Сторінка
1
Самостійна робота є не що інше, як реалізація дидактичного принципу свідомості у навчанні школярів. Тільки спеціально організоване цілеспрямоване навчання молодших школярів, як і учнів взагалі, мовленнєво-мисленнєвої та комунікативної діяльності, яке спирається на самостійну навчальну роботу учнів, може оптимізувати процес їх комунікативного становлення. Самостійна робота – один із головних засобів актуалізації потенційних можливостей кожного учня. Вона приводить до мобілізації резервів психічного розвитку учня.
В наш час проблемі формування навичок самостійної роботи присвячено ряд досліджень як загального характеру (І.Е.Унт, П.І.Підкасистий, О.Ф.Соловйова, Б.П.Єсипов, Б.П.Срода та ін.), так і конкретного, в яких розглядаються питання організації самостійної роботи учнів, які вивчають іноземну мову в школі (Л.А.Грачова, Н.Б.Фадєєва та інші) та вузі (Т.П.Качан, Г.В.Рогова). Причому на необхідність ранньої направленості учбового процесу на вироблення прийомів та навичок самостійної роботи в останній час вказує все більша кількість психологів, педагогів, методистів (В.В.Васильківська, Т.І.Борова, Ю.І.Мізіна та ін.). Актуальність теми дослідження полягає в тому, що класна самостійна робота з англійської мови є ефективним засобом перевірки знань учнів молодших класів, з одного боку, а з іншого – ця проблема потребує більш детального розгляду.
Об’єкт дослідження – процес виконання самостійної роботи на уроках англійської мови учнями початкової школи.
Предмет дослідження – зміст і комплекс вправ для навчання лексичної компетенції учнів молодших класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Мета дослідження полягає в розробці методики навчання лексики в молодших класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Завдання дослідження:
уточнити дидактичні передумови організації самостійної роботи у класі;
визначити місце та роль класної самостійної роботи у навчанні лексики;
описати прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи;
розробити систему вправ для класної самостійної роботи навчання лексики;
експериментально перевірити методику формування лексичної компетенції учнів 2 класу під час проведення класної самостійної роботи.
Методи дослідження: узагальнення досвіду навчання лексичної компетенції на уроках англійської мови в середніх навчальних закладах; спостереження за використанням самостійної роботи на уроках англійської мови у початкових класах; розвідувальний експеримент; опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови та суміжних з нею наук.
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв розробки комплексу вправ для навчання лексичної компетенції учнів на уроках англійської мови. Практична цінність роботи полягає у розробці вправ для проведення самостійної роботи на уроках англійської мови з навчання лексики з учнями початкової школи. Під час проведення класної самостійної роботи з англійської мови було виявлено відмінності у знанні учнів англійської мови.
Дидактичні передумови організації самостійної роботи у класі
Проблема розвитку самостійності розглядалась у широкому значенні і пов’язувалась з завданнями раціоналізації та інтенсифікації занять, з плануванням та врахуванням у шкільній роботі, із збудженням інтересу у дітей. Сам метод отримав назву методу самостійних завдань і був направлений на активізацію самостійної пізнавальної діяльності учнів на “життєвій основі”. Метод самостійних завдань являв собою прогресивний напрямок у методиці тих років, він успішно може використовуватися й зараз як один з прийомів вироблення навичок та вмінь самостійної роботи учнів.
В наш час проблемі формування навичок самостійної роботи присвячено ряд досліджень як загального характеру (І.Е.Унт,П.І.Підкасистий, О.Ф.Соловйова, Б.П.Єсипов, Б.П.Срода та ін.), так і конкретного, в яких розглядаються питання організації самостійної роботи учнів, які вивчають іноземну мову в школі (Л.А.Грачова, Н.Б.Фадєєва та інші) та вузі (Т.П.Качан, Г.В.Рогова). Причому на необхідність ранньої направленості учбового процесу на вироблення прийомів та навичок самостійної роботи в останній час вказує все більша кількість психологів, педагогів, методистів (В.В.Васильківська, Т.І.Борова, Ю.І.Мізіна та ін.). При цьому приводяться досить вагомі обґрунтування, які спираються перш за все на дані вікової та педагогічної психології, які свідчать про те, що інтелектуалізація мислення та пам’яті, направленість інтересів підлітків 10-12 років поєднується з прагненням до самостійності.
Розглядаючи самостійну роботу як один з прикладних компонентів особистісної самостійності, Ю.Б.Зотов визначив її як будь-яку організовану вчителем активну діяльність учнів, направлену на виконання поставленої дидактичної мети в спеціально призначений час.
Як дидактичне явище самостійна робота являє собою, з одного боку, навчальне завдання, тобто те, що повинен виконати учень, об’єкт його діяльності, з іншої – форму прояву відповідної діяльності пам’яті, мислення, творчої уяви, що в кінцевому результаті приводить учня або до отримання нових знань, або до поглиблення та розширення сфери дії вже отриманих знань, або до формування відповідних навичок та виробленню прийомів засвоєння. Самостійна робота визначається дидактами по-різному: як засіб навчання (Ю.Б.Зотов), прийом навчання (О.Ф.Соловйова), спосіб навчання (І.Е.Унт), форма організації діяльності учнів (Б.П.Єсипов) та ін., що відображається на підходах до формування навичок та прийомів її характеристики та здійснення. В останніх методичних дослідженнях самостійна робота розуміється як цілісна система дій вчителя та учнів, яка має наступні ознаки:
1) наявність проблемної пізнавально-розмовної задачі;
2) організація та керування самостійною роботою з боку вчителя;
3) активність учнів при виконанні завдань;
4) самостійність учнів (відтворювальна, творча, перебудовуюча);
5) творчість учнів, ступінь якої визначається етапом навчання, рівнем навченості учнів, характером вирішуваної задачі. При цьому головною умовою прояву самостійності школярів в навчально-виховному процесі є органічний динамічний зв’язок діяльності вчителя та учнів, в якому акцент постійно зсувається з активної діяльності вчителя на активну діяльність учнів.
Л.А.Кандибович визначає самостійну роботу як “метод обучения и самообразования, предпосылка дидактической связи различных методов между собой.” В процесі самостійної роботи учень виступає як активна творча особистість, як творець своєї культури, ерудиції, освіти, готовності до майбутньої діяльності, вважає Кандибович.
За формою організації самостійна робота може бути індивідуальною, фронтальною та груповою. За рівнем самостійної діяльності виділяють 3-4 її види: репродуктивна, реконструктивно-варіативна, евристична та творча робота (І.І.Підкасистий); копіюючий, перетворюючий та творчий види (Н.Б.Фадєєва) та інші. Для навчання іноземної мови достатньою і адекватною являється типізація, запропонована Н.Б.Фадєєвою. Організовуючи самостійну роботу учнів таким чином, щоб їм потрібно було поступово досягати все більшої самостійності у ході систематичного, послідовного виконання вказаних видів самостійної роботи, можна досягнути значного підвищення якісного та кількісного рівня володіння іноземною мовою, з одного боку, та з іншого – розвитку та удосконалення психічних процесів пам’яті, уваги, мислення; особистісних характеристик (самостійності, наполегливості, почуття взаємодопомоги та товариськості); мотивації навчання. Крім того, самостійна робота сприяє прищепленню учням культури розумової праці, підвищує усвідомленість та стійкість засвоєного, готує до самоосвіти.