Сторінка
2

Застосування інноваційних освітянських технологій

- застосування комп’ютерних технологій для створення бази даних, електронних таблиць, алгоритмів рішення, інформаційних зв’язків, комплексів задач, що, по-перше, створює умови для оволодіння інформаційними технологіями для рішення фахових задач; по-друге, скорочує витрати часу на опрацювання інформації й отримання результатів; по-третє, вивільняє час для обґрунтування висновків за результатами практики, формування пропозицій щодо прийняття управлінських рішень;

- організацію та проведення практики на матеріалах створеної навчальної фірми, яка функціонує в режимі віртуального підприємства (організації з відповідною організаційною структурою, господарсько-фінансовими операціями, зовнішнім середовищем)

Упровадження активних інформаційних, телекомунікаційних технологій – це основа реструктуризації навчального процесу на основі кредитно-модульної системи. Це дозволяє підвищувати рівень самостійного опанування студентами навчальних дисциплін, упровадженню інноваційних технологій навчання, спрямованих на раціональне використання навчального часу, активізацію творчого потенціалу студентів. Інформаційні технології необхідно застосовувати в усіх видах аудиторних занять, системі контролю знань.

Сучасна концепція розвитку бібліотечно-інформаційного обслуговування вимагає застосування автоматизованих інформаційних систем, створення автоматичних робочих місць бібліотекарів, уведення електронних абонентів користувачів, електронних каталогів літератури й електронної картотеки газетно-журнальних статей, створення мультимедійної бібліотеки. Це дозволяє високоякісно виконувати такі процеси як наукове опрацювання літератури, обслуговування читачів на вищому якісному рівні; автоматична підготовка каталожних карток, книжкових формулярів; запитів на літературу, бібліографічних довідок; уведення інвентарного та без інвентарного обліку літератури.

Основою формування інформаційних ресурсів вищих навчальних закладів стануть, по-перше, підготовка та видання сучасних науково-методичних розробок професорсько-викладацьким складом (підручників, навчальних посібників, опорних конспектів), а також створення ними комп’ютерних підручників, інформаційно-довідкових систем за напрямами підготовки спеціалістів. По-друге, систематичне поновлення сучасного літературного фонду підпискою періодичних видань. По-третє, відкриття доступу викладачам і студентам до інформаційних ресурсів через глобальну мережу Internet.

Інтерактивні комплекси навчально-методичного забезпечення дисципліни

Ситуація, коли студенти вищих навчальних закладів, опановуючи навчальні курси, стають, зазвичай, конспект лекцій та підручник, давно застаріла. Адже підручник розрахований на пересічного студента і не може враховувати індивідуальні особливості всіх студентів, можливості використання новітніх інформаційних технологій, Internet-ресурсів. Оскільки нині методологія навчання, наукової та виховної роботи у вищих навчальних закладах полягає у переорієнтації цих видів робіт із суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму, впровадженні аналогічного принципу діагностики знань студента, потрібні нові (оригінальні) підходи до організації самоосвіти студента.

Вирішення цих завдань нині неможливе без залучення значних масивів інформації, у тому числі новітніх досягнень науки та техніки. Крім того, в сучасному підході до організації навчального процесу вирішальне значення відіграє спосіб подачі (організації) навчальної інформації. Під цим мається на увазі не традиційна методика викладання, а новітні методичні підходи до організації навчального процесу. У контексті традиційної інформаційно-довідкової лекції на самостійне опрацювання додаткових навчальних посібників відводилося до 30% навчального часу. У системі проблемно-евристичної лекції для цього відводилося до 50-60% часу самостійної роботи студента. Проте власне кількість часу не визначає ефективності такої роботи. Потрібна певна модель організації роботи від постановки задачі до самоперевірки ефективності її розв’язання.

З цією метою розроблено методологію та запропоновано механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно із сучасними вимогами подається студенту в електронному вигляді. Завдяки цьому студент має можливість отримати повний пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп’ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі або через систему Internet.

Структура сучасних інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни, на наш погляд, повинна містити такі основні елементи:

- програму курсу;

- робочу програму курсу;

- календарно-тематичний план лекційних, семінарських і практичних занять;

- модулі перевірки знань;

- індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент під час вивчення курсу;

- завдання для контрольних робіт із необхідним рівнем їх варіативності;

- опорний конспект лекцій з курсу;

- глосарій (словник термінів);

- методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу (розділу, теми);

- збірник задач і завдань до практичних занять з дисципліни;

- хрестоматію;

- рекомендована література;

- тести для самоконтролю;

- екзаменаційні питання;

- бібліотечні та Internet-ресурси;

- електронні підручники та посібники, де текстовий матеріал поєднується з графічним зображенням, показом документів;

- графічні документи та інші візуальні засоби, зразки, фонд законодавчих та інструктивних документів.

Такий комплекс можна розширити за рахунок підготовки авторських підручників з глосарієм, посібників для самостійної роботи з тематичним оглядом літератури, вправами для закріплення матеріалу, тестами для самоперевірки знань. Тому варто мати не лише текстовий, а й електронний варіант усіх цих посібників.

Розробка інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення з кожної дисципліни – широке поле науково-методичних пошуків для кожного викладача. Такий комплекс має відображати індивідуальний рівень роботи зі студентами конкретного викладача. Адже нині викладач виступає не тільки в ролі лектора, консультанта, а й стає своєрідним режисером пізнавального процесу. Тут не припустимий розрив між знаннями викладача та його методичними діями. І це не заперечує необхідності створення сучасних ІКМЗД у межах конкретного вищого навчального закладу або групи споріднених вищих навчальних закладів.

Участь України у Болонському процесі – це в широкому розумінні частина загального повороту держави обличчям до людини, оскільки, насамперед, індивідуальний підхід до студента якісно відрізняє європейську освіту.

Освітні трансформації відповідно до вимог Булонської декларації (кредитно-модульної системи) – це не лише і не стільки рівні, модулі, експерименти, рейтинги. Це-перш за все, нова філософія освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем та студентом, це нові технології опанування знань, повна прозорість навчального процесу.