Сторінка
13

Подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами

Через 5 хвилин ми зупинили бесіду і перейти до наступного кроку. «Реципієнт» за 5 хвилин повинен був повторити «комуніканта», що він зрозумів з двох його розповідей про себе, тобто про труднощі та проблеми у спілкуванні і його сильні сторони в спілкуванні. Протягом цих 5 хвилин «комунікант» весь час мовчав і тільки рухом голови показував, згоден він чи ні з тим, що говорить «реципієнт». Якщо він робив негативний рух головою на знак того, що його неправильно зрозуміли, то «реципієнт» повинен був повертати до тих пір, поки не отримає підтвердження правильності своїх слів. Після того як «реципієнт» висказав все, що він запам'ятав з двох оповідань «комуніканта», останній міг казати, що було пропущено або спотворене.

У другій частині вправи учасники пари мінялися ролями: той, хто був «реципієнтом», стає «комунікантом» і навпаки. Всі чотири кроки вправи повторюються. В ході обговорення вправи групі були задані такі питання: «Як вам вдавалося виконувати запропоновані правила, які правила було легше виконувати, які складніше?». «Про що вам було легше говорити про свої труднощі і проблеми в спілкуванні або про сильні сторони?», «Яке враження справила на вас та частина вправи, коли ви були «комунікантом», який вплив на вас чинили різні дії «реципієнта», як вони вами сприймалися?» тощо.

Ця вправа дає дуже різнопланові результати. Найбільш простий шлях – рефлексія процесу слухання, в результаті чого формується уміння слухати іншого, усвідомлюються такі бар'єри слухання, як оцінювання, бажання дати пораду, розповісти щось з свого досвіду тощо. Більш складний шлях – аналіз виникає у ході роботи почуттів, зокрема таких, які супроводжували розповідь про труднощі та проблеми у спілкуванні і розповідь про сильні сторони.

Група отримала домашнє завдання.

Метою наступного заняття був показ способів зняття внутрішньої напруженості, агресії, гніву, придбання навичок позбавлення від образи, інших негативних емоцій. Встановлення позитивного зворотного зв'язку, розвиток емпатичних здібностей.

Емоції – особливий клас властивих особистості психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставлення людини до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності. Завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись промовою, судити про стан один одного. Будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями.

Нерідко загострення негативних емоцій викликається не поведінкою інших, а роздратуванням на самого себе. Напевно, кожен часом картав себе за те, що будь-які якості перешкодили йому в тій або іншій ситуації. Подібні внутріособистісні конфлікти віднімають час і енергію, порушують емоційну рівновагу. На подолання цих конфліктів і спрямовані вправи, які використовувались під час п’ятого заняття.

Перед його початком проводився ритуал індивідуального привітання, а потім у колі – ритуал вітання групи, рефлексія минулого заняття. Першою була вправа «Два барани». У її ході гравці розбивалися на пари. Широко розставивши ноги, нахиливши вперед тулуб, впиралися долонями і лобами друг у друга. Завдання – протистояти один одному, не рухаючись з місця. Можна було видавати звуки «Бе-е-е».

Наступна Вправа – «Лаємося овочами». Учасникам було запропоновано посваритися овочами: «Ти – огірок», «А ти редиска», «Ти – морквина», «А ти – гарбуз» тощо.

Потім виконувалась вправа «Заземлення». Ми просили учасників пригадати ситуацію, що викликає образу, інші негативні емоції. Представити ці емоції як пучок негативної енергії (вихідний від людини, конфліктної ситуації), яка входить до них, проходить через них, як через провідник, не завдаючи ніякої шкоди, і вся спокійно йде в землю. Після цієї вправи слідувало обговорення.

Точне емпатичне розуміння включає процеси адекватного уявлення та комунікації. Правильно представити – значить сприйняти, що відбувається всередині іншої людини, що вона переживає. Це вимагає досить тісного контакту в процесі спілкування, щоб бачити світ очима інших і в той же час досить чітко відрізняти їх переживання від своїх. Адекватне уявлення про те, що відбувається у внутрішньому світі іншої людини, є необхідною, але не достатньою умовою гарної комунікації. Емпатично спілкуватися – значить переконати інших у своєму розумінні як їх почуттів, так і поведінки і досвіду, що лежать в основі цих почуттів.

Наступні вказівки сприяють навчанню точному емпатичному розумінню:

1. Зосередьтеся на вербальних і невербальних повідомленнях і формах емоційної експресії іншої людини.

2. Намагайтеся на ранніх стадіях навчання емпатії використовувати слова та вирази, за значенням і емоційним зарядом взаємозамінні з тими, які використовувалися під час акту комунікації. Це називається парафразом.

3. Формулюйте відповіді на мові, яка найбільш співзвучна співрозмовнику.

4. Використовуйте емоційний тон, відповідний тону, узятому співрозмовником.

5. Глибше осягаючи емоційний стан іншого, намагайтеся уточнювати і розширювати сенс його повідомлення. Це допомагає співрозмовнику висловити почуття, які до цього він висловити не міг.

6. Намагайтеся усвідомити і зрозуміти почуття і думки, які не були прямо виражені співрозмовником, але, мабуть, малися на увазі в повідомленні. Намагайтеся заповнити те, що упущено в повідомленні, а не просто давайте співрозмовнику зворотний зв'язок.

Потім виконувалась вправа «М’яч». Учасники кидали по черзі один одному м'яч, при цьому говорили про безумовні переваги, сильні сторони того, кому кидається м'яч.

Далі була вправа «Комплімент» у ході якої учасники бралися за руки, дивилися один на одного. Треба було постаратися краще відчути один одного. Один з учасників входив у коло і йшов уздовж нього за годинниковою стрілкою, зупиняючись біля кожного учасника, який у цей момент йому казав комплімент. Після того як перший учасник пройшов чотирьох, другий починав рух слідом за ним і так по черзі.

Наступною була вправа «Сліпе слухання». Дві пари виконували вправу, інші спостерігали. Члени пари сідали за стіл так, щоб не бачити рук один одного (за перешкодою або спиною один до одного). Кожному члену пари давалося по 7 сірників, одному з них ми склали з 7 сірників фігуру. Завданням цього члена пари було пояснити іншому, як лежать сірники, щоб той зміг викласти зі своїх сірників точно таку ж фігуру. Заборонялося дивитися на те, що робить партнер і задавати один одному будь-які питання. Потім перешкода знімалася, порівнювалися результат і зразок. Після вправи учасники обговорювали труднощі, які у них виникали в ході завдання.

В кінці заняття група отримала домашнє завдання.

Шосте заняття групи було повністю присвячено діловій грі «Вежа». Ділова гра – спільна робота учасників групи для виконання деякого завдання з можливим поділом ролей. Зміст гри – створення нових проектів. Ця гра підвищує рівень активності учасників завдяки інтересним завданням, чіткій інструкції, атмосфері змагання. Матеріали, які потрібні в ході гри: газети, картон, клей, скріпки, скоч. Гра розрахована на 1 годину 15 хвилин. Метою гри була побудова команди, в якій робиться спроба показати подолання комунікаційних бар'єрів між учасниками.