністю, здатним створювати і вдосконалювати нову техніку, примножувати традиції свого народу. Незважаючи на тимчасові економічні труднощі, необхідно учням та студентам постійно і безперервно поглиблювати знання, вдосконалювати майстерність, щоб в недалекому майбутньому вони могли стати в ряд з висококваліфікованими спеціалістами. Завданням вчителя є не тільки дати майбутньому фахівцю, сьогоднішньому учню, певний об'єм знань, але й навчити вирішувати складні завдання.

Поряд з системою зв'язку знань всередені кожного навчального предмета викладачі намагаються забезпечити і міжпредметні зв'язки. Вони використовуються тоді, коли знання по одному предмету потрібні при вивченні другого предмета або коли потрібно залучити знання з різних предметів.

Така різноманітна програма викладання вимагає підвищеної підготовки до уроків і створює ряд незручностей, зате поле діяльності до впровадження міжпредметних зв'язків необмежене. Крім того, викладачі залучають знання учнів з різних предметів загальноосвітнього циклу, зокрема хімії, фізики, математики, навіть історії. Міжпредметні зв'язки необхідні і тоді, коли явище повинно бути вивчено з різних сторінок, для чого потрібні знання по кількох навчальних предметах, наприклад, робота окремих машин і механізмів розглядається в світлі законів фізики і технічної механіки, при ознайомленні з конкретними технологічними процесами необхідні знання по технології конструкційних матеріалів, допусках, хімії, математиці. Суттєві міжпредметні зв'язки розширюють розумовий кругозір учнів, сприяють формування в них пізнавальних інтересів і підвищення активності в одержанні нових знань і умінь.

При опитуванні учнів бажано перевіряти їх знання по пройденому матеріалу взагалі, а не по одному-двох останніх уроках, як це практикується. Така метода себе оправдує, тому що учні змушені повторювати увесь матеріал, не знаючи, яке питання з якої теми їм зададуть, і даний предмет вони краще засвоюють. При цьому не забороняється користуватися конспектом. Тут враховується користь зорового сприйняття і так зване “привикання” до конспекту. До речі, наявність конспекту в кожного учня обов'язкове, періодично бажано перевіряти конспект і виставляти оцінки за ведення конспекту, що в значній мірі стимулює і якось ведення конспекту.

Велике значення відіграють лабораторно-практичні заняття з предметів, відпрацювання яких поглиблює знання учнів. Так, при відробці лабораторних робіт, учні можуть користуватися довідниковою літературою, що розвиває їхні знання.

Придаючи велике значення застосуванню наочності в навчанні, в той же час викладачі не намагаються її переоцінити, тому що чутливе сприйняття являє собою тільки початкову ступінь пізнання. Наступний етап пізнання - абстрактне мислення.

При використанні наочності, застосуванні роздаткового і наочного матеріалу при проведенні уроків викладачі намагаються дотримуватися методичних вимог: відбір тих чи інших видів наглядних посібників повинен вестися з врахуванням мети уроку; при роботі з наглядними посібниками необхідно керуватися процесом сприйняття їх учнями, направляю їх (учнів) увагу на найбільш суттєві сторони вивчаючого предмета, створюючи умови для прояву максимальної активності і самостійності; не перевантажувати урок наглядними посібниками, використовувати їх в кількості, необхідній для досягнення учбової мети; якщо на уроці потрібно показати декілька посібників, то демонструвати їх потрібно по мірі необхідності, але не всі зараз.

Заключним акордом використання форм та методів навчання є гра-конкурс по мотивам популярних телевізійних передач “Щасливий випадок”, “Що? Де? Коли?”, “Брейн-ринг”, “Поле чудес”. Як правило цей конкурс проводиться як підсумок тижня викладених предметів. Викладачі намагаюся до участі в цьому конкурсі залучити якнайбільше учнів з усіх груп. Заздалегідь підготовляються питання, визначаються учасники, залучаються педагогічні працівники, розробляється сценарій і проводиться вечір-конкурс. Ці змагання є досить емоційними, участь приймають всі присутні і саме головне, це дає гарні результати.

З метою свідомого і активного засвоєння учнями знань, навичок і умінь повинен підтримуватися постійний зв'язок з майстрами виробничого навчання. Вважається, що вищою формою свідомості і активності учнів є їх творча активність, яка проявляється при оволодінні теоретичним матеріалом, виконанню завдань і творчих робіт в майстерні, у виробничих умовах.

Учні та студенти приймають участь одночасно в двох видах діяльності - теоретично пізнавальній і виробничо-практичній, при цьому пред'являються особливі вимоги до характеру і способах реалізації дидактичних принципів і вимог.

Метод - шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання - шлях навчально - пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання.

Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання) і діяльності учня (учіння). Учитель здійснює різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчального процесу, учень сприймає, осмислює, запам'ятовує тощо цей матеріал.

Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво, партнерство. Це дозволяє зробити висновок про те, що під методом навчання слід розуміти спосіб упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, спрямованої на досягнення завдань процесу навчання.

Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів.

У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами взаємозворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.

У структурі методів виділяються прийоми. Прийом - це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаною логікою дидактичного завдання.

Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для з'ясування суті питання, для розкриття змісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Метод є способом діяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом - це окремий крок, фазова дія в реалізації методу.