Сторінка
6
Більшість дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляються у ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції та узагальнення довільного запам’ятовування і так далі. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьми. Воно не формує здатності вчитися, але, безумовно, розвиває пізнавальну активність школярів.
“Ігрові колізії викликають у школяра прагнення аналізувати, порівнювати, досліджувати приховані причини явищ. Це – творчість! Це те, що і складає явище пізнавальної активності. Власне гра викликає важливу властивість навчання – потребу вчитися, знати”.
При відборі змісту необхідно, щоб навчальний матеріал був емоційно насичений, запам’ятовувався. У матеріал уроків слід включати чіткі, конкретні образи. Якщо учні не бачать картин загального життя, культур, країн, людей, то засвоюють лише словесні формулювання, позбавлені життєвого змісту, які швидко забуваються. В роботі з учнями крім тексту навчального посібника у вчителя є хороша можливість використовувати тексти художніх творів. У подальшому такий підхід у відборі змісту учбового матеріалу допомагає учням при роботі над канвою рольової заготовки. Вони використовують ті ж джерела, що і вчитель. Зворотній зв’язок – вчитель показав, як він збирає інформацію, по крупинкам, як це дозволяє оживити, зробити цікавим, емоційно насиченим свій урок – учні, в свою чергу, використовують ті ж засоби у своїй самостійній роботі.
Ми вважаємо, що саме у ігровій формі краще відбувається формування лексичної компетенції в учнів молодших класів, тому що коли вчитель на уроці проводить різноманітні ігри на засвоєння лексики, то діти краще запам’ятовують матеріал і їм не нудно на уроці, оскільки їх дуже втомлює нудна і монотонна робота. А щоб зацікавити дітей іноземною мовою, то потрібно давати завдання ігрового характеру, щоб учні опрацьовували самостійно, а потім вчитель міг лише перевірити виконання та оцінити рівень знань учнів з предмету. Гейл Елліс та Джанет Леклер вважають, що вчитель при поясненні нового лексичного матеріалу на дошці повинен використовувати багато карток з малюнками. Підключати всіх учнів – просити окремих учнів виконати невеличке завдання: вказати на щось, вибрати картинку чи прикріпити її на дошку. Дітям подобається коли їх вибирають, тому це є справедливим. Задавайте запитання цілому класу, нехай вони повторюють або тренуються. І також вчитель має пояснити та показати завдання, які він хоче, щоб діти виконали за партами на дошці. Прийоми введення лексики можуть бути різні. Один з них – наочність, яка включає в себе не тільки картинну або предметну наочність, але також рух, жест, міміку і т.д. І, нарешті, в окремих випадках можна скористатися одноразовим перекладом. В будь-якому випадку час, витрачений на пояснення незнайомого слова, обов’язково окупиться, або один раз введена гра буде використовуватися вчителем багато разів, а нова лексика, з якою познайомляться учні у процесі гри, стане активною. На нашу думку, самостійну класну роботу з формування лексичної компетенції учнів краще проводити на етапі автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями.
Система вправ для навчання лексики під час класної самостійної роботи
Ми розробили систему вправ для навчання лексики під час класної самостійної роботи. Для практичної реалізації цієї системи вправ ми використали лексичні ігри на уроці англійської мови.
Кращі дидактичні ігри складені за принципом самоосвіти, тобто так, що вони самі направляють учнів на оволодіння знаннями та вміннями. Навчання, як правило, включає два компоненти: збір потрібної інформації та прийняття правильного рішення. Ці компоненти й забезпечують дидактичний досвід учнів. Але набуття досвіду потребує більше часу. Збільшити “набуття такого досвіду” учнів, навчити їх самостійно тренувати це вміння. Сюди слід віднести розвиваючі ігри психологічного характеру: кросворди, вікторини, головоломки, ребуси, шаради, криптограми і т.д. Дидактичні ігри викликають у школяра живий інтерес до предмету, дозволяє розвивати індивідуальні здібності кожного учня, виховує пізнавальну активність. Цінність дидактичної гри визначається не по тому, яку реакцію вона викличе з боку дітей, а по ефективності у вирішенні тієї або іншої задачі стосовно до кожного учня.
А.Н.Леонтьєв довів, що дитина оволодіває більш широким, безпосередньо недоступним їй кругом діяльності, тільки у грі. Бавлячись та граючись, дитина знаходить себе і усвідомлює себе особистістю. Для школярів гра – сфера їх соціальної творчості, полігон її суспільного та творчого самовираження. Гра незвичайно інформативна та багато розповідає самій дитині про неї. Гра – шлях пошуку дитиною себе в колективах ровесників, в цілому суспільстві, людстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, теперішнього та майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню. Гра сприяє розвитку пізнавальної активності учнів при вивченні іноземної мови. Вона несе в собі немалий моральний початок, тому що робить оволодіння іноземною мовою радісним, творчим та колективним.
Але урок іноземної мови – це не тільки гра. Довірчість та невимушеність спілкування вчителя з учнями, які виникли завдяки спільній ігровій атмосфері та особливо іграм, розташовують дітей до серйозних розмов, обговоренню будь-яких реальних ситуацій. Тому ми розробили систему вправ для самостійної роботи у 2 класі на матеріалі ігор на розвиток лексичних навичок аудіювання, письма, говоріння та читання.
1. Ігри на розвиток пам’яті та лексичних навичок говоріння:
а) “Я бачив”.
Мета: зосередити увагу учнів на предметах.
Хід гри: Вчитель показує учням 8 предметів, що лежать на столі. Вони дивляться на них протягом однієї хвилини, потім говорять, що вони побачили.(Предмети: pencil-box, pen, copybook, table, desk, computer, bag).
б) “Що змінилося?”
Мета: зосередження уваги на предметах, які показує вчитель.
Хід гри: Вчитель показує учням предметні малюнки шкільних речей. Потім міняє їх місцями на столі. Пізніше просить учнів ще раз глянути на малюнки і що змінилося у їх розташуванні.
в)“Озвучування картинки”.
Мета: активізація лексики з вивченої теми, розвиток лексичних навичок діалогічного мовлення.
Хід гри: учасники гри утворюють пари. Кожній парі роздаються малюнки, до яких додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити малюнки. Виграє та пара, яка першою підготує діалог і правильно його відтворить.
г) “Вгадай назву”.
Мета: розвиток лексичних навичок говоріння.
Хід гри: кожен учень отримує тематичний малюнок. Він повинен розглянути його і розповісти, що на ньому зображено. Той, хто перший відгадає назву малюнка, отримує наступний і виконує те ж завдання. Переможе той, хто відгадає найбільшу кількість назв.
2.Гра на розвиток лексичних навичок аудіювання
“Саймон каже”.
Мета: удосконалювати навички аудіювання.