Сторінка
2
Однак, стійкі стереотипи суспільної свідомості традиційно підтримують пріоритет світу дорослих над цінностями світу дитинства, що в педагогічних системах виявляється у тенденції адаптування дитини до світу дорослих. В умовах зниження віку дітей для початку шкільного навчання, коли батьки, а подекуди і педагоги, намагаються використати дошкільний вік головним чином для підготовки дитини до школи та раннього навчання читання, письма, іноземної мови, дедалі поширенішими стають явища, що позначаються поняттям "криза дитинства", "діти без дитинства", "дорослішання дитинства", "нерозвинене дитинство".
Хоча в прийнятому Законі "Про дошкільну освіту" висвітлюються основні завдання щодо розвитку та охорони дитинства, проте сучасне значення дитинства як самоцінного періоду життя людини важко торує собі шлях: надто повільно змінюється реальне ставлення дорослих до світу дитинства.
В умовах недостатньо розвинутої соціальної служби першими захисниками прав дитини мають стати дошкільні заклади як провідники ідей педагогізації суспільства, а також як взірці такої спільноти дорослих і дітей, життєдіяльність якої ґрунтується на гуманістичних засадах. Забезпечити дітям простір гуманістичної взаємодії з дорослими та однолітками - важливе завдання педагога. Розв'язати його під силу педагогові з належною гуманістичною організацією, який не стоїть на позиції, що "діти - це майбутні люди", а бачить в дитині вже сьогоднішню людину, перед якою і за яку він відповідальний.
Саме на цьому слід наголосити, характеризуючи гуманістичну педагогічну тенденцію, яка відповідає реальному статусу сучасного дитинства. Якщо ми визначаємо, що дитинство - це не підготовка до майбутнього дорослого життя, саме життя, то педагог повинен розуміти, що особливий світ дитинства має свої закономірності, взаємини, простір.
Видатний український педагог-гуманіст В. Сухомлинський вважав, що дитину взагалі не можна порівнювати з дорослими, немає такої єдиної спільної мірки, якою можна було б виміряти дорослого та дитину. "Дитинство - це світ з іншими життєвими нормами, з іншими поглядами, навіть з іншою мовою", - зазначав він.
Отже, питання правової освіти в дошкільних закладах є актуальним сьогодні.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні розкриває напрямки та шляхи формування правового світогляду дошкільників. Створюються центри правового розвитку дітей, експериментальні майданчики, творчі групи під керівництвом науковців та педагогів-практиків. З'явились публікації з досвіду роботи ДНЗ та окремі методичні рекомендації з проблеми правової освіти старших дошкільників. Але ця проблема ще недостатньо розкрита у педагогічній літературі, ще не розроблено чітких методик, програм, відсутня система роботи з дітьми, батьками, профілактика підготовки вихователів з означеної проблеми.
Саме тому, створення системи роботи по ознайомленню з правами та обов’язками дошкільників є необхідним напрямком у цій галузі освіти. Реалізація цієї проблеми сприятиме формуванню у дітей таких морально-правових якостей, які стануть на заваді допущенню ними проявів анти суспільної поведінки.
Права дитини в Україні реалізують в умовах економічних та соціальних суперечностей і нестабільності, що негативно позначилося на розв'язанні проблем захисту дітей. Не оминули ці явища й систему освіти: навчальні заклади недостатньо фінансуються, слабкою є їх матеріальна база тощо. З огляду на це постала гостра потреба у реалізації єдиної державної політики щодо поліпшення становища дітей, їхньої освіти та соціалізації в суспільстві з якнайповнішим використанням міжнародного досвіду розв'язання проблем захисту дітей.
Основним виконавцем Конвенції є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу довкілля на стан дитячого здоров'я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.
Другий виконавець - родина. Лише родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей.
Третій основний виконавець - це суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронажу сім'ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з "важких", неповних та убогих сімей. Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення
особистості, а тому насамперед від освітян залежить, яким буде наше
суспільство сьогодні і завтра.
У центрі ж усієї освітянської роботи, як відомо, має бути дитина.
За Конвенцією дитина має такі права:
Ст.9. Діти мають право на виховання в сімейному оточенні або бути на утриманні тих. хто забезпечить їм найкращий догляд.
Ст.24 (2 с.) Діти мають право на достатнє харчування і достатню кількість чистої води.
Ст.26, 27. Діти мають право на прийнятний рівень життя.
Ст.24. Діти мають право на медичний догляд.
Ст.23. Діти-інваліди мають право на особливе піклування і навчання.
Ст.31. Діти мають право на відпочинок.
Ст.28 (1 а). Діти мають право на безоплатну освіту.
Ст. 19. Діти мають право на безпечні умови життя, право не піддаватися жорстокому або недбалому поводженню.
Ст.32. Діти не повинні використовуватися як дешева робоча сила.
Ст. ЗО. Діти мають право говорити рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися традицій своєї культури.
Ст.12, 13, 15. Діти мають право висловлювати свою думку.
Правове виховання тісно пов'язане з моральним та соціальним вихованням, а також з розвитком взаємин дитини з дорослими та однолітками. Цю роботу найдоцільніше проводити у формі спеціальних занять.
Мета занять: формувати у дітей моральні уявлення про права людини, гуманістичне ставлення до навколишнього світу.
Засоби і методи роботи:
Бесіда, читання художньої літератури.
Рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях.
Вправи (зокрема на самопізнання).
Етюди, пантоміміка.
Образотворча діяльність.
Рухливі ігри.
Нещодавно правове виховання не відокремлювалось як самостійний напрямок виховання і не входило в плани виховної роботи дошкільних
навчальних закладів. Упродовж останніх років дошкільні навчальні заклади
отримали суттєву законодавчу підтримку, а саме: Закон України "Про дошкільну освіту", Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Базову програму "Я у Світі".
Саме питання здобуття програми і є основним для педагогів в ДНЗ. У Базовому компоненті дошкільної освіти України окреслено мету право виховної роботи (результати, до яких треба прагнути).