Сторінка
1
"Діти мають виховуватися не для теперішнього, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського. " (І. Кант)
Актуальність громадянського виховання в сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюються потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості.
Жити і працювати в умовах справжньої демократії, всебічно розвивати її, знаходячи нові форми, неможливо без знання законів, що виражають загальнонародну волю, визначають межі прав і свобод громадян.
Активну в правовому аспекті людину потрібно формувати змалку. Тому перед педагогами стоїть завдання розширити правові знання дитини, сформувати у неї відповідальність перед суспільством і державою, виховати її в дусі безумовного дотримання норм і права моралі.
Діти - найдорожче, що є в будь-якому суспільстві, незалежно від політичного ладу і релігійного віросповідання. Розуміючи це, ми педагоги, стоїмо перед вирішенням найважливішої проблеми: як захистити дитину, врятувати покоління, яке повинно нас змінити? Соціальні, економічні та ідеологічні зміни, що відбуваються в Україні в даний час, не можуть залишити без зміни систему і питання про обов'язкове забезпечення інтересів і прав дітей, створення необхідних умов для розвитку, захисту і забезпечення активної участі підростаючого покоління займає перше місце в дошкільному вихованні.
Права дітей сьогодні - "модна" тема в концепції правового виховання. Зараз випускається багато книг, які зачіпають теми про права дитини. Основними принципами реалізації програми по правовому вихованню є систематичність роботи з правового виховання, взаємозв'язок із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом, з музичним вихованням, вільною, ігровою, театральною діяльністю, співпраця дорослих і дітей, вихователів та батьків.
За рекомендацією ЮНЕСКО, правове виховання пропонується починати в дошкільному віці. Моральний досвід перших років життя, атмосфера доброго оточення багато в чому визначають душевний настрій дитини на майбутнє виховання дітей дошкільного віку. У стародавній Русі дітей називали зернятками. У цьому є глибокий сенс: що б зернятко виросло, за ним треба дбайливо доглядати.
Питання про необхідність регулювання прав дітей виник в Росії в другій половині XIX століття, після проведения селянської реформи, яка, на думку М, Є. Салтикова-Щедріна, усунула "аморальне і безправне ставлення людини до людини".
Питання прав дітей − одна із актуальніших проблем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов'язки доволі низький. Про це свідчать результати опитування Інституту соціальних досліджень. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері своїх прав, обов'язків та відповідальності за багатьох життєвих ситуацій.
Важливість розв'язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку.
На законодавчому рівні інтереси дітей захищають міжнародні та національні програми й закони. Дитячим фондом ООН-ЮНІСЕФ, що здійснює міжнародний захист прав дитини, розроблені такі документи:
Декларація про права дитини (1959 р.);
Конвенція ООН про права дитини (1989 р.);
Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).
Україна підтримує виконання цих законів, а також прийняла національні законодавчі акти:
Конституцію України;
Закон "Про освіту";
Закон "Про попередження насильства в сім’ї";
Закон "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей";
Закон "Про охорону дитинства".
У нашій державі прийнята національна програма "Діти України" від 18.01.1996 р. № 63/96. Охороняє інтереси дитинства й Сімейний кодекс України, що регулює особисті відносини батьків і дітей та сприяє формуванню дитини як особистості.
Основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян, що є основою правової свідомості особистості. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Наша держава дотримується положень про права дитини, викладених в Декларації про права дитини та Конвенції про права дитини. Обізнану в правовому аспекті людину потрібно починати формувати ще в дошкільному віці.
Державна Національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти визначають завдання державної політики щодо модернізації освіти.
Система освіти має забезпечити:
створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України;
формування особистості та професіонала-патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації;
виховання культури миру.
Культура миру означає сталий розвиток, охорону довкілля, якість життя для кожної людини, утвердження в суспільстві істинно гуманного ставлення до кожного його члена. Однією із складових культури миру та не насилля є питання прав дитини., "Виховання людини демократичного світогляду і культури, яке дотримується прав і свобод особистості" - проголошено Національною доктриною розвитку освіти в Україні.
Висунення проблеми правової освіти на передній план політичного, педагогічного та соціального життя зумовлене кількома причинами. В психолого-педагогічні літературі, виступах високих посадових осіб вказується багато причин, але прослідковуються три основні.
Перша з них - рух українського суспільства і відповідно суспільної думки до громадянського, відкритого, європейського суспільства, що передбачає зацікавленість усієї спільноти болючими злободенними питаннями.
Друга, не менш важлива, причина актуалізації цієї проблеми - це сучасне становище дітей в Україні. Статистичні дані свідчать про те, що дитинство в Україні перебуває у кризовому стані. За даними Міністерства освіти України, кожна друга дитина - хвора, від кожної 1000 дитини відмовилися батьки, 15%дітей України - безпритульні, 17% дітей не мають змоги розвивати свої здібності.
Загальна несприятлива соціально-економічна ситуація, різка відмінність у рівнях життя, вимушена міграція населення, виникнення у багатьох людей почуття невпевненості у собі, тривоги за завтрашній день,
песимізму та загальної агресивності - усі ці чинники позначаються на соціальному статусі сучасного дитинства.
Третя причина, це зміна останнім часом ставлення до дітей, культури дитинства, внутрішнього світу дитини, її інтересів, запитів, побажань. Нині воно віддзеркалює гуманістичні підходи, які захищають самобутність і неповторність дитинства. Так, на думку К. Крутій,, наша мета полягає " у рішучому повороті освітнього закладу до особистості дитини, забезпеченні максимально сприятливих умов для виявлення і розвитку її задатків і здібностей на основі поваги і довіри до неї, її особистісних цілей".