Сторінка
5
Виховання в учнів глибокого інтересу до іноземної культури та потреби у самоосвіті – складний процес, пов’язаний з вивченням особистості школяра, мотивів його поведінки та навчання, що необхідно для розвитку індивідуальних нахилів та інтересів всіх учнів. У сучасній методичній теорії більшість питань, пов’язаних з вирішенням цих проблем, досить добре вивчені та досліджені. Розробка конкретного методичного матеріалу для учнів, на думку дослідників, повинна включати:
диференційовані завдання для самостійної роботи різного ступеня складності;
варіанти короткочасних та тривалих програм самовиховання та самоосвіти для учнів;
методичні вказівки та рекомендації по вивченню окремих найбільш складних питань, тем, проблем навчальної програми;
програми пізнавальних бесід, вечорів, дискусій.
Самостійна робота у класі відіграє дуже важливу роль на уроці англійської мови, тому що за допомогою різних індивідуальних завдань вчитель може перевірити рівень знань лексичного матеріалу учнями і наскільки добре вони його засвоїли. На нашу думку, класній самостійній роботі потрібно приділяти на уроці особливу увагу, тому що вчитель за її допомогою перевіряє рівень знань дітей, які вони засвоїли з лексики відповідно до навчальної програми з кожної з тем, які вивчаються у молодших класах з англійської мови. Учні ж під час самостійної роботи у класі вчаться самостійно працювати з завданнями, які їм роздає вчитель, а також у них розвиваються уміння та навички необхідні для їхнього подальшого навчання у старших класах, де більше уваги приділяється завданням, що опрацьовуються учнями самостійно не тільки у класі, але й вдома.
Методисти підкреслюють, що знання, отримані самостійно, шляхом подолання посильних труднощів, засвоюються краще, ніж отриманні у готовому вигляді від учителя, адже в ході самостійної роботи кожен учень безпосередньо стикається з засвоюваним матеріалом, концентрує на ньому всю свою увагу, мобілізуючи всі резерви емоційного, інтелектуального та вольового характеру. Залишатися нейтрально-пасивним він не може.
Крім того, що самостійна робота викликає активність учнів, вона характеризується ще однією важливою якістю – носить індивідуальний характер. Кожен учень використовує джерело інформації в залежності від своїх власних потреб та можливостей. Ця якість самостійної роботи надає їй гнучкий адаптивний характер, що значно підвищує відповідальність кожного учня і як наслідок, його успішність. В раціональному використанні самостійної роботи, безсумнівно, криються значні резерви підвищення рівня учбово-пізнавальної мотивації. Отже, самостійна робота відіграє дуже важливу роль на уроках англійської мови у навчанні лексики учнів початкової школи через те, що саме тут у дітей формуються вміння та навички самостійної роботи з різними лексичними завданнями, які будуть також необхідні при переході до старших класів, де завдання будуть більш складними і потребуватимуть ретельного опрацювання самостійно не лише в класі під керівництвом вчителя, але й виконання домашнього завдання.
Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи
Знання іноземної мови асоціюється із значенням слів, в той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.
За визначенням С.Ф. Шатілова, “лексичні мовленнєві навички – це навички інтуїтивно-правильного утворення, вживання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєво-моторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв’язків між словами іноземної мови ”.
Необхідно формувати такі види навичок: репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями: виклик ЛО з довготривалої пам’яті, зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення; миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності; рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні, навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенціального словника, при читанні та аудіюванні; навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих). У процесі засвоєння лексичного матеріалу можна виділити такі етапи:
1) етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація ЛО;
2) етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де відрізняють :
а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення;
б) автоматизацію на понад фразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності. Далі здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат – ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні.
На першому етапі навчання переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у класі, так і вдома.
На другому етапі зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються не комунікативні у зв’язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов’язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.
На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.
На нашу думку, при вивченні нового лексичного матеріалу є корисним, якщо він підкріплений наочністю (картки, малюнки, слайди, репродукції і т.д.), а потім вжитий у практичних вправах, щоб не лежав пасивним вантажем, а був активізований шляхом практичного використання. Але часто трапляється так, що матеріально-технічна база шкіл не дозволяє використовувати наочність та практичні вправи у необхідному обсязі, і вчителям доводиться обмежуватися лише словесними методами (розповідь, бесіда).
Формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи може відбуватися у грі на уроці англійської мови. Технологія ігрових форм навчання направлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви свого навчання, своєї поведінки у грі та в житті, тобто формувати цілі та програми власної самостійної діяльності та передбачати її близькі результати.