Сторінка
17

Подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами

tемп = 2.2

Критичні значення

Отримане емпіричне значення t (2.2) знаходиться у зоні невизначеності. Ми припускаємо, що емпіричне значення потрапило до зони визначеності, що говорить о наявності розбіжностей. Експеримент виявився вдалим.

Отже, порівнювальні критерії показників у викладачів контрольної групи на етапі констатувального експерименту та експериментальної групи на етапі контрольного зрізу, статично відрізняються. Це говорить про те, що комплекс корекційно-розвивальних прийомів та засобів, спрямованих на подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами ефективний.

Після завершального контрольного експерименту підсумкова діагностика показала, що на час закінчення повного циклу підготовки за корекційно-розвивальною програмою подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії, у викладачів експериментальної групи виявили позитивну динаміку у взаємодії зі студентами.

Отримані результати переконливо свідчать про ефективність запропонованої технології подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії й підтверджують висунуту гіпотезу щодо ефективності подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами через реалізацію комплексу прийомів та засобів, спрямованих на їх подолання.

Разом із тим, аналіз проведеної експериментальної роботи вказує на низку проблем, які виявилися під час експерименту і потребують подальшої роботи, зокрема – удосконалення діагностичного інструментарію, розробки прийомів та засобів подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами, уточнення критеріїв та показників і процедури їх вимірювання.

За результатами проведеного нами експериментального дослідження проблеми подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами можна зробити висновок, що у порівнянні з результатами констатувального зрізу на початок експерименту в експериментальній групі суттєво зменшилися рівні показників наявності комунікативних бар'єрів. Якщо на початок дослідження відсоток тих викладачів у яких був високий показник наявності комунікативних бар'єрів за критеріями: невміння слухати, невміння управляти власними емоціями та низькі емпатичні здібності складав відповідно 30%, 40% та 50%, то наприкінці знизився до 10%, 0% та 10%. У контрольній групі ми не спостерігали такої позитивної динаміки. Для того, щоб з’ясувати наскільки вплинула корекційно-розвиваюча робота на зниження рівня комунікативних бар'єрів у досліджуваних експериментальної групи, ми застосували метод математичної статистики, а саме t-критерій Стьюдента, який показав, що порівнювальні критерії показників у викладачів контрольної групи на етапі констатувального експерименту та експериментальної групи на етапі контрольного зрізу, статично відрізняються.

Все це свідчить про ефективність розробленої нами програми формування готовності викладача до подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії зі студентами. Важливим підсумком емпіричного дослідження є підтвердження нашої гіпотези стосовно того, що комунікативні бар’єри у взаємодії викладача зі студентами будуть майже відсутні, якщо цілеспрямовано використовувати комплекс прийомів та засобів щодо їх попередження й подолання.

Дана проблема на сьогодення є дуже актуальною й значущою та потребує подальшого вивчення: удосконалення діагностичного інструментарію, розробки прийомів та засобів, вправ та методичних рекомендацій щодо подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами, уточнення критеріїв та показників і процедури їх вимірювання.

Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження дозволяють розкрити деякі психолого-педагогічні аспекти виявлення та подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами. Дане дослідження демонструє значимість і певний інтерес запропонованої теми.

Для виконання поставленої мети були вирішені наступні завдання:

1. Надане визначення й аналіз предмету дослідження у психолого-педагогічній та методологічній літературі. В результаті теоретичного аналізу літератури з теми, яка нас цікавить, ми змогли відібрати і систематизувати матеріал, щоб конкретизувати і уточнити ті аспекти комунікативних бар’єрів, на які спрямоване дане дослідження.

2. Розкрита сутність поняття «комунікативний бар’єр» і з’ясовано, що комунікативні бар’єри – це психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації.

3. На констатувальному етапі дослідження були відокремлені критерії (мовленнєва некомпетентність, невміння і небажання слухати співрозмовника, невміння управляти власними емоціями, неуважність, відсутність емпатії, низький рівень самоконтролю у спілкуванні) та показники діагностики комунікативних бар’єрів у взаємодії викладача зі студентами та їх рівні: високий, середній, низький.

4. Розроблена, обґрунтована та експериментально перевірена програма формування готовності викладача до подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії зі студентами, в основу якої покладено використання комплексу прийомів і засобів, щодо подолання комунікативних бар’єрів. В наслідок експерименту встановлено, що впровадження програми з формування готовності викладача до подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії зі студентами сприяло зниженню рівня показників комунікативних бар'єрів у викладачів експериментальної групи.

Для того, щоб з’ясувати наскільки вплинула корекційно-розвиваюча робота на зниження рівня комунікативних бар’єрів у досліджуваних експериментальної групи, ми застосували метод математичної статистики, а саме t-критерій Стьюдента, який показав, що порівнювальні критерії та показники у викладачів контрольної групи на етапі констатувального експерименту та експериментальної групи на етапі контрольного зрізу, статично відрізняються.

5. На основі проведеного теоретичного аналізу та результатів експериментального дослідження були зроблені висновки та складені методичні рекомендації, щодо прийомів та засобів подолання комунікативних бар’єрів у взаємодії викладача зі студентами.

Таким чином, розглянуто теоретичні положення щодо подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладачів зі студентами, поглиблено уявлення про міжособистісну взаємодію; з’ясовано сутність, види, критерії та рівні діагностики комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами; розроблена та експериментально перевірена програма формування готовності викладача до подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії зі студентами; зроблені висновки та складені методичні рекомендації щодо подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами.

Отже, за підсумками проведеного дослідження вдалося вирішити поставлені завдання й підтвердити висунуті положення. Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів підготовки викладачів до подолання комунікативних бар’єрів у взаємодії зі студентами, і не претендує на всебічне розкриття означеної проблеми. Перспективи дослідження в цьому напрямку можуть бути зв’язані з удосконаленням діагностичного інструментарію, розробкою прийомів та засобів, вправ та методичних рекомендацій щодо подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами, уточненням критеріїв та показників і процедури їх вимірювання.