Сторінка
2
Таким чином, міжособистісна взаємодія – це дуже широке поняття, яке складається із багатьох компонентів, зокрема психологічний контакт, педагогічне спілкування і спільна діяльність(співпраця) суб’єктів взаємодії.
У процесі міжособистісної взаємодії викладача та студента можуть виникати труднощі в спілкуванні – бар'єри. Вони проявляються в неадекватній поведінці, в особливостях встановлення і підтримки контакту з людьми, через рівень психологічного комфорту, емоційне самопочуття, творчу пасивність. У загальному сенсі бар'єри педагогічного спілкування – ті чинники, які служать причиною розладу нормального процесу комунікації й спілкування між людьми.
І.А. Зимня надає таке визначення: ускладнення (бар'єр) у спілкуванні – це суб'єктивно пережитий людиною стан «збою» в реалізації прогнозованого спілкування внаслідок неприйняття партнера спілкування, його дій, нерозуміння тексту (повідомлення), нерозуміння партнера, зміни комунікативної ситуації, власного психічного стану тощо.
Бар’єри у взаємодії викладача і студента можуть виникнути за різних причин. На думку П.І.Пидкасистого, фактори, що сприяють виникненню бар’єрів у взаємодії викладача зі студентами, є якісні зміни стилю спілкування педагога зі студентами, соціально-економічні умови життєдіяльності викладача, вікові психологічні зміни особистості педагога, недостатнє усвідомлення рівня компетентності та професіоналізму, неузгодженість відносин в педагогічному співтоваристві, у тому числі і з групою студентів. В даний час труднощі або бар'єри спілкування розглядаються з різних позицій в залежності від їх аналізу та підходу.
В рамках загальної психології вони класифікуються як ті, що мають сенс, емоційні, когнітивні, тактичні. В рамках діяльністного підходу Л. А. Поварніцина виділяє мотиваційні й операційні бар'єри. В. А. Козлов виділяє наступну класифікацію бар'єрів, засновану на психологічні особливості викладача і студентів : бар'єр негативних емоцій (поганого настрою, страху, сорому, провини); бар'єри сприйняття; бар'єри мови; бар'єри установки; бар'єри першого враження; бар'єри взаєморозуміння.
В. А. Кан-Калік виділив найбільш типові бар'єри педагогічного спілкування, які можна об'єднати в такі групи: 1) боязнь аудиторії і педагогічної помилки; негативна установка, яка формується в результаті минулого негативного досвіду роботи взагалі і з даною групою зокрема; 2) розбіжність власних установок викладача на роботу в групі і установок студентів; 3) неадекватність власної діяльності, що складається на занятті комунікативної ситуації. Це може відбуватися в силу або механічного копіювання стилю спілкування референтного для педагога людини, або чинності обмеження спілкування тільки інформаційної стороною.
І.А. Зимня виділяє наступні основні галузі труднощів людини в спілкуванні: етно-соціокультурна, статусно-позиційно-рольова, вікова, індивідуально-психологічна, діяльністної, область міжособистісних ускладнень .
Є.В. Сидоренко розділив існуючі бар'єри в спілкуванні на три основні групи: 1) бар'єри взаємодії: мотиваційний бар'єр, етичний бар'єр, бар'єр стилів спілкування; 2) бар'єри сприйняття і розуміння: естетичний бар'єр, різний соціальний стан, бар'єр негативних емоцій, стан здоров'я, психологічний захист, бар'єр установки, бар'єр двійника; 3) комунікативні бар'єри: некомпетентність, невміння висловлювати свої думки, погана техніка мови, невміння слухати, бар'єр модальностей, бар'єр характеру.
У дослідницькій роботи ми будемо розглядати саме комунікативні бар’єри. Коротко охарактеризуємо даний вид бар'єрів.
У психолого-педагогічній літературі зустрічаються різноманітні означення поняття «комунікативний бар’єр», «комунікаційний бар’єр», «бар’єр спілкування». А.В Соколов називає «комунікаційними бар’єрами – перепонами на шляху руху смислу від комуніканта до реципієнта». По В. М. Рогинскому «комунікативний бар’єр – це психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню» .
Комунікативний бар’єр – це сукупність зовнішніх і внутрішніх причин і явищ, що заважають ефективної комунікації або повністю блокують її.
Комунікативні бар’єри – психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації .
Комунікативні бар’єри – це деформація комунікаційного процесу, викликана різними причинами, яка може приводити до неадекватних дій адресата.
Комунікативний бар'єр, за визначенням В. А.Семиченко, це своєрідний соціально - психологічний феномен, який проявляється як певний результат переживання особистістю труднощів спілкування .
Сутність поняття «комунікативний бар’єр » та його види
В комунікаціях між викладачем і студентами в якості перешкод і бар'єрів можуть виступати статусні відмінності між ними, або бажання чути тільки те, що хочеться почути. У бесіді перешкодою можуть бути і відволікання, і неправильна інтерпретація отриманої інформації реципієнтом, і семантичні проблеми (надання різних значень одним і тим же словами). Всі перешкоди і бар'єри спотворюють сигнал, що передається, тому викладачу важливо переконатися в тому, чи правильно зрозумів інформацію студент. Для цього в систему комунікації включається канал зворотного зв'язку. У розмові в якості каналу зворотного зв'язку може використовуватися, наприклад, короткий переказ студентом почутого. За допомогою зворотного зв'язку викладач може оцінити, наскільки ефективно здійснюється комунікація.
Умовно можна виділити наступні причини виникнення бар'єрів в комунікаціях:
– Складність змісту повідомлення (пов'язані з промовою, словами, жестами, рухами);
– Незвичність і складність форми повідомлення;
– Проблеми із засобами передачі повідомлення;
– Низький зворотний зв'язок;
– Запізнення інформації та інші.
Класифікація комунікаційних бар'єрів:
–Бар'єри сприйняття;
–Семантичні бар'єри;
–Невербальні перешкоди;
–Низький зворотний зв'язок;
–Невміння слухати.
–Складні (змішані) міжособистісні бар'єри: бар'єр «авторитет», бар'єр «запобігання», бар'єр «нерозуміння», бар'єр «логічне нерозуміння»
Сприйняття може бути визначено в самому загальному виді як процес отримання і обробки інформації. Цей процес полягає в тому, що інформація, отримана із зовнішнього середовища, проходить обробку, наводиться в певний порядок і систематизується. Сприйняття кожною людиною дійсності відрізняється і завжди носить суб'єктивний характер. Студенти інтерпретують одну і ту ж інформацію по-різному залежно від накопиченого досвіду. Розбіжність між основами суджень може стати причиною виборчого сприйняття інформації залежно від кола інтересів, потреб, емоційного стану і зовнішнього оточення студентів. Студент, використовуючи зорові, звукові, дотикові канали отримання інформації, сприймає не всю отриману інформацію, а лише ту, яка має для нього особливе значення. З цього випливає, що в багатьох випадках студенти сприймають лише частину повідомлення, отриманого ними в силу вибірковості, ідеї, закодовані викладачем, можуть виявитися перекрученими і не повністю понятими. Інформація, яка вступає в протиріччя з нашим досвідом або раніше засвоєними поняттями, часто або повністю відривається, або спотворюється у відповідності з цими досвідом або поняттями .