Сторінка
11

Формування музично-інтелектуальних умінь учнів молодших класів

Таким чином, аби вірно побудувати свою роботу, вчитель музики повинен знати особливості кожного дитячого віку і враховувати їх в своїй діяльності.

Наше експериментальне дослідження проходило на протязі 2009-2010 навчального року в середній загальноосвітній школі № 122 м. Харкова серед учнів 2-х класів. В експерименті було задіяно 28 дітей контрольного класу та 30 дітей експериментального класу.

При організації та проведенні нашого експериментального дослідження ми дотримувалися наявністю таких умов:

1. включення дитини до активної діяльності в галузі музичного мистецтва та накопичення нею позитивного досвіду творчості у різних видах музичної діяльності.

2. сприяння становленню учня як суб'єкта творчості та утворенню позитивної Я-концепції:

а) створення доброзичливої атмосфери;

б) організація колективноїї творчості, в процесі якої учні мають можливість природно й невимушено і в той же час конструктивно спілкуватися незалежно від рівня свого музично-творчого розвитку;

в) спільне спрямування учителя і учня до розв'язання проблем та отримання взаємного задоволення від спілкування;

г) створення ситуацій успіху з використанням "прихованих інструкцій", педагогічного навіювання, авансування та визнання "персональної виключності" дитини;

д) визнання активної ролі дитини ті рівнозначності позицій дитини і дорослого, діалогічність стосунків;

е) поступове] зменшення допомоги школяреві в його творчих спробах;

є) застосування проблемно-пошукових ситуацій, за допомогою яких дитина навчиться самостійно вирішувати проблеми, здобувати знання, долати труднощі та відчувати задоволення, від власних перемог;

3. забезпечення можливостей найповнішого вияву свого творчого потенціалу;

а) організація яскравих та динамічних творчих занять за принципами послідовності та етапності пізнавально-творчої діяльності учня без громіздких інструкцій та зайвого теоретичного матеріалу;

б) створення оптимальних зв'язків між навчальним матеріалом, творчими завданнями, плануванням діяльності та рівнем розвитку музично-творчих здібностей дітей, їхніми інтересами, схильностями, потребами ти досвідом;

в) застосування індивідуально-диференційованої о підходу;

г) зняття регламенту на виконання завдань та надання дитині свободи думати, відчувати й діяти згідно із власними бажаннями;

д) зняття страху перед помилками через пояснення їх пізнавального значення; е) оцінювання творчих успіхів дитини з позицій їх значущості як для самої дитини (для творчого розпитку її індивідуальності), так і для спільної справи.

Важливим чинником у розвитку творчої активності учня є педагогічна творчість вчителя, який здатен: на власному прикладі демонструвати творчі можливості людини; виконувати функції тактичного й делікатного консультанта, що завжди підкаже, підтримає; не нав'язувати свої погляди, залишаючи дитині свободу вибору; зрозуміти, прийняти і визнати вияви творчої активності учня.

Розвиток творчої активності молодших школярів передбачає застосування в навчально-виховному процесі активних форм і методів, що спрямовані на формування творчих здібностей, певних особистісних якостей, стійкого інтересу до пізнавальної музичної діяльності. Виховні методи мають грунтуватися не на механізмі зовнішнього підкріплення (заохочення і покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах, механізмах співпереживання і позитивного емоційного оцінювання, які апелюють, насамперед, до самосвідомості та свідомого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей.

В організації навчального процесу необхідно враховувати і такі психофізіологічні особливості дитини, як швидка втомлюваність, виснажливість, невміння адекватно протистояти перешкодам, нервовим перенавантаженням, уповільненість реакцій у переключенні з однієї діяльності на іншу поряд із високим ' рівнем збудження та емоційною вразливістю, залежність ефективності діяльності від відсутності обмежень у часі. Тому що перш за все ми повинні піклуватися про те, щоб не завдати шкоди зростаючому організму, і за цим принципом будувати і систему педагогічних впливів щодо розвитку всіх потенціалів особистості.

Експериментальне дослідження проводилося протягом 2009-2010 навчального року на базі середньої загальноосвітньої школи № 122 серед учнів молодших класів. В експерименті прийняли участь 28 учнів контрольного класу та 32 учні експериментального класу.

На першому, констатуючому етапі ми передбачали виявити рівень сформованості музично-інтелектуальних умінь учнів молодших класів. З цією метою ми провели опитування та анкетування учнів контрольного та експериментального класів та урок за темою : «Куди ведуть нас пісня, танець, марш».

Констатуючий експеримент виявив такі рівні сформованості музично-інтелектуальних умінь:

в учнів контрольного класу низький рівень виявили 52% дітей

середній рівень у 46% дітей

високий рівень у 2% дітей.

Учні експериментального класу виявили такі рівні сформованості музично-інтелектуальних умінь:

- низький рівень спостерігався у 56% дітей

- середній рівень у 42% дітей

- високий рівень у 2% дітей.

Ми розглядаємо музично-інтелектуальні уміння як сукупність таких чинників: музичне мислення, музична память, уява.

Виявлений стан справ в галузі сформованості музично-інтелектуальних умінь учнів контрольного та експериментального класів свідчить про низький рівень сформованості вище означених умінь. Мета експериментальної роботи: формування музично-інтелектуальних умінь школярів молодших класів в процесі сприймання музики.

Завдання:

- формування музично-інтелектуальних умінь школярів;

- збагачення духовного світу учнів.

Експериментальне дослідження тривало протягом 2009-2010 навчального року. В експерименті було задіяно два класи: експериментальний та контрольний. Контрольний клас вчився за звичайною програмою з музичного виховання. Учням експериментального класу ми запропонували низку уроків, метою яких було формування музично-інтелектуальних умінь в процесі сприймання музики.

Музично-інтелектуальні вміння ми розглядаємо як сукупність таких чинників: музичне мислення, музична память та уява.

Поняття "музичне мислення" Л. Дис у своїй статті визначає як "реалізуємий" у інтонуванні процес моделювання системи співвідношень суб'єкта та реальної дійсності." Музичне мислення має свою специфічність, яка викликає деякі труднощі методологічного характеру в процесі його аналізу. Дійсіно, інтонаційні поняття та категорії музичного мислення повинні бути переведені у категоріальний апарат музикознавства. Але будь-який переклад надає неповне та неадекватне ставлення до об'єкта. Компенсувати це можливо лише пропонуванням суворої системності, взаємозалежності та взаємо обумовленості усього категоріального апарату.

Огляд теоретичних (філософсько-естетичних, музикознавчих і психолого-педагогічних) джерел допоміг визначити компонентну структуру творчого мислення. Вона становить єдність п'яти компонентів: мотиваційно-потребового (усвідомлення потреби у розвинутому музичному мисленні, інтерес до створення і виконанні музики); емоційно-почуттєвого (відчуття характеру музики, наявність естетичного задоволення від виконання); творчо-діяльнісного (створення творчої атмосфери художньо-педагогічної взаємодії, незалежність у роботі, оригінальність виконавської інтерпретації); когнітивно-операційного (спеціальні знання про музику як вид мистецтва: музична мова, інтонаційна система, стиль, тощо); оцінювально-орієнтаційного (спеціальні уміння, пов'язані з аналізом музичного твору і формулюванням оцінного судження). Ці компоненти мають спільни риси з компонентами загального мислення (дивись схеми 1 та 2).