Сторінка
12

Формування музично-інтелектуальних умінь учнів молодших класів

При побудові уроку та організації учбової діяльності ми враховували такі закономірності мислення:

1. роль мислення учня у процесі сучасного навчання;

Мислення в учбовій діяльності проявляється як розуміння учбового матеріалу, робота мислення пов'язана з постановкою цілій в учбовій діяльності. Роль мислення у сучасній школі набуває більше вагомості. Учень повинен не тільки здобути знання, вміння, засвоїти складені людські засоби діяльності, але й оволодіти творчим підходом до її здійснення, розвинути постійну зацікавленість у самовихованні.

2. мотивація:

Будь яка діяльність, мислення також, породжується мотивами. Мотиви - це те, що спонукає діяльність людини. Існують різні мотиви мислення: внутрішні (це пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом та процесом мислення) та зовнішні (зовнішні по відношенню до процесу мислення), таким чином, якщо вчитель бажає навчити учнів мислити, дійсно розвивати їх мисливські здібності, тоді він повинен сформувати та підтримувати у учнів пізнавальні мотиви.

3. цілі мислення:

Важливу роль у процесі навчання грають цілі які мотивують навчання, якщо цілі учня відрізняються від цілей вчителя процес навчання дуже ускладнюється, тому для ефективної праці на уроці та вдома вчитель повинен ретельно продумувати систему впливу для того, щоб сформувати цілі учнів відповідно цілям вчителя.

4. готовність до мислення:

Для того щоб процес мислення був ефективним необхідно, щоб у людини була сформована готовність до мислення, ця готовність нерідко залежить від психологічного настрою людини, тому вчитель повинен підтримувати позитивне відношення учня до своїх здібностей, заохочувати його, схвалювати, тощо .Для того щоб процес навчання мав розвиваючий ефект треба проводити зайняття на максимальному рівні складності.

5. рефлексивна регуляція:

Важливо, щоб учень міг керувати своїм мисленням, тобто міг аналізувати й зміст свого мислення, й саму діяльність мислення.

6. формування системи знань. Критерії розуміння.

Мислення неможливе без знань, але знання формують світогляд дитини, тому вчитель повинен проводити спеціальну роботу по узагальненню знань, відокремлення головного, по формуванні чіткої ієрархії понять. Критеріями можуть бути певні дії учня пов'язані з засвоєним матеріалом.

7. активність мислення.

Ступінь активності мислення учнів буває різна, коли учень не зацікавлений у набутті знань рівень активності його мислення дуже низька, тому для повноцінної роботи необхідна інтелектуальна ініціатива учня, таким чином активність мислення - це своєрідна інтегральна характеристика процесу мислення.

Також у процесі навчання ми враховували індивідуальні особливості мислення учня.

Таким чином, все вище доведене приводить нас к висновку, що музичне мислення є частиною більш ширшої категорії - мислення художнє, тобто включається у загальне розуміння мислення як вид людською діяльності, але в той самий час має свої специфічні особливості пов'язані, з одного боку, з виявленням відношення як суттєвій характеристики цвілевої спрямованості даного типу мислення, з іншого боку, з інтонаційній суттєвістю даного процесу.

Музичне мислення характеризується єдністю п'яти компонентів: мотиваційно-потребового, емоційно-почуттєвого, творчо-діяльнісного, когнитивно-операційного, оцінювально-операційного.

У нашому дослідженні розвиток музичного мислення проводився за спеціально організованою системою.

Програма з музичного мистецтва у 2-му класі передбачає закріплення, поглиблення та розширювання музичних знань, вмінь та навичок, набутих у 1-му класі. У 2-му класі продовжується робота стосовно сприймання головних жанрів музичного мистецтва (пісні, танцю, маршу) у їх зв'язку з життям, у виразному і зображальному значенні.

Уява - особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Ні в чому іншому, крім уяви, не виявляється ідеальний і загадковий характер психіки. Саме бажання зрозуміти, що таке уява, привертало увагу до психічних явищ у стародавності і продовжує стимулювати його в наші дні.

Завдяки уяві людина діє, розумно планує свою діяльність і керує нею. Майже вся людська культура, матеріальна і духовна, є продуктом уяви і творчості людей. Уява виводить людину за межі його цюхвилинного існування, нагадує йому про минуле, відкриває майбутнє. Володіючи багатою уявою, людина може «жити» у різному часі, що не може собі дозволити ніяка інша істота. Минуле зафіксоване в образах пам'яті, що воскрешаються довільно зусиллям волі, майбутнє представлене в мріях і фантазіях.

Крутецький розглядає уяву як це створення образів, таких предметів і явищ, що ніколи не сприймалися людиною раніш. Вона завжди будується на переробленому матеріалі минулих сприйнять. Уява належить до числа вищих пізнавальних процесів і є необхідним елементом творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу продуктів праці, а також забезпечує створення програми поводження в тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю. Разом з тим уява може виступати як засіб створення образів, що не програмують активну діяльність, а замінює її. Уява є основою наочно-образного мислення, що дозволяє людині орієнтуватися в ситуації без безпосереднього втручання практичних дій. Образи уяви не завжди відповідають реальності, у них є елементи фантазії, вимислу. Основна тенденція уяви - перетворення уявлень (образів), що забезпечує в кінцевому рахунку створення моделі ситуації свідомо нової, що раніше не виникала. Уява - це відображення реальної дійсності в нових, несподіваних, непередбачених сполученнях і зв'язках. Навіть якщо придумати щось зовсім надзвичайне, при ближчому розгляді з'ясується, що всі елементи цього вимислу є аналізом незліченної безлічі факторів, підкреслені з минулого досвіду.

Крутецький виділяє наступні види уяви:

- Мимовільна уява - найбільш проста форма. Це ті образи, що виникають без спеціального наміру й зусиль волі з нашої сторони. Одне з видів нетрадиційної уяви - сновидіння.

- Довільна уява - виявляється в тих випадках, коли нові образи виникають у результаті спеціального наміру людини уявити щось конкретне, визначене. Учень на уроці музики уявляє собі образ знайомого казкового героя, слухаючи музику.

- Відтворююча уява - представлення нових для людини об'єктів відповідно до їхнього опису, схемою. Особливо велика роль уяви, що відтворює, при читанні художньої літератури: учень за допомогою відтворюючої уяви, уявляє собі те, що передано словом, потрібно мати достатні знання. Якщо знання недостатні, то і уявлення можуть бути перекрученими.

Для створення правильних представлень важливо використовувати наочний матеріал. Опора на наочний матеріал допомагає роботі відтворюючій уяві - образ стає більш точним. Наприклад, слухаючи музичний твір композитора-імпресіоніста, добре показати репродукції картин цього ж напрямку.

З феноменом уяви насамперед зв'язаний процес художньої творчості. Так, з репродуктивною уявою може бути співвіднесений такий напрямок у мистецтві як натуралізм, а також почасти реалізм. Наприклад, по картинах І.І. Шишкіна можна вивчати флору російського лісу, тому що всі рослини на його полотнинах виписані з «документальною» точністю. Художники 1-ї половини XIX ст. - І. Крамськой, І. Рєпін, В. Петров - також намагаються максимально наблизити своє мистецтво до дійсності.