Сторінка
1
За роки незалежності у зв’язку з модернізаційними процесами у країні, і у вищій школі зокрема, зміною навчальних планів, напрямів і спеціалізацій, певний час існували проблеми з навчально-методичним забезпеченням навчальних дисциплін. Бракувало сучасних підручників, посібників, навчальних видань для самостійного вивчення програмного матеріалу. У цей період склалася своєрідна педагогічна “майстерність”, коли викладач був змушений диктувати зміст основних положень, а студент – його занотовувати.
Нині ситуація суттєво змінилася. З абсолютної більшості дисциплін існують сучасні підручники, посібники та інший методично-довідковий матеріал, часто підготовлений самими викладачами вищої школи.
Але виникла нова проблема. Окремі викладачі вже звикли до тієї, своєрідної методики викладання. Одні на ній виросли, не знають і не хочуть знати іншої. Деякі викладачі усвідомлюють всю порочність викладання під диктовку, але не відмовляються від неї, оскільки вона не потребує особливих напружень з підготовкою спеціального навчально-методичного супроводження дисциплін. Немало є викладачів, яким бракує досвіду, професійних навичок, знання сучасних методик і технологій викладання. Тут доцільно налагодити систему підвищення кваліфікації викладачів, особливо молодих на базі навчально-методичних відділів самих вищих навчальних закладів (організація різноманітних систем навчання: “школа молодого викладача”, “школа підвищення педагогічної майстерності”).
За нинішнього зростання потоків наукової інформації репродуктивне засвоєння студентом необхідного обсягу знань стає неможливим. За таких умов зменшується частка прямого, зовні заданого інформування та розширюється застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача і повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об’єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.
Системний комплексний підхід до запровадження інноваційних технологій навчання
Важливим моментом реструктуризації навчального процесу є запровадження інноваційних освітянських технологій. Рішення цих завдань спрямовано на:
- перехід від педагогічного традиціоналізму до нових форм і методів навчання, орієнтованих на формування творчої особистості, яка вміє поєднувати в різних варіантах теоретичні знання, наукові здобутки з вирішенням питань, які виникають на практиці;
- підвищення творчої активності студентів під час аудиторних занять шляхом упровадження ділових і рольових ігор, ігрового проектування;
- посилення мотивації студентів до самостійної роботи з метою поглиблення знань і здобуття вмінь і навичок;
- забезпечення наскрізної комп’ютеризації навчального процесу та створення комп’ютерних (інформаційних) систем його підтримки;
- інтенсифікацію навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять з участю викладача при наданні повного обсягу знань і підвищенні якості навчального процесу;
- розробку інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКМЗД).
Розробка та застосування інноваційних технологій навчання, а також діагностика якості знань у вищих навчальних закладах мають носити систем ний характер, що дозволяє забезпечити взаємозв’язок між усіма елементами навчального процесу, підвищує рівень його керованості та навчально-методичного забезпечення. Вони також мають бути впровадженими в усіх формах навчання, по всій вертикалі навчального плану (в усіх дисциплінах), по горизонталі навчального плану (в усіх видах навчального процесу: лекції, семінари, практичні, лабораторні, самостійна робота студента, практика, заліки, іспити, поточний контроль), у всіх спеціальностях і спеціалізаціях.
Системна спрямованість змісту освіти визначається освітньо-професійними програмами, в яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, встановлено вимоги до змісту, обсягу, рівня освітньої та професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності. Вони використовуються під час розробки та коригування відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін, розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівців, визначення змісту навчання як бази для опанування відповідних спеціальностей та кваліфікацій.
Структурно-логічні схеми підготовки фахівців – організаційні алгоритми реалізації освітньо-професійних програм, навчальних планів, робочих навчальних програм дисциплін у їх єдності та взаємопідпорядкованості. В основу структурно-логічних схем покладено принципи випереджувального навчання, неперервності, послідовності та наступності навчання.
Системний характер змісту підготовки фахівців полягає також у науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу. Він складається з нормативної та вибіркової частин. Загальний обсяг годин аудиторної та самостійної роботи студентів знаходиться у межах 50% від обсягу годин, визначених навчальними планами на вивчення дисциплін.
Інтенсифікація навчального процесу передусім пов’язана з проведенням аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарів, лабораторних) на базі новітніх технологій. Це спонукає до проведення лекційних занять за трьома варіантами:
- традиційне читання з візуальним супроводженням (зниження витрат часу на 8-10%);
- інтенсивне читання з використанням опорного конспекту та візуального супроводження (зниження витрат часу на 40-50% порівняно з традиційною лекцією);
- консультативно-проблемне читання з опорним конспектом і візуальним супроводженням на основі самостійного вивчення студентом розділу (теми) курсу (зниження витрат часу на лекції на 60-70%).
Нові тенденції яскраво проявляються в технологіях проведення семінарських занять:
- традиційна форма проведення з елементами інновацій (з використанням навчальних тестів за роздаточним матеріалом чи в комп’ютерному варіанті; рольових ігор; бліц-розминка);
- семінари-дискусії (проблемні), брейнринги, наукові семінари;
- семінари за принципом самоорганізації студентів.
Поліпшуються й технології проведення практичних занять:
- традиційна форма проведення з елементами інновацій (вхідний контроль володіння темою на основі комп’ютерного тестування, розрахунки з використанням комп’ютерних програм продуктів), які дозволяють звільнити час для обговорення результатів вирішення завдань та опрацювання пропозицій для прийняття управлінських рішень;
- ігрове проектування;
- ділові ігри, в тому числі з використанням комп’ютерних версій, розроблених кафедрами університету або придбаних програмних продуктів;
- технології кейс-методу (методу ситуаційного навчання);
- технології “Уорк-шоп”, спрямовані на вирішення ситуації чи розробку проекту малими групами;
- відео тренінги, відеофільми.
Значного поліпшення потребують й технології практичної підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог багатоступеневої освіти. Нагального застосування у зв’язку з цим потребує організація наскрізної практичної підготовки, яка зумовлює безперервність її проведення для одержання достатнього обсягу практичних знань, умінь відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик і ступенів освіти. Безперервність практичної підготовки досягається завдяки проходженню взаємопов’язаних видів практики: вступу до фаху, комп’ютерний практикум, комплексна практика з фаху на рівні бакалавра, спеціаліста та переддипломна. Новітні технології в організації та проведенні практик (стажувань) передбачають: